Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 357/8194/19
провадження № 61-8059св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода", яка підписана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року в складі судді: Цукурова В. П., та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2019 року ТОВ "Олійникова Слобода" звернулося із позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.
Позов мотивований тим, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ім. Котовського", яке з 2016 року перейменоване в ТОВ "Олійникова Слобода", було укладено договір оренди землі № 26, за яким ОСОБА_1 передав позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,3314 га з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
10 вересня 2013 року державний реєстратор Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 5734843, яким зареєструвала право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем.
15 березня 2018 року за скаргою власника земельної ділянки ОСОБА_1, Міністерство юстиції України своїм наказом скасувало державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку за позивачем.
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди № б/н, за яким передав ту саму земельну ділянку в оренду, після чого державний реєстратор 15 березня 2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс "Узин".
Позивач оспорив в судовому порядку укладений з ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди земельної ділянки.
04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки.
07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором були прийняті рішення, якими скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
12 грудня 2018 року державним реєстратором Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові спірні земельні ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0012 загальною площею 1,1657 га та з кадастровим номером 3220484400:03:001:0013 загальною площею 1,1657 га, які утворилися внаслідок поділу, за ОСОБА_1 .
Незважаючи на те, що право оренди позивача за договором оренди залишилося дійсним та продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин". Позивач зазначає, що на даний час триває порушення його прав та інтересів як орендаря спірних земельних ділянок.
ТОВ "Олійникова Слобода", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0012 загальною площею 1,1657 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0013 загальною площею 1,1657 га;
скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0012 загальною площею 1,1657 га, індексний номер: 44591056 від 13 грудня 2018 року 14:17:04;
припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на вказану земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин";
скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0013 загальною площею 1,1657 га, індексний номер: 44579360 від 13 грудня 2018 року 10:04:33;
припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на вказану земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин";
витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0012 загальною площею 1,1657 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0013 загальною площею 1,1657 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області;
внести зміни до договору оренди землі № 26 від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", шляхом його викладення в іншій редакції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року в задоволенні позову ТОВ "Олійникова Слобода" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
укладений 17 червня 2013 року між ТОВ "Олійникова Слобода" та ОСОБА_1 договір оренди землі № 26 було у встановленому законом порядку зареєстровано 10 вересня 2013 року, однак, наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру, втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди позивача, держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_1, оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
наявність договору оренди землі, реєстрація якого була скасована і дію якого заперечує орендодавець, свідчить про те, що орендар не набув прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору 17 червня 2013 року, а тому не було перешкодою для власника земельної ділянки для її поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем. За таких обставин, поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 на дві з кадастровими номерами 3220484400:03:001:0012 та 3220484400:03:001:0013, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 та передача їх в оренду іншому орендарю, після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ "Олійникова Слобода", не порушує прав останнього;
станом на час розгляду цієї справи земельна ділянка, яка була передана в оренду позивачу, поділена, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери. Отже, земельна ділянка площею 2,3314 га не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки. Об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та площі, припинилось існування земельної ділянки площею 2,3314 га, що є додатковою підставою, яка унеможливлює задоволення позовної вимоги про внесення змін до договору оренди;
спір у справі виник між ТОВ "Олійникова Слобода" та ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин", а державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. є неналежним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити із зазначеної підстави.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
Стягнуто з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) і підтримана постановами Верховного Суду, прийнятими пізніше, зокрема 10 вересня 2021 року в справі № 535/1095/20 (провадження № 61-9347св21), 06 вересня 2021 року в справі № 278/3528/19 (провадження № 61-1536св21) та інших;
у цій справі судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора № 5734843 від 10 вересня 2013 року про реєстрацію договору оренди, укладеного 17 червня 2013 року між ТОВ "Олійникова Слобода" та ОСОБА_1 скасовано. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19) та наступних постановах, зокрема від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18 (провадження № 61-10444св20), зазначено, що зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Тому апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що враховуючи дію презумпції правомірності правочину, встановленої у ст. 204 ЦК України, скасування наказом Міністерства юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, що виникло на підставі договору оренди землі, не припинило дію цього договору та жодним чином не вплинуло на його дійсність;
перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття "державної реєстрації договору" із поняттям "державної реєстрації права оренди", апеляційний суд вважає, що у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається з вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі, а, тому такі доводи позивача є безпідставними. Зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. Отже, встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Олійникова Слобода", оскільки на момент початку перебігу строку дії оскаржуваних останнім договорів оренди землі, права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об`єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні. Викладене у повній мірі узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430 цс 19);
оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач вказує на те, що 25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року, який став підставою для відмови у позову. 04 травня 2022 Верховний Суд у справі №357/9440/20 прийняв постанову, якою залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року. Позивач вказує, що скасування зазначеного наказу підтверджує наявність у ТОВ "Олійникова Слобода" права оренди за договором оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009. Однак, апеляційний суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. У зазначеній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Посилаючись на скасування судом зазначеного наказу Міністерства Юстиції України, позивач не звернув увагу, що ним заявлено вимогу про визнання правочину недійсним. За загальним правилом, обставини, з якими позивач пов`язував недійсність правочину, повинні були існувати на момент його укладення. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі, а саме,10 грудня 2018 року, наказ Міністерства Юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року був чинний, а, відтак, обставини на які посилається апелянт в своїх додаткових поясненнях, а саме, скасування зазначеного наказу в подальшому, не можуть бути підставою до визнання оспорюваного договору недійсним. Заявляючи свої вимоги до державних реєстраторів, позивач не звернув уваги, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16. Зазначене є окремою та достатньою підставою до відмови у задоволенні позову до державного реєстратора. За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються;
у відзивах на апеляційну скаргу позивача відповідачі просили суд стягнути з позивача судові витрати понесені в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме, витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн на користь відповідача ОСОБА_1 та 12 500 грн на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин". В запереченнях щодо стягнення на користь відповідачів витрат на правничу допомогу позивач вказував, що заявлені витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають, оскільки передбачений в їх складі гонорар успіху адвоката фактично не сплачені останньому відповідачами. Заперечень щодо не співмірності зазначених витрат складності справи чи обсягу виконаної роботи представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не висловлював. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав до зменшення заявлених витрат, з огляду на відсутність заперечень позивача в частині їх співмірності та підстав до відмови у їх стягненні з мотивів відсутності фактичної сплати. Позивач не навів доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Аргументи учасників справи
19 серпня 2022 року ТОВ "Олійникова Слобода" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Тетерею С. І., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій просило:
скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, ТОВ "Агрокомплекс "Узин";
ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, ТОВ "Агрокомплекс "Узин";
здійснити перерозподіл судових витрат, понесених сторонами у суду першої та апеляційної інстанції;
стягнути судові витрати із відповідачів у рівних частинах у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах №9901/777/18, № 922/4818/15, № 909/910/17, № 910/17470/18, № 234/8086/16-ц щодо правових наслідків скасування актів суб`єктів владних повноважень індивідуальної дії, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку, що наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року був чинним на момент укладення оспорюваного договору. У разі визнання незаконним/скасування акта суб`єкта владних повноважень індивідуальної дії такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. У результаті визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року він не створює жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством, зокрема, більше не впливає на дійсність договору оренди землі та права оренди позивача, що виникло на підставі цього договору. На момент укладення оспорюваного договору (10 грудня 2018 року) та проведення на його підставі державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин" (13 грудня 2018 року) у позивача було наявне дійсне право оренди спірних земельних ділянок за договором оренди землі, яке виникло раніше, ніж право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин", що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору оренди і скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди. Укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить статті 792 ЦК України, статтям 93, 95 ЗК України та порушує права орендаря, якому земельна ділянка була передана в оренду раніше (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18);
суд апеляційної інстанції відхилив постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 як доказ. Суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати йому судове рішення у справі № 357/9440/20, не зупинивши провадження у цій справі до набрання законної сили цим рішенням, а постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 була ухвалена вже після прийняття рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у цій справі, що унеможливило її подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача. Внаслідок встановлення у постанові Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 незаконності наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року і його скасування він не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття Міністерством, тобто, на момент розгляду цієї справи в суді першої інстанції наказ Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року не створював правових наслідків для дійсності договору оренди землі та права оренди позивача;
суди не врахували, що договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі. Державна реєстрація права оренди на земельну ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні частини першої статті 210 ЦК України. Норми частини першої статті 210 ЦК України не підлягають застосуванню для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01 січня 2013 року. Проте суди помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку;
у пункті 42 Типового договору оренди землі, як і в пункті 37 договору оренди землі, йдеться про набранню чинності договором з моменту його державної реєстрації, тобто державної реєстрації саме договору, а не права оренди, що не врахували суди попередніх інстанцій. Проте з 01 січня 2013 року правовий інститут державної реєстрації договорів оренди землі припинив своє існування, тобто, проведення державної реєстрації договорів оренди землі з 01 січня 2013 року є неможливим. Керуючись Типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, сторони помилково визначили, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, що фактично неможливо провести з огляду на законодавчі зміни у сфері державної реєстрації. Договір оренди землі є укладеним з моменту його підписання ОСОБА_1 та позивачем;
право оренди на земельну ділянку набувається на підставі договору оренди землі, що набрав чинності, а не його державної реєстрації. Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права позивача не призвело до припинення самого права, що виникло у позивача на підставі договору оренди землі. Право оренди позивача виникло на підставі договору оренди землі, є дійсним і підлягає судовому захисту у зв`язку з його порушенням відповідачами;
поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 не припинив право оренди товариства, що виникло на підставі договору оренди землі;
позивач поніс такі судові витрати у зв`язку з розглядом справи: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9 605 грн; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн; втрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 406,01 грн під час розгляду справи у суді першої інстанції; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 407,50 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 119,14 грн під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 19 210 грн, які позивач просить стягнути із відповідачів. У зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції позивач очікує витрати на професійну правничу допомогу адвокатів у розмірі 600 євро. Для вирішення питання про розподіл цих судових витрат буде подано до заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами їх понесення у строк, встановлений в абзаці другому частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення не оскаржуються в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Олійникова Слобода" до державного реєстратора, а тому в цій частині касаційним судом не переглядаються.
04 жовтня 2022 року ТОВ "Агрокомплекс "Узин" через представника Косяка В. М. подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить: залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу - без задоволення; стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ТОВ "Агрокомплекс "Узин" витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
У відзиві ТОВ "Агрокомплекс "Узин" зазначає, що:
наказ №727/5 від 15 березня 2018 року Міністерства юстиції України є актом індивідуальної дії, який породжує правові наслідки (право оренди земельної ділянки), та втрачає чинність з моменту набрання чинності судовим рішення у справі №357/9440/20 з 25 серпня 2021 року. Враховуючи, що на момент постановлення рішення 13 квітня 2021 року у справі №357/8194/19 не існувало постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року № 357/9440/20. Така обставина виключала можливість прийняття постанови у справі № 357/9440/20 та оцінювання обставини викладених в ній, які могли б вплинути на рішення від 13 квітня 2021 року по справі № 357/8277/19, яка знаходилась на розгляді Київського апеляційного суду. При розгляді апеляційним справи не могли оцінюватись обставини викладені в постанові від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, оскільки постанови та обставин викладених в ній не існувало на час розгляду справи в суді першої інстанціях і такі підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а фактів та доводів, що чинність наказу № 727/5 від 15 березня 2018 року впливає на вирішення справи ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі немає. У позові позивач не посилався на те, що чинність наказу Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року є підставою позову, а навпаки зазначив, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність;
апеляційний суд обґрунтовано відхилив постанову від 25 серпня 2021 року у справі №357/9440/20, оскільки в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Висновок судів щодо відсутності порушених прав позивача оспорюваним договором оренди землі є правильним, оскільки станом на 10 грудня 2018 року державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009 за позивачем була скасована;
зі скасуванням державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за позивачем згідно пункту 37 договору договір є таким, що не набув чинності, а тому оспорюваний договір оренди землі не порушує права позивача. Позивач не звертався із позовом про тлумачення пункту 37 договору оренди землі;
земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, з кадастровим номером 3220484400:03:001:0009, що була предметом договору оренди землі не існує і відновити її не можливо;
у разі залишення оскаржених рішень витрати ТОВ Агрокомплекс "Узин" на правничу допомогу за розгляд справи в касаційній інстанції складатимуть 12 000 грн;
розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача на оплату послуг адвокатів складає майже 81 % ціни позову, що є неспівмірним та протирічить принципу розумності. Складність справи незначна, враховуючи те, що позивач вже звертався до суду у 2018 році до ТОВ Агрокомплекс "Узин" і позовна заява, наявна у справі, з майже аналогічних підстав та обставин справи. Час витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг зазначених адвокатом робіт як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції не відповідають дійсності. АО "Еверлігал" фактично підготувало один зразок позовної заяви у 2018 році і для всіх справ він є ідентичним, та один зразок позовної заяви у 2019 році і для всіх справ такий позов є ідентичним. Касаційна скарга відтворює доводи, викладені заявником в позовній заяві, письмових поясненнях та апеляційній скарзі, тому, її складання не вимагало значного обсягу робіт. Враховуючи незначну тривалість судових засідань як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. У разі задоволення касаційної скарги відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 8 000 грн в суді першої інстанції, до 6 000 грн в суді апеляційної інстанції та до 4 000 грн в суді касаційної інстанції.
06 грудня 2022 року ТОВ "Олійникова Слобода" через представника Тетерю С. І. надало додаткові пояснення.
ТОВ "Олійникова Слобода" просить врахувати висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 357/8110/18.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ТОВ "Олійникова Слобода" про зупинення дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року відмовлено та роз`яснено учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу у строк до 29 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ "Олійникова Слобода", яка підписана представником Тетерею С. І., про зупинення дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року відмовлено.
28 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року: клопотання ТОВ "Агрокомплекс "Узин", яке підписане представником Косяком В. М., про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено ТОВ "Агрокомплекс "Узин" строк на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода"; справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 357/8194/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року: клопотання ТОВ "Олійникова Слобода" про поновлення касаційного провадження задоволено; поновлено касаційне провадження у справі № 357/8194/19.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).