Постанова
Іменем України
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 202/38091/13-ц
провадження № 61-15183св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент", яке є правонаступником публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, Державна реєстраційна служба України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент", до ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, усунення перешкод у здійсненні права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позов мотивовано тим, що 29 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк", банк) та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11353327000, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 49 500,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 травня 2023 року або достроково зі сплатою 15,00 % річних за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. В., за реєстром № 1208.
Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"). 08 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" уступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 .
Через неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 26 червня 2013 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 76 601,17 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 612 273,15 грн, та яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 46 444,70 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 371 232,49 грн, заборгованості за процентами в сумі 30 156,47 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 241 040,67 грн.
Відповідно до вимог законодавства ОСОБА_1 направлялася письмова вимога про усунення порушень та виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимога про виселення усіх мешканців, надання доступу до майна для проведення оцінки та огляду покупцем, зняття з реєстраційного обліку та з вимогою передати ключі, правовстановлюючі документи та технічний паспорт, але такі вимоги виконано не було.
Також, замовити проведення технічної інвентаризації позивач не має можливості через те, що права на предмет іпотеки виникають лише після їх реєстрації. Крім того, через те, що мешканці добровільно не звільнили спірну квартиру існують всі підстави вважати, що у найближчий термін також не звільнять у добровільному порядку, а тому позивач позбавлений можливості організувати проведення технічної інвентаризації. Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
За таких обставин, з метою усунення порушення права власності необхідно зобов`язати державний орган реєстрації здійснити реєстрацію права власності на підставі рішення суду.
Із урахуванням зазначених обставин, позивач просив суд:
- в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 76 601,17 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 612 273,15 грн за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11353327000, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 51,3 кв. м; житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору іпотеки від 29 травня 2008 року № 11353327000/3, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "Дельта Банк";
- припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1, у тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виселити з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "ФК "Інвент").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2014 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
В рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості в розмірі 76 601,17 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 26 червня 2013 року складає 612 273,15 грн, за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11353327000, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність, та визнано право власності на цю квартиру за іпотекодержателем - ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору іпотеки від 28 травня 2008 року № 11353327000/3, укладеному між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, тому в рахунок виконання основного зобов`язання позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмета іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку". Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, оскільки відповідно до пункту 8 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника є підставою для припинення права власності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2014 року в оскаржуваній частині скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем, оскільки спір підлягає вирішенню у позасудовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "ФК "Інвент", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
13 вересня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Інвент", витребувано її з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
24 січня 2023 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Інвент"посилається на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц; існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини третьої статті 3 ЦПК України у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Інвент" зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, оскільки він був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції. Висновки апеляційного суду про неправильне тлумачення закону судом першої інстанції є безпідставними, оскільки правові висновки з цього приводу були зроблені касаційним судом вже після остаточного вирішення справи у суді першої інстанції, а тому розгляд справи судом першої інстанції був здійснений відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Також заявник зазначає, що висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15, про те, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду, оскільки це є позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, звужує дійсний зміст цієї норми, чим порушується право особи на судовий захист. Таким чином, існують правові підстави для відступлення від вказаного висновку.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Інвент", у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції; стягнути із ТОВ "ФК "Інвент" на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги на стадії касаційного розгляду в сумі 50 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 29 травня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11353327000, відповідно до умов якого АКІБ "УкрСиббанк" зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 49 500,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 240 075,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили до 29 травня 2023 року, або достроково, зі сплатою 15,00 % річних за користування кредитними коштами. Сторони погоджували зміни до кредитного договору шляхом укладання додаткових угод, визначилися із графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору, та дійшли згоди щодо сукупної вартості отриманого кредиту (а. с. 13-37 т. 1).
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором ОСОБА_1 згідно з договором іпотеки від 29 травня 2008 року № 1135332700/З передала АКІБ "УкрСиббанк" в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. В., за реєстром № 1208. Спірна квартира має загальну площу 51,3 кв. м, житлову площу 28,3 кв. м (а. с. 38-40 т. 1).
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк", яке стало правонаступником усіх прав та обов`язків АКІБ "УкрСиббанк".
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" продало, а ПАТ "Дельта Банк" купило право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11353327000, укладеним із ОСОБА_2 (а. с. 71-74 т. 1).
Відповідно до виписки по кредиту, складеною ПАТ "УкрСиббанк" за період з 29 травня 2008 року по 08 лютого 2012 року, а також довідки ПАТ "Дельта Банк" від 26 червня 2013 року, у ОСОБА_2 станом на 26 червня 2013 року утворилася заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11353327000 у загальному розмірі 76 601,17 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 26 червня 2013 року становить 612 273,15 грн, та яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 46 444,70 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 371 232,49 грн, заборгованості за процентами в сумі 30 156,47 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 241 040,67 грн (а. с. 46-55 т. 1).
21 жовтня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" надсилало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмові вимоги про необхідність виконати порушене зобов`язання у тридцятиденний строк: погасити наявну заборгованість у повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом з урахуванням усіх штрафних санкцій або на виконання статті 37 Закону України "Про іпотеку" передати добровільно предмет іпотеки у власність іпотекодержателя (а. с. 59-68 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, оскільки він був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав 08 квітня 2021 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.