ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа №120/5061/21-а
адміністративне провадження № К/990/3197/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 (суддя-доповідач - І.М. Поліщук)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 (суддя-доповідач - О.А. Боровицький, судді - О.П. Курко, В.Б. Шидловський)
у справі № 120/5061/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Вінницькій області в частині непроведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності колишньому працівнику податкової міліції ОСОБА_1 у розмірі 315 300 грн 00 коп;
- зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності у розмірі 315 300 грн 00 коп.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Вінницькій області, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в сумі 315 300 грн 00 коп. Зобов`язано Головне управління ДФС у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в сумі 315 300 грн 00 коп.
3. На виконання вказаного судового рішення Вінницьким окружним адміністративним судом 01.09.2021 видано виконавчий лист.
4. 10.06.2022 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) О. Сінгаєвською подано до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 120/5061/21-а, в якій просить замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/5061/21-а з Головного управління ДФС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.07.2022, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022, заяву державного виконавця задоволено. Замінено сторону боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1, а саме: Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069150).
6. При постановленні ухвали суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наразі функції і повноваження Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичної особи здійснюються Головним управлінням ДПС у Вінницькій області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, а тому Головне управління ДФС у Вінницькій області вибула як сторона виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, а її правонаступником є Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відмовити повністю.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник наголошує, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не може бути правонаступником Головного управління ДФС у Вінницькій області в частині прав та обов`язків, які стосуються даних правовідносин, адже згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" визначено правонаступництво прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби Державною податковою службою, але лише у відповідних сферах діяльності. Вказує про перехід до ДПС України функцій ДФС України виключно в частині реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Скаржник зауважує, що даний спір не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України. Відмічає, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був внесений запис про припинення ДФС України.
Позиція інших учасників справи
9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінка Верховного Суду
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
13. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
15. Частинами першою та п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
16. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
17. Частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
18. Аналіз наведених правових норм свідчить, що правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
19. Заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї зі сторін та полягає у вступі на її місце її правонаступника. У даному випадку визначальною умовою є саме факт правонаступництва, тобто передача прав та обов`язків (адміністративної компетенції) однієї особи іншій.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
21. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.