ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1780/17
касаційне провадження № К/9901/45694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя - Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аль Мак" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аль Мак" (далі - позивач, Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2017 №100270001/2017/000060/2, №100270001/2017/000061/2, від 03.02.2017 №100270001/2017/000063/2, від 05.02.2017 №100270001/2017/000065/2, від 06.02.2017 №100270001/2017/000067/2, №100270001/2017/000069/2, від 07.02.2017 №100270001/2017/000068/2, №100270001/2017/000073/2, №100270001/2017/000075/1, від 08.02.2017 №100270001/2017/000077/2, №100270001/2017/000078/2, №100270001/2017/000079/2, №100270001/2017/000080/2, від 09.02.2017 №100270001/2017/000081/2, від 15.02.2017 №100270001/2017/000106/2, від 23.02.2017 №100270001/2017/000126/1, №100270001/2017/000127/2, №100270001/2017/000128/2, від 25.02.2017 №100270001/2017/000136/2, №100270001/2017/000140/2, від 27.02.2017 №100270001/2017/000146/2, від 06.04.2017 №UА100110/2017/000456/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2017 №100270001/2017/00070, №100270001/2017/00071, від 03.02.2017 №100270001/2017/00073, від 05.02.2017 №100270001/2017/00075, від 06.02.2017 №100270001/2017/00077, №100270001/2017/00078, від 07.02.2017 №100270001/2017/00079, №100270001/2017/00084, №100270001/2017/00085, №100270001/2017/00085, від 08.02.2017 №100270001/2017/00087, №100270001/2017/00088, №100270001/2017/00089, №100270001/2017/00090, від 09.02.2017 №100270001/2017/00091, від 15.02.2017 №100270001/2017/00117, від 23.02.2017 №100270001/2017/00142, №100270001/2017/00140, №100270001/2017/00141, від 25.02.2017 №100270001/2017/00151, №100270001/2017/00155, від 27.02.2017 №100270001/2017/00161, від 06.04.2017 №UА100110/2017/00389.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та випуску їх у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору. При цьому, у органу доходів і зборів не виникало сумнівів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості. Органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями. Застосування резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятих спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів та оформлення на їх підставі карток відмови у митному оформленні товарів під час подання декларантом додаткових декларацій є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною 3 статті 57 Митного кодексу України, з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував зазначені рішення митного органу.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем були подані усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої-п`ятої статті 58 МК України, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення фактичних обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності. Вважає, що судами не враховано ненадання позивачем під час митного оформлення жодних страхових документів, що, на його думку, ставить під сумнів фактичне включення до вартості товару витрат на страхування та є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.05.2023 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.05.2023.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між позивачем (покупець) та компанією "KRW Compani" укладено контракт від 23.01.2017 № 2301/17, за умовами пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець покупає товар вартістю, у кількості, в асортименті, за ціною та умовами поставки, які визначаються в інвойсі, як невід`ємної частини контракту. Відповідно до інвойсів, на виконання умов зазначеного контракту компанія "KRW Compani" поставила на адресу ТОВ "Аль Мак" протягом періоду з 02.02.2017 по 01.03.2017 предмети одягу, взуття та аксесуарів до них.
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару ТОВ "Аль Мак" подало до Митниці відповідні електронні митні декларації разом з якими також подані: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.01.2017 №2301/17, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні, інвойси, декларації країни відправлення від 10.12.2016, пакувальні листи від 02.02.2017 б/н, прайс-листи виробника товару, акти фізичного огляду товарів.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідач прийшов до висновку, що в поданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та у вказаних документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до положень контрактів оплата здійснюється або попереднім платежем або після отримання товару, проте ні у контракті, ні у інвойсі строки після оплати не обумовлені; відповідно до положень контрактів оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору, але до митного оформлення додаткові угоди не надані; у страхових полісах відсутній номер інвойсу за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно до якої партії товару страхувався вантаж, хоча такі графи у страховому полісі передбачені; в експортній декларації не зазначені данні про контракт відповідно до якого відбувалась поставка, хоча така графа в експортній декларації передбачена; надані прайс-листи на умовах поставки СІF Одеса (Чорноморськ) вказують на суб`єктивну спрямованість даних пропозицій та суперечать самій суті прайс-листа.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, перелік яких є аналогічним по всім поданим митним деклараціям, а саме: договори з третіми особами, пов`язаними з договором пр. поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо таки платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (контрактом), якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
Позивачем на адресу Митниці надіслані листи протягом лютого 2017 року, якими адресата повідомлено про неможливість надання додаткових документів.
За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митних деклараціях, відповідачем прийняті перелічені вище рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, в яких зазначено, що у документах, наданих Товариством до Митниці разом з митними деклараціями, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари.
На підставі положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущені у вільний обіг за відповідними митними деклараціями зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 8740792,15 грн, у тому числі з ввізного мита в сумі 2753523,65 грн, з податку на додану вартість у розмірі 5987268,50 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються Митним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).