Постанова
Іменем України
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 398/1985/22
провадження № 61-1351св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2022 року у складі судді Демченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в складі колегії суддів Чельник О. І., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 березня 2021 року позивач працювала на посаді директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" (далі - КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області") за контрактом.
Розпорядженням сільського голови Попельнастівскої сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр її звільнено з займаної посади на підставі статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX та пунктів 1, 1-1, 2 статті 41 КЗпП України.
Вважала вищезазначене розпорядження незаконним та таким, що грубо порушує її трудові права.
З 14 березня 2022 року до 23 березня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці, частина якої їй надана відповідно до розпорядження від 11 березня 2022 року № 8к/тм. З 24 березня 2022 року до 06 квітня 2022 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що надана їй строком на 14 днів на підставі розпорядження від 11 березня 2022 року № 42к/тр. У зв`язку з воєнними діями на території України у період наданих їй відпусток 18 березня 2022 року вона разом зі своїми неповнолітніми дітьми поїхала за межі України. Під час перебування за межами України, її син захворів. Лікування було тривалим, йому було не рекомендовано тривалі переїзди чи перельоти.
Зважаючи на такі обставини 06 квітня 2022 року позивач подала заяву на ім`я голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, в якій просила надати їй відпустку строком на 30 днів без збереження заробітної плати з 07 квітня 2022 року до 06 травня 2022 року, яку вона надіслала на офіційну електронну адресу секретаря Попельнастівської сільської ради 06 квітня 2022 року та на адресу сільської ради.
08 квітня 2022 року на електронну пошту позивача надійшов лист від Попельнастівської сільської ради, в якому викладено одночасно два розпорядження голови Попельнастівської сільської ради: від 06 квітня 2022 року № 12-к/тм про відмову у задоволенні заяви про надання їй відпустки та від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр про звільнення ОСОБА_1
05 червня 2022 року позивач разом з неповнолітнім сином повернулась в Україну. 17 червня 2022 року отримала особисто оскаржуване розпорядження та трудову книжку, після чого вона отримала можливість звернутись до суду з позовом. Крім того, вважала, що її перебування з неповнолітньою дитиною за межами України у період воєнного стану та систематичні обстріли території України, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно звернутись до суду.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати поважними причинами пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк; визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області"; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" з дня звільнення, тобто з 07 квітня 2022 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, позов задоволено.
Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено пропущений строк.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" з дня звільнення, тобто з 07 квітня 2022 року.
Допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі.
Стягнуто з Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено наявність винних дій ОСОБА_1, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати та які б підтверджували підстави для втрати довір`я до неї з боку роботодавця, що є підставами для розірвання трудового договору, передбаченими пунктами 1, 1-1, 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Крім того, в оскаржуваному розпорядженні про звільнення не зазначено, у чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 як керівника установи.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що перед винесенням розпорядження від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр у ОСОБА_1 витребовувались письмові пояснення з приводу незадовільного виконання нею функціональних обов`язків щодо викладених в розпорядженні від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр фактів, а також будь-яких належних та допустимих доказів порушень, на які він посилається у розпорядженні від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не мав права приймати заяву позивача про уточнення позовних вимог шляхом виправлення описок, оскільки така заява подана в порушення вимог статті 49 ЦПК України.
Крім того, позивач була обізнана про своє звільнення та без жодних підстав у встановлений статтею 233 КЗпП України строк не звернулася до суду, у зв`язку з чим відповідачем заявлено про застосування позовної давності, проте суд першої інстанції зазначені доводи проігнорував.
Разом з тим, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а тому, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, цей позов не містить ознак приватно-правового спору, а полягає в оскарженні позивачем свого звільнення з публічної служби. Отже, даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому провадження у цій справі підлягає закриттю.
Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено понесені нею судові витрати у сумі 5 000 грн.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гулян Я. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи заявника є безпідставними, необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.
У квітні 2023 року відповідач надав до Верховного Суду додаткові пояснення до своєї касаційної скарги, де у відповідь на відзив ОСОБА_1 посилається на відсутність підстав для врахування Верховним Судом доказів, долучених до відзиву.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області 24 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області в особі голови Волянського О. В., який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення сільської ради від 25 листопада 2020 року № 3 та ОСОБА_1, за погодженням з постійними комісіями сільської ради 02 березня 2021 року, уклали контракт про те, що ОСОБА_1 приймають на роботу до КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області", що є у спільній власності Попельнастівської сільської територіальної громади, на посаду директора комунальної установи на строк п`ять років з 02 березня 2021 року до 02 березня 2026 року, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивача (т. 1, а. с. 9, 102-110).
Згідно з витягом з особової картки ОСОБА_1 убачається, що у період з 14 березня 2022 року до 23 березня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці, терміном 10 днів, а з 24 березня 2022 року до 06 квітня 2022 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів (т. 1, а. с. 13).
Розпорядженням сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Волянського О. В. від 06 квітня 2022 року № 12-к/тм "Про відмову в задоволенні заяви директорці КУ "ЦНСП Попельнастівської сільської ради" ОСОБА_1, пересланої на офіційну електронну пошту "popelnaste.rada@ukr.net" 06 квітня 2022 року" відмовлено позивачу у задоволенні заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів з 07 квітня 2022 року до 06 травня 2022 року. В цьому розпорядженні зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2022 року № 294 покладено обов`язки реєстрації переселенців та першої допомоги по розселенню на Міністерство соціальної політики та управління і відділи соціального захисту громадян, при цьому директор КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" ОСОБА_1 відсторонилась від виконання обов`язків директора-координатора, чим грубо порушила пункт 1, пункт 1 прим.1, пункт 2 статті 41 КЗпП України. ОСОБА_1 відсутня протягом 24-х діб, перебуває за кордоном по теперішній час, у зв`язку з чим виникла нагальна потреба призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника установи для організації виконання соціально важливих завдань та обов`язків (т. 1, а. с. 7?8).
Розпорядженням сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Волянського О. В. від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" з 07 квітня 2022 року на підставі статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136- IX та згідно з пунктами 1, 1 прим. 1, 2 статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 5).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні докази в підтвердження винних дій ОСОБА_1, внаслідок чого в порушення пунктів 1, 1-1, 2 частини першої статті 41 КЗпП України заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати та які б підтверджували підстави для втрати довір`я до неї з боку роботодавця.
Крім того, в оскаржуваному розпорядженні про звільнення не зазначено, у чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 як керівника установи.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що перед винесенням розпорядження від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр у ОСОБА_1 витребовувались письмові пояснення з приводу незадовільного виконання нею функціональних обов`язків щодо викладених в розпорядженні від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр фактів, а також будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушень, які зазанчені у розпорядженні від 07 квітня 2022 року № 50-к/тр.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Щодо юрисдикції спору
Частиною 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу" державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 вказаного Закону посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є оскарження розпорядження сільського голови Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року №50?к/тр "Про звільнення ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області".
Верховний Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16 (провадження № 14-4цс20), згідно з яким спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
Зі змісту встановлених судами обставин та наведених приписів законодавства слід дійти висновку, що посада директора комунальної установи не є посадою державного (місцевого) органу та його апарату, а робота на ній не належить до публічної служби.
Звертаючись до суду з позовом, позивач заявила вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, яким її звільнено посади директора з комунальної установи, поновлення на роботі, які відносяться до трудових спорів та розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність директора КУ "Центр надання соціальних послуг Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області" не є публічною службою у розумінні КАС України.
Так, за правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства
Нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права в контексті конкретних обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між сторонами, не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов укладення строкового трудового договору (контракту), стороною в якому (роботодавцем) є орган місцевого самоврядування. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, є трудовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 531/1197/15-а.
Отже, спір, що виник у зв`язку зі звільненням працівника з посади, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Щодо суті спору
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
Відповідно до пунктів 1, 1-1, 2 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.