ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 400/4281/20
адміністративне провадження № К/990/19944/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (суддя-доповідач Скрипченка В.О., судді Косцова І.П., Осіпова Ю.В.,)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У жовтні 2020 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі - позивач, Інститут) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з відповідача на користь Інституту витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 532321,67 грн. та 7984,83 грн. судового збору.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із розірванням контракту, у ОСОБА_1 виникло зобов`язання відшкодувати витрати на утримання під час навчання відповідно до статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - Контракт), який набрав чинності 28 липня 2017 року відповідно до наказу начальника Інституту від 07 вересня 2017 року № 19-PC.
4. Згідно з пунктом 1 Контракту ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
5. 17 серпня 2020 року наказом ректора Національного університету "Одеська морська академія" №984 ОСОБА_1 за академічну неуспішність відрахований з навчання.
6. 19 серпня 2020 року згідно із наказом №21-РС відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем),
7. Наказом начальника Інституту №166 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 з 26 серпня 2020 року виключено зі списків особового складу. Вказаним наказом відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", а саме - 532321,67 грн. (грошове забезпечення 438175,41 грн., продовольче забезпечення 73094,28 грн., речове забезпечення 18975,50 грн., квартирно-експлуатаційне забезпечення 1760,33 грн., медичне забезпечення - 316,15 грн.).
8. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не відшкодував витрати, пов`язані з утриманням у закладі, Інститут звернувся до суду з даним позовом про стягнення зазначеної заборгованості.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
9.1. Суд першої інстанції зазначив, що Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" не є належним позивачем у цій справі в розумінні положень частини четвертої статті 5 КАС України та пункту 2 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 (далі - Порядок №964).
10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
10.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 532321,67 грн.
11. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи свідчать про правомірність та обґрунтованість вимог Інституту щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі. Натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
14. У касаційній скарзі вказано про застосування судом апеляційної інстанції частини сьомої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частини сімнадцятою статті 44 Закону України "Про вищу освіту" без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №460/582/19, від 9 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 560/1341/19.
15. На думку скаржника, Верховний Суд повинен повністю відступити від правових висновків щодо застосування вищенаведених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №560/1341/19, від 24 лютого 2021 року у справі №420/4661/19 та застосувати статтю 25 Закону № 2232-ХІІ та пункти 2, 3 Порядку №964, шляхом конкретизації належного позивача в аналогічних спорах, а саме - центрального органу виконавчої влади (в даній справі Міноборони України), а Інститут, як вищий навчальний заклад, визначити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
16. Також у скарзі наголошено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" у поєднанні зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 43 Конституції України у контексті стягнення щомісячного грошового забезпечення з колишнього військовослужбовця (курсанта) вищим навчальним закладом.
17. Інститутом подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказав, що Інститут має всі правові підстави для звернення із позовом про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, враховуючи приписи Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. (далі - Положення №1153/2008).
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. Визначає Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII).
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
21. Згідно із частиною третьою статті 16 Закону № 1934-XII соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.
22. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
23. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
24. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
25. Частинами першою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є навчання курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
26. Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
27. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
28. Відповідно до підпункту "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
29. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
30. Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
31. Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
32. Частиною 15 статті 44 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон № 1556-VII) визначено, що держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти), помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції під час її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та під час здійснення зазначених заходів, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:
-повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
-пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
-соціальної стипендії;
-безоплатного забезпечення підручниками;
-безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
-безоплатного проживання в гуртожитку;
-інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
33. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти №964, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 (далі - Порядок N 964).
34. Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
35. Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
36. За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.