ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3720/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
прокуратури - Баклан А.Ю. (прокурор),
позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство, позивач) - не з`явився,
відповідача - Фонду державного майна України (далі - Фонд, відповідач, скаржник) - Ленько М.М. (самопредставництво),
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Полтавський державний навчально-курсовий комбінат агропромислового комплексу (далі - Комбінат, третя особа) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 (головуючий - суддя Головіна К.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (головуючий - суддя Яковлєв М.Л., судді Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.)
у справі №910/3720/22
за позовом заступника Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства
до Фонду
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комбінат
про визнання незаконним та скасування наказу в частині.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році в частині.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства з позовною заявою до Фонду про визнання незаконним та скасування наказу в частині.
1.2. Позов обґрунтований тим, що внесення єдиного майнового комплексу Комбінату до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році не відповідає положенням чинного законодавства.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №910/3720/22, позов задоволено частково.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Фонд, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Північного господарського суду від 21.02.2023 у справі №910/3720/22, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Фонд із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 11, 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 80 Закону України "Про освіту"; також судами не застосовано висновок щодо застосування, зокрема, положень статей 53, 226 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №916/2122/16.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5.2. Від інших учасників процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Щодо наявності у Прокурора законних повноважень звертатися з даним позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Міністерства, суди попередніх інстанцій вказали, зокрема, таке:
- Прокурор посилається на те, що порушення відповідачем порядку приватизації державного підприємства "Полтавський державний навчально-курсовий комбінат агропромислового комплексу" який є закладом освіти, що фінансується з державного бюджету, зокрема, прийняття рішення про приватизацію без урахування необхідності збереження профілю діяльності останнього, що є порушенням інтересів держави у сфері освіти;
- відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №124, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ);
- Розпорядженням КМУ від 18.06.2012 №693-р "Про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" до сфери управління Міністерства передано Комбінат;
- Міністерство відповідно до свого Положення та Законів України "Про приватизацію державного та комунального майна", "Про управління об`єктами державної власності", здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, надає згоду або вмотивовану відмову на приватизацію об`єкта державної власності, повертає у державну власність майно, що було незаконно приватизовано;
- отже, саме на Міністерство покладено обов`язок захисту інтересів держави у правовідносинах щодо приватизації державного майна, яке входить до сфери його управління, зокрема, і щодо Комбінату;
- з матеріалів справи вбачається, що про можливе порушення державних інтересів у спірних правовідносинах Офіс Генерального прокурора дізнався безпосередньо від самого позивача (Міністерства), який у листі від 05.10.2021 №21-1410-07/8980 просив органи прокуратури вжити заходів до ситуації, що склалася із приватизацією єдиного майнового комплексу Комбінату, оскільки у Міністерстві відсутні будь-які документи, які б підтверджували його наміри на приватизацію цього державного майна;
- Офіс Генерального прокурора листом від 22.10.2021 №24/2/1-37176-21 звернувся до Міністерства із запитом про надання інформації щодо включення цілісного майнового комплексу Комбінату до переліку об`єктів малої приватизації та щодо статусу зазначеного майна;
- у відповідь на вказаний запит Міністерство листом від 12.11.2021 №21-1440-07/11129 повідомило прокурора, що Комбінат включений до переліку об`єктів малої приватизації із порушенням закону, оскільки документів, які б підтверджували наміри Міністерства на його приватизацію, відсутні;
- Офіс Генерального прокурора направив 17.01.2022 лист №24/2/1-37176-21 на адресу Міністерства, у якому виклав виявлені органами прокуратури порушення вимог законодавства при включенні Комбінату до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. У цьому ж листі Міністерству запропоновано звернутись до суду з позовом за захистом інтересів держави, проте, вказана пропозиція була залишена останнім без відповіді та задоволення;
- таким чином, незважаючи на обізнаність Міністерства з жовтня 2021 року про факт включення Комбінату до переліку об`єктів малої приватизації із порушенням закону, орган управління не вжив будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави, окрім повідомлення прокурора про порушення процедури приватизації;
- листом від 05.05.2022 Офіс Генерального прокурора повідомив Міністерство про представництво інтересів держави у спорі про визнання незаконним і скасування спірного наказу. Вказаний лист Міністерство залишило без відповіді та не висловило свого наміру звернутись з відповідним позовом до суду;
- водночас сам лише факт того, що з цим позовом до суду Прокурор звернувся через майже два тижні після направлення листа від 05.05.2022 не може свідчити про те, що прокурором не було доведено нездійснення позивачами захисту інтересів держави;
- позивач ще з жовтня 2021 року обізнаний про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, проте з відповідним позовом останній у період з жовтня 2021 року по травень 2022 року не звернувся хоча мав достатньо часу, щоб відреагувати на порушення інтересів держави;
- у даній справі обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про звернення до суду, датоване 05.05.2022, а і те, що позивач був обізнаний про порушенні інтересів держави у спірних правовідносинах щонайменше з жовтня 2021 року;
- враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом суди попередніх інстанцій виснували, що у цій справі Прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.
6.2. Постановою КМУ від 12.05.2015 №271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках" затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, до якого, серед інших, включено Комбінат.
6.3. На виконання вказаної постанови наказом Фонду від 19.05.2015 №738 "Про затвердження переліку об`єктів груп В, Г, які підлягають підготовці до продажу в 2015 році" Комбінат включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.
6.4. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області 03.08.2015 №522 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності - Комбінату, а наказом Мінагрополітики від 09.09.2015 №346 - цей єдиний майновий комплекс переданий до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.
6.5. Оскільки у 2015 році приватизація вказаного єдиного майнового комплексу не відбулась, наказами Фонду від 22.01.2016 №106, від 01.03.2017 №336 зазначений об`єкт нерухомості включений у Перелік об`єктів груп В, Г, які підлягають підготовці до продажу в 2016 та 2017 роках (відповідно), проте, у вказаний період приватизація третьої особи також не була проведена.
6.6. Відповідач зазначає про те, що приватизація єдиного майнового комплексу Комбінату у 2015-2017 роках не була здійснена, оскільки Мінагрополітики не надало Фонду встановленої приватизаційним законом інформації про державне майно та його реєстрацію, не провело інвентаризації майна, не визначило його чіткого переліку, не передало функції управління об`єктом приватизації органу приватизації (РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях) в установленому порядку.
6.7. Фонд 27.03.2018, у зв`язку з набранням чинності 07.03.2018 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", наказом №447 затвердив перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, у додаток 2 до якого внесено Комбінат.
6.8. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 05.06.2018 №335 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу Комбінату.
6.9. У подальшому відповідно до Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" перелік об`єктів малої приватизації (до якого входив Комбінат) затверджувався Фондом у 2019 - 2021 роках наказами від 27.12.2018 №1637, від 28.12.2019 №1574, від 06.01.2021 №5, проте і у вказаних роках приватизація Комбінату також не була проведена.
6.10. Наказом Фонду від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" затверджено Перелік об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5), до якого включений Комбінат (далі - Наказ).
6.10.1. Пунктом 2 Наказу вирішено продовжити приватизацію об`єктів, включених до Переліків, щодо яких рішення про приватизацію прийняті.
6.11. Прокурор вказує, що включення до Наказу єдиного майнового комплексу Комбінату є незаконним, оскільки відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного майна" строк приватизації вказаного об`єкту закінчився ще у 2017 році, тому у Фонду відсутні підстави продовжувати приватизацію вказаного нерухомого майна, а необхідно було дотриматись процедуру приватизації, визначеної новим Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна".
6.12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що, з огляду на те, що рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу Комбінату прийнято 03.08.2015 (наказ РВ ФДМУ по Полтавській області №522), у розумінні попередніх приписів закону про приватизацію державного майна граничний строк приватизації вказаного об`єкта закінчився ще 03.08.2017, з огляду на що, на момент набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" (07.03.2018) у Фонду не було законних підстав продовжувати приватизацію Комбінату відповідно до вимог цього Закону.
6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що для прийняття Фондом рішення (наказу) про приватизацію об`єкта державної власності, такий об`єкт мав бути включеним до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. При цьому вказаний перелік має бути сформований і затверджений з дотриманням вимог статті 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
6.14. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (07.03.2018) і на час прийняття Фондом спірного Наказу, органом управління Комбінату було Міністерство, що мало у двотижневий строк з дня набрання чинності вказаним вище Законом подати Фонду пропозиції про включення цього майнового комплексу до переліку об`єктів, що підлягали приватизації у 2018 році.
6.14.1. Також щороку до 1 жовтня (крім 2020 року, враховуючи, що органом управління об`єкту було Мінекономіки), Міністерство мало подавати державному органу приватизації пропозиції стосовно включення Комбінату до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на наступний рік (у тому числі на 2022 рік), із дотриманням Порядку, встановленого КМУ.
6.14.2. Порядок подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затверджений постановою КМУ від 10.05.2018 №387 (далі - Порядок №387).
6.14.3. Відповідно до пункту 1 Порядку №387 (тут і далі, в редакції, яка діяла станом на дату прийняття оскаржуваного Наказу) цей Порядок встановлює процедуру подання уповноваженими органами управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють (далі - уповноважені органи управління), державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
6.14.4. Пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації в наступному році, уповноважені органи управління подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації за формою згідно з додатком разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів приватизації та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації (пункт 2 Порядку №387)
6.14.5. Зі змістом пункту 3 Порядку №387 до зазначених пропозицій додаються: завірені уповноваженими органами управління копії статутів суб`єктів господарювання (у разі наявності); копії балансів та звітів про фінансові результати суб`єктів господарювання за минулий рік (у разі наявності); виписка з рахунка в цінних паперах від депозитарної установи, що підтверджує наявність державної частки у суб`єкта управління, який набув статусу керуючого рахунком у цінних паперах, та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (для господарських товариств); копія ухвали відповідного господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (у разі наявності); висновки щодо доцільності перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання (для об`єктів соціально-культурного призначення).
6.15. Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" до об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти: освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств;
6.16. У матеріалах справи міститься Статут Комбінату, погоджений 10.05.2012 Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, затверджений наказом Мінагрополітики від 16.05.2012 №272 (далі - Статут), відповідно до пункту 1.3 якого Комбінат оперативно і якісно забезпечує потреби підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу незалежно від форм власності в підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців, робітничих кадрів, а також забезпечує реалізацію потреб громадян у здобутті професійної освіти, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я та соціального замовлення суспільства і держави.
6.16.1. Комбінат здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про професійно-технічну освіту", інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань освіти, наказів Міністерства освіти і науки України (пункт 1.4 Статуту).
6.16.2. Розділом 2 Статуту передбачені головні завдання Комбінату, пов`язані із підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації робітних кадрів та фахівців установ агропромислового комплексу; навчання різних категорій працівників на виробництві та курсах цільового призначення з питань охорони праці, безпечної експлуатації обладнання, тощо; організацією підвищення кваліфікації працівників навчального центру на підприємствах, та їх атестацією, тощо. Розділом 5 Статуту визначений порядок організації навчального процесу.
6.17. За таких обставин, суди попередніх інстанцій виснували, що Комбінат є закладом професійно-технічної освіти, що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
6.18. При цьому той факт, що на даний час Комбінат не використовується як заклад освіти, на чому наполягає відповідач, на дамку судів першої та апеляційної інстанцій, не спростовує належності третьої особи до закладів освіти.
6.19. Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про професійно-технічну освіту" майно (об`єкти, споруди, основні фонди) закладів освіти і установ професійної (професійно-технічної) освіти, що перебувають у державній власності, можуть вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток професійної (професійно-технічної) освіти.
6.20. Зі змісту частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" вбачається, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
6.21. Тобто, враховуючи статус Комбінату, як закладу освіти, надання Мінстерством пропозицій щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання цього закладу обов`язково мало передувати його включенню до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
6.22. Колегія суддів апеляційної інстанції виснувала про правильність висновку суду першої інстанції про те, що із системного аналізу наведених вище законодавчих норм можна дійти висновку, що у 2018 році Комбінат міг бути включений Фондом до відповідного переліку виключно за пропозицією, яка обов`язково мала відповідати вимогам Порядку №387, та за матеріалами, наданими Міністерством, яке на той час було визначено органом управління цим державним майном, проте, у матеріалах справи відсутні докази надання позивачем Фонду відповідних пропозицій щодо включення третьої особи до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а також пропозиції Міністерства щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання Комбінату.
6.23. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції, вказала на помилковість посилання Фонду на те, що процедура, на необхідності дотримання якої наполягає Прокурор, стосується об`єктів державної власності, які б мали були включені до відповідного переліку об`єктів вперше, та, з вказаного приводу, зазначає, що положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" не передбачають застосування визначеного у вказаному законі порядку лише до об`єктів державної власності, які б мали були включені до відповідного переліку об`єктів вперше, в той час як пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" навпаки зазначає про те, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону.
6.24. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції про таке:
- починаючи з 2018 року, Фонд щорічно видавав накази про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, без дотримання вимог Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", а саме: без отримання від Міністерства пропозицій про включення Комбінату до відповідного переліку; правовстановлюючих документів на майно та земельну ділянку; пропозицій щодо збереження профілю або можливості перепрофілювання закладу освіти тощо;
- виявлені органами прокуратури порушення, які зазначені у позові та є предметом розгляду у цій справі, не мають відношення до виконання відповідачем постанови КМУ від 12.05.2015 №271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках".
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/3720/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Фонду 18.04.2023 до Суду надійшли додаткові пояснення.
7.3. Від Прокурора 24.04.2023 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення до касаційної скарги відповідача.
7.4. Суд протокольною ухвалою від 04.05.2023 залишив додаткові пояснення відповідача без розгляду в силу приписів статей 118, 298 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №916/2122/16.
8.14. Слід зазначити, що у цій справі прокурором був поданий позов в інтересах держави в особі Міністерства.