ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 400/1580/19
адміністративне провадження № К/9901/19518/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №400/1580/19
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В.),
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №00009691305 від 12.02.2019 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 458 933,41грн та застосування штрафної санкції в сумі 229 466,71грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009701305 від 12.02.2019 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 38 244,45 грн та застосування штрафної санкції в сумі 19 122,33 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-17 від 12.02.2019 на суму 429,00 грн;
- рішення за №0000421305 від 12.02.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 85,80 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00030301305 від 26.04.2019 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 15 767,00 грн та застосування штрафної санкції в сумі 3 941,75 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009731305 від 12.02.2019 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 170,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009741305 від 12.02.2019 про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009751305 від 12.02.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, в тому числі податку на доходи фізичних осіб, пені, та застосування штрафної санкції в сумі 9 476,33 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009761305 від 12.02.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені та застосовано штрафної санкції в сумі 5 368,09 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009771305 від 12.02.2019 про застосування штрафу в сумі 195,21 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009781305 від 12.02.2019 про застосування штрафу в сумі 665,49 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009791305 від 12.02.2019 про застосування штрафу в сумі 1 104,91грн;
- податкове повідомлення-рішення №00009801305 від 12.02.2019 про застосування штрафної санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені у акті перевірки, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позов задоволено частково.
Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2019 №00009691305, №00009701305, 00009731305, №00009751305, №00009761305, №00009771305, №00009781305, №00009791305, №00009801305, від 26.04.2019 №00030301305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 № Ф-17, рішення від 12.02.2019 № 0000421305 про застосування штрафних санкцій.
У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 № 00009741305 відмовлено.
Так, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність за кодом основного виду економічної діяльності 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.
У період з 28.11.2018 по 11.12.2018 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами перевірки 26.12.2018 складено акт перевірки, у висновках якого встановлено порушення позивачем ст.ст. 49, 63, 168, 176, 177, 198, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі висновків акта перевірки (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) контролюючим органом прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що понесені позивачем витрати на ремонт та утримання сідельних тягачів та напівпричепів безпосередньо пов`язані із здійсненням ним підприємницької діяльності та з отриманням доходу, у зв`язку з чим такі витрати підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу. Суди відхилили довід контролюючого органу, що сідловий тягач і напівпричіп відносяться до основних засобів подвійного призначення, зазначивши, що напівпричепи та сідлові тягачі є транспортними засобами спеціального призначення.
Оскільки донарахування контролюючим органом військового збору, єдиного соціального внеску та застосування штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення №00009701305 від 12.02.2019, вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-17 від 12.02.2019, рішення за №0000421305 від 12.02.2019 про застосування штрафних санкцій) є похідним від правомірності визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування і відповідних рішень відповідача в цій частині.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №00030301305 від 26.04.2019 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 15 767,00грн та застосування штрафної санкції в сумі 3 941,75грн, суд першої інстанції вказав на правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних; зазначив також, що товар, який придбавався (засоби захисту рослин) використовується позивачем в господарській діяльності.
Відмовляючи в задоволенні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 № 00009741305 про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття останнього, оскільки декларація про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 була подана позивачем з порушенням терміну її подання, що не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні.
Щодо решти податкових повідомлень-рішень, то суд першої інстанції прийшов до висновку про їх протиправність та наявність підстав для скасування, посилаючись на невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого нормами КАС України, щодо доведеності правомірності прийняття ним цих рішень.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, як того вимагає ст.246 КАС України. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були прийняті лише доводи позивача, правова ж позиція контролюючого органу до уваги взята не була та обґрунтованого її відхилення судами не наведено.
У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Так, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.
Натомість, як вбачається з рішення суду першої інстанції, щодо більшості податкових повідомлень-рішень суд вказав на наявність підстав для їх скасування, посилаючись на недоведеність контролюючим органом правомірності їх прийняття.
Вказуючи ж на правомірність формування позивачем податкового кредиту та, як наслідок, протиправність податкового повідомлення-рішення №00030301305 від 26.04.2019, суд першої інстанції виходив з того, що такий сформований на підставі належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, а товар, який придбавався (засоби захисту рослин), використовується позивачем у господарській діяльності. Однак, такий висновок суду не підтверджений посиланням на конкретні документи.