ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 915/1788/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 537 657,40 грн.
У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Кобеляцький Д .М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (далі - ТОВ "РАДОС СВ" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" та/або відповідач) про стягнення 1 537 657,40 грн заборгованості, а також судових витрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором постачання товару від 25.06.2021 № 53-123-01-21-07003.
1.3. У процесі розгляду справи в суді першої інстанції ДП "НАЕК "Енергоатом" подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь позивача 1 537 657,40 грн боргу, 23 064,87 грн судового збору за подання позовної заяви та 5 700,00 грн на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту прострочення ДП "НАЕК "Енергоатом" договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого йому товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у заявленому ТОВ "РАДОС СВ" розмірі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині стягнення судового збору за розгляд позовної заяви, місцевий господарський суд послався на положення пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також стягнув заявлені позивачем витрати на правничу допомогу, з посиланням на те, що ТОВ "РАДОС СВ" на підтвердження таких витрат подано належні докази, водночас, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не містить будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність здійснення позивачем розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.
2.3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "РАДОС СВ" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким зменшити суму стягнення до 1 000,00 грн.
2.4. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді Колоколов С. І., Разюк Г. П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 у справі № 915/1788/21 залишив без змін, апеляційну скаргу - без задоволення; клопотання ТОВ "РАДОС СВ" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "РАДОС СВ" 1 775,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді першої інстанції у сумі 5 700,00 грн. Разом з цим, апеляційний господарський суд погодився із місцевим господарським судом стосовно того, що заявлене у суді першої інстанції клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не містить будь-яких доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у справі № 915/1788/21. З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 700,00 грн.
Щодо заявлених ТОВ "РАДОС СВ" додаткових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи всі аспекти справи у сукупності, заявлені ТОВ "РАДОС СВ" витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не є співмірним із складністю заявлених апелянтом вимог та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів у суді апеляційної інстанції не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, а сума адвокатських витрат, яка зазначена позивачем для стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягає зменшенню до 25 % від заявленої, що дорівнює 1 775,00 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 915/1788/21, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.
3.2. ДП "НАЕК "Енергоатом" не погоджується з постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 915/1788/21, якою апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2022 залишено без змін, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 700, 00 грн та вважає, що рішення та постанова винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, а позивачем відповідно до статті 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з відповідача. При цьому, скаржник як на підставу касаційного оскарження рішення та постанови у відповідній частині послався на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме зазначив про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (частина 3 статті 126 та частина 8 статті 129 ГПК України).
3.3. ТОВ "РАДОС СВ" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь позивача додаткові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
3.4. ДП "НАЕК "Енергоатом" надало на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
4.3. На підставі частини 4 статті 236 ГПК України, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).