Постанова
Іменем України
10травня 2023 року
м. Київ
справа № 215/1191/17
провадження № 61-9767св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., та касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року в складі судді: Демиденка Ю. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в складі колегії суддів:Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсацію за частку майна.
Позов мотивовано тим, що у період з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали спільно як родина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди житла.
За час спільного проживання 16 березня 2016 року позивачем за особисті кошти отримані по договору позики та розписці 15 січня 2016 року від матері ОСОБА_6 в сумі 8500 дол. США, в інтересах сім`ї було придбано спірний автомобіль, який зареєстровано на відповідача.
ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, просив:
встановити факт проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року включно;
визнати спільною сумісною власністю сторін автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ;
стягнути з в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля в сумі 121 850,89 грн, вартість якого згідно експертизи становить 243 701,78 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого РогуДніпропетровської області від 02 березня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року включно.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 .
Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_1 і ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині автомобіля марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 за кожним.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
сторони по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_8 проживали однією сім`єю в період з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року, але не знаходилися в зареєстрованому шлюбі. Викладене підтверджується поясненнями представників сторін, тобто визнанням вказаної частини позову стороною відповідача, поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, договором оренди житла від 12 квітня 2014 року (а. с. 136 т. 1, а. с. 15-19, т. 2) згідно пункту 5.1 якого позивач ОСОБА_1 має право постійно проживати разом з відповідачем і її донькою ОСОБА_12 в квартирі по АДРЕСА_1, в сукупності з цими доказами, частково підтверджується наданими позивачем фотокартками (а. с. 6-18, т.1). Таким чином, відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України слід встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року включно, оскільки вказаний факт має для позивача юридичне значення, адже пов`язаний з поділом майна;
у період спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2016 року придбаний автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, згодом номер транспортного засобу був змінений на № НОМЕР_1, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 . Спірний Автомобіль був придбаний за 65 000 грн згідно умов договору, та зареєстрований на відповідача ОСОБА_5 . Кожна із сторін посилається на купівлю автомобіля за 8500 дол. США, на підтвердження чого позивач ОСОБА_1 надає розписку, договір позики та рішення суду, про отримання від своєї матері ОСОБА_6 8 500 дол. США. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9 підтвердили в судовому засіданні вказані обставини. Відповідач ОСОБА_2 надає розписку про отримання грошей в борг від матері ОСОБА_10 02 лютого 2016 р. в сумі 8500 дол. США, та розписку представника власника автомобіля ОСОБА_14 про отримання 8500 дол. США від ОСОБА_5 07 лютого 2016 року до офіційної купівлі автомобіля 16 березня 2016 року, а також довіреність ОСОБА_14 ;
згідно статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. При аналізі досліджених доказів, суд зробив висновок, що спірний Автомобіль, який придбаний за 65 000 грн згідно офіційного договору купівлі-продажу є спільною сумісною власності. Суд прийняв до уваги саме таку суму купівлі, яка підтверджується цивільно-правовим договором. З урахуванням зазначеної суми купівлі, тривалість проживання сторін близько п`яти років, роботу як позивача так і відповідача, отримані обома сторонами грошових коштів згідно розписок, суд вважає доведеним що Автомобіль є спільним сумісним майном сторін, таким чином автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 слід визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7, задовольнивши позов в цій частині;
суд першої інстанції вказав, що, то позов ОСОБА_1 стосовно поділу спільного сумісного майна підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Як видно з заявлених вимог, то позивач ОСОБА_1 не посилається на неподільність речі відповідно до правил частини другої статті 183 ЦК України, грошова оцінка спірного автомобіля в 243 702 грн, проведена станом на 06 лютого 2017 року (а. с. 21-29 т.1), виходячи з курсу в 9 000 дол. США. Тобто, за спливом п`яти років, позивач не надав суду достовірних даних вартості автомобіля на теперішній час, та вказана оцінка викликає в суду сумнів, оскільки після п`яти років експлуатації вартість автомобіля може істотно знизитись, що буде порушувати права відповідача. З урахуванням рівності часток сторін, слід поділити спільне сумісне майно, та визнати як за позивачем так і відповідачем право власності по 1/2 частці автомобіля.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2, які підписана представником ОСОБА_4, залишено без задоволення, а рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 655,53 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 у період з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року, проживали однією сім`єю без за реєстрації шлюбу. Відповідно до пункту 5.1 договору оренди житла від 12 квітня 2014 року укладеного ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 має право постійно проживати разом з відповідачем і її донькою ОСОБА_12 в квартирі по АДРЕСА_1 (а. с.136, т.1, а .с. 15-19, т. 2). Також факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків наданими у суді першої інстанції ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в сукупності з цими доказами, частково підтверджується наданими позивачем фотокартками а.с.6-18 т.1.
Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року включно;
особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Як вбачається з матеріалів справи в період спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2016 року сторонами придбано автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, який зареєстровано за ОСОБА_5 ;
згідно правил статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що спірний автомобіль, який придбано за 65 000 грн згідно офіційного договору купівлі-продажу є спільною сумісною власністю та виходячи з рівності часток сторін визнав за кожним по 1/2 частині транспортного засобу;
не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в 2011 році батько відповідачки ОСОБА_11 подарував їй автомобіль "Fiat Tipo", оскільки відповідно до копії довіреності від 02 жовтня 2010 року, яка знаходиться в матеріалах справи ОСОБА_15 уповноважив даною довіреністю ОСОБА_11 на розпорядження, обслуговування та продаж автомобіля марки "Fiat Tipo" 1990 року випуску. Належних доказів передачі цього транспортного засобу ОСОБА_16, відповідачем не надано;
колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги про те, що в 2013 році відповідачка продала автомобіль "Fiat Tipo" за 3 000 дол. США та накопичувала валюту для подальшого купування транспортного засобу, оскільки дані твердження не підтверджені належними та допустимими доказами передбаченими в статтях 76-79 ЦПК України. Не є підставою для скасування рішення суду, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки оспорення дійсності договору позики не є предметом позову по цій справі;
в обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача подано договір про надання правової допомоги від 09 травня 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЮК "Шаповалов та Партнери", додаткова угода № 1/1 до договору №09-05/22 від 09 травня 2022 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 01 червня 2022 року, відповідно до якого загальна вартість послуг становить 20 000 грн з яких: усна юридична консультація, укладання договору, написання клопотання про ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, направлення вищевказаного клопотання до суду - 4 години - 5 000 грн; ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, дослідження та аналіз необхідних законодавчих актів, збір доказової бази для формування пакету документів для написання відзиву - 5 годин - 5000 грн, написання відзиву на апеляційну скаргу, узгодження відзиву з клієнтом, написання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, формування пакету документів для подання відзиву - 6 годин - 10 000 грн. З урахуванням складності справи, принципу розумності і співмірності та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг), колегія суддів зробила висновок про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Аргументи учасників справи
05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, в якій просив:
постанову апеляційного суду скасувати в частині незадоволених вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що:
ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Вказував на неправильне застосування апеляційним судом положень частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, висновок про застосування яких викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц;
апеляційний суд самостійно, за власною ініціативою зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача по справі на користь позивача з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн. При цьому, таке зменшення відбулось за відсутності відповідного клопотання відповідача у справі щодо цього питання.
14 жовтня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, в якій просила:
скасувати оскаржені судові рішення;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що:
суди при розгляді вказаної справи не дослідили зібрані у справі докази, які ми залучали, крім того необгрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та проведення почеркознавчої експертизи, а саме: 1) оригінал Договору позики від 15 січня 2016 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яка передала у власність позичальникові гроші в сумі 8 500 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 203 581,00 грн відповідно курсу НБУ станом на 15 січня 2016 року, для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf; 2) оригінал розписки про отримання в розмірі 8 500 дол. США що на день передачі грошей еквівалентно сумі 203 581 грн відповідно курсу НБУ станом на 15 січня 2016 року, для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf ОСОБА_1 від ОСОБА_6 ; 3) не долучено до матеріалів справи довіреність ОСОБА_17 від 07 лютого 2016 року на право керування та розпоряджання транспортним засобам "VOLKSWAGEN", модель "Golf" реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_18 ; 4) розписку ОСОБА_17 про отримання грошових коштів в розмірі 8 500,00 дол. США від ОСОБА_18 за автомобіль "VOLKSWAGEN", модель "Golf" реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 5) пояснення ОСОБА_17 до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на стороні відповідача від 14 лютого 2022 року; 6) розписку ОСОБА_10 від 02 лютого 2016 року про надання в борг своїй дочці ОСОБА_18 грошей в розмірі 7 000 дол. США для покупки автомобіля "VOLKSWAGEN", модель "Golf; 7) розписка ОСОБА_11 від 15 січня 2018 року про підтвердження того, що в січні 2013 році подарував автомобіль "Fiat Тер" державний номер НОМЕР_4 дочці ОСОБА_18 8) розписку ОСОБА_18 від 12 лютого 2018 року про підтвердження отримання в дар автомобіль "Fiat Тер" державний номер НОМЕР_5 в січні 2013 році; 9) довідку з Територіального сервісного центру МВС No 8041 від 18 січня 2020 року № 31/26-14 про реєстрацію транспортного засобу "VOLKSWAGEN", модель "Golf державний номер НОМЕР_6 ;
суд апеляційної скарги не звернув на докази, які були наданні до матеріалів цивільної справи, безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги;
суди не задовольнили клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи по документам які були долучені до справи позивачем, а саме Договору позики від 15 січня 2016 року укладеного в місті Києві між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, де вказано, що матір позивача надала позивачу у власність гроші в сумі 8 500 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 203 581 грн відповідно до курсу НБУ станом на 15 січня 2016 року, для купівлі транспортного засобу, оскільки підпис в договорі позики позикодавця не належить ОСОБА_6 ;
при розгляді апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду було запитано у позивача та його представника виконано чи ні рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 8 500,00 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 203 581 грн, де вони надали не правдиве свідчення про виконання вказаного рішення. Представником відповідача ОСОБА_4 були зроблені адвокатські запити до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року за вх. № 18468/22 та 27 вересня 2022 року за вх. № 19151/22 про надання інформації про виконання рішення суду в справі № 212/2008/17. Надано відповідь де вказано, що відповідно до даних, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду станом на день надання відповіді заяв про видану виконавчого документу на виконання рішення суду від 27 березня 2018 року у зазначеній справі до суду не надходило;
суди прийняли оскаржені рішення з порушенням статті 55 Конституції України та не надали відповідачу право на захист і долучення письмових доказів по суті спору. Як вбачається в постанові апеляційної інстанції та в рішенні суду першої інстанції допустили порушення частини четвертої статті 270 ЦПК України, де вказано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Таким чином, Відповідач, по-перше, був позбавлений можливості подати докази, які мають суттєве значення для вирішення справи, а по-друге, судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, що призвело, до неповного з`ясування обставин та прийняття рішення, яке не відповідає вимогам законодавству України.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, який підписаний представником ОСОБА_3, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
відповідач у касаційній скарзі не надає жодних аргументів в чому саме полягає порушення судом першої та апеляційної інстанції норм статті 55 Конституції України, порушення права на захист. У касаційній скарзі відповідач наводить свої аргументи, щодо порушення норм матеріального права при прийнятті рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу у справі № 212/2008/17 від 27 березня 2018 року але зазначені аргументи також не можуть братися судом до уваги, так як межі судового розгляду у справі № 215/1191/17 не поширюються на судове рішення, яке не є предметом касаційного оскарження;
суд при розгляді цієї справи може досліджувати лише питання щодо можливості застосування рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у справі № 212/2008/17 як преюдиційного;
відповідач посилається на практику Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-79цс13. Але ця судова практика регулює питання поділу майна у випадку, копи один із подружжя займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований фізичною -особою підприємцем;
у касаційній скарзі відповідач визнала, що вибором та покупкою спільного автомобіля особисто займався позивач. Оскільки питання про достатність доказів відноситься до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і апеляційним судом не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, то аргументи касаційної скарги про те, що суди не сприяли повному, об`єктивному і неупередженому розгляду справи, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень і стосуються переоцінки доказів. Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подала заперечення на відзив на касаційну скаргу, підписані представником ОСОБА_4, в яких просить оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заперечення мотивовані тим, що:
оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
суди не надали належної оцінки всім доказам по справі;
суди допустили порушення норм Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; відзив на касаційну скаргу відповідних порушень не спростовує, а тому є необґрунтованим.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від18 жовтня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17; від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
В ухвалі Верховного Суду від 03 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 у період з 06 вересня 2011 року по 22 серпня 2016 року проживали однією сім`єю без за реєстрації шлюбу.
Відповідно до пункту 5.1 договору оренди житла від 12 квітня 2014 року, укладеного ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 має право постійно проживати разом з відповідачем і її донькою ОСОБА_12 в квартирі по АДРЕСА_1 .
Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків наданими у суді першої інстанції ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в сукупності з цими доказами, частково підтверджується наданими позивачем фотокартками.
В період спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2016 року ОСОБА_19 продала ОСОБА_5 автомобіль марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 .
Згідно умов договору спірний автомобіль придбаний за 65 000 грн та зареєстрований на відповідача ОСОБА_5 . Згодом номер транспортного засобу був змінений на № НОМЕР_1 після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .
Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 06 лютого 2017 року ринкова вартість легкового автомобіля марки "VOLKSWAGEN Golf", 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 становить 9 000 дол. США, що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки складає 243 702 грн.
Згідно договору позики укладеного 15 січня 2016 року ОСОБА_6 передала грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 8 500,00 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно в сумі 203 581 грн.
Відповідно до розписки від 15 січня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 в сумі 8 500 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно в сумі 203 581 грн, які зобов`язався повернути у строк зазначений в договорі.
Згідно розписки від 02 лютого 2016 року ОСОБА_10 дала в борг ОСОБА_5 7 000 дол. США на придбання автомобіля.
Відповідно до розписки від 07 лютого 2016 року від ОСОБА_5 представник власника автомобіля ОСОБА_14 отримав 8500 дол. США
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року в справі № 212/2008/17 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 8500 дол США, що на день передачі грошей еквівалентно в сумі 203 581 грн, відповідно до курсу НБУ станом на 15 січня 2016 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 березня 2018 року змінено, шляхом виключення з описової та мотивувальної частин рішення посилання на мету отримання позичальником ОСОБА_1 від позикодавця ОСОБА_6 безвідсоткової позики у сумі 8 500 дол. США, що на день передачі грошей еквівалентно сумі 203 581 грн, відповідно до курсу НБУ станом на 15 січня 2016 року, а саме "для купівлі транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 .
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання, і має бути направлений на встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків. За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Тобто, по-перше, регулююча сила договору стосується його сторін. По-друге, в певних випадках не сторона договору може наділятися правами та обов`язками (наприклад, стаття 636 ЦК України, частина перша статті 816 ЦК України). По-третє, законодавець в окремих випадках, з урахуванням того, що інші особи (не сторони договору) не можуть ігнорувати існування договору між сторонами, а також фактичне та правове становище, яке є його результатом, передбачає спеціальні правила при "інтервенції" в "чужі" договірні відносини. Наприклад, договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення такого корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення (частина шоста статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 396/269/18 (провадження № 61-15407св21).