ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/702/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери" (далі - Товариство, позивач) - не з`явився,
відповідача - фізичної особи-підприємця Нестеренка Ігоря Володимировича (далі - Підприємець, відповідач, скаржник) - Курзін О.А. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 (головуючий - суддя Загинайко Т.В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 (головуючий - суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.)
у справі №904/702/21
за позовом Товариства
до Підприємця
про захист авторського права.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність порушення відповідачем авторських прав.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємця про заборону відповідачу використання твору такими способами: відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переробку, опублікування (випуск у світ), публічну демонстрацію і публічний показ, публічне сповіщення (доведення до загального відома), розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності, відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний обіг, розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет; надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що Товариству на підставі ліцензійного договору належать виключне право на використання твору "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро". Водночас, як вказує позивач, відповідач виробляв печиво "Дніпро", що, на думку Товариства, є контрафактним примірником твору "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №904/702/21, позов задоволено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємець, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №904/702/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Підприємець із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди попередніх удових інстанцій не врахували правові висновки у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №757/49265/19-ц, а також в аналогічних правових позиціях у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №925/351/18 та постановах Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі №910/19751/14, від 10.02.2015 у справі №916/1026/14, що призвело до порушення норм права, а саме частини п`ятої статті 236, частини першої, другої, четвертої статті 269, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки суди проігнорували доводи та докази на які посилався відповідач у справі.
4.2. Підприємець також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає на відсутність висновку щодо застосування статей 422, 437 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.
4.3. Скаржник також визначає й підставу для оскарження судових рішень передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на частину третю статті 310 ГПК України, що охоплюється її пунктами 1, 3 та 4, та зазначає, про те, що не згодний з оскаржуваними рішеннями зі справи та вважає, що вони мають бути скасовані через істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також незаконність і необґрунтованість, оскільки:
- у справі не проведено експертизу, а надано перевагу і покладено в основу оскаржуваних судових рішень висновки, що зроблені експертом на замовлення позивача, і якість цих висновків була поставлена під сумнів самим судом;
- судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про закриття провадження на підставі статті 231 ГПК України, а суд апеляційної інстанції не дослідив це питання взагалі, посилаючись на штучні підстави;
- судами першої та апеляційної інстанцій з невідомих причин залишено поза увагою відомості про обставини початку виробництва печива "Дніпро радянське", що були повідомлені відповідачем і взято до уваги лише відомості про пізніше зареєстроване авторське право ОСОБА_1 ;
- попередніми судовими інстанціями у цій справі проігноровано всі факти, що ставлять під сумнів авторське право ОСОБА_1 і не дають можливості однозначно називати виробництво Підприємцем печива "Дніпро радянське" будь-яким порушенням авторського права.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від Товариства до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір розглянуто заяву ОСОБА_1 (заявка від 16.02.2012 №43512) про реєстрацію авторського права на твір та прийнято рішення зареєструвати авторське право на твір "Розробка дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", автором зазначено ОСОБА_1 .
6.2. Відповідно до Свідоцтва Державної служби інтелектуальної власності України №43355 про реєстрацію авторського права на твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" автором зазначено ОСОБА_1, дата реєстрації 17.04.2012 .
6.3. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013, виданого державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., на підставі заповіту, посвідченого П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.11.1999 за реєстром №5-2067, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_1, 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано Свідоцтво складається в тому числі з: майнових прав авторського права на збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", що належить Спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 14.08.2012 за №45182; майнових прав авторського права на розробку дизайну "Печиво "Дніпро", що належить Спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 17.04.2012 за №43355.
6.4. Суди першої та апеляційної інстанцій вказують, що 27.12.2018 Товариством (ліцензіат), та громадянкою України ОСОБА_2 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №ДН-2712/2018 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- ліцензіар надає ліцензіатові виключну ліцензію, що дає право на використання твору "Розробка дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 №43355 видане Державною службою інтелектуальної власності України), зображення якого надане в Додатку №1 до Договору (далі - твір) ліцензіара, в обумовлених Договором межах та на визначений Договором строк, а ліцензіат зобов`язаний виплатити винагороду за використання твору на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.1);
- за Договором передаються права на використання твору такими способами:
відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
переробка;
опублікування (випуск у світ);
публічна демонстрація і публічний показ;
публічне сповіщення (доведене до загального відома);
розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності;
відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний обіг;
розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет;
надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах у тому числі в мережі Інтернет (пункт 2.2);
- ліцензіат має виключне право дозволяти використання твору та перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання зазначеними способами (пункт 2.3);
- ліцензіат має право забороняти будь-яке неправомірне використання твору третіми особами способами, зазначеними у пункті 2.2 Договору (пункт 3.2.3);
- ліцензіат має право звертатися за захистом майнових авторських прав на твір в установленому порядку до суду та інших компетентних органів відповідно до їх компетенції (пункт 3.2.6);
- ліцензіат має право при порушенні будь-якою особою майнових авторських прав на твір здійснювати від власного імені захист у порядку та способах, визначених у статтях 51 та 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", а також вчиняти будь-які інші юридичні дії за своїм вибором (пункт 3.2.7);
- ліцензіат зобов`язаний всебічно сприяти захисту авторського права на твір, у тому числі виявляти та фіксувати факти порушення авторських прав на твір (пункт 4.2.5);
- строк дії Договору складає 5 (п`ять) років з моменту підписання Договору сторонами; якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення дії Договору не повідомить письмово другу сторону про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (пункт 5.1);
- ліцензіар гарантує, що на момент підписання Договору, йому належать майнові права на твір за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11.12.2013 Державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М. (пункт 7.4).
6.5. Відповідно до акта від 27.12.2018 прийому-передачі до Договору ліцензіаром передані ліцензіату такі матеріали:
- копія Свідоцтва від 17.04.2012 №43355;
- копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом;
- твір в електронному вигляді у форматі "JPEG".
6.6. Відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, розглянуто заяву Товариства про реєстрацію Договору та прийнято рішення зареєструвати вказаний договір, відповідно до якого виключне право на використання твору "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" (автор - ОСОБА_1 ) передається ОСОБА_2 . Товариству (дата реєстрації 06.03.2019 реєстраційний номер 4261).
6.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять таке:
- надані позивачем товарні чеки від 22.07.2020 №22 про придбання печива "Дніпро" у фізичної особи-підприємця Недіної І.В., від 01.09.2020 про придбання печива "Дніпро" у фізичної особи-підприємця Семененко С.А., від 29.09.2020 про придбання печива "Дніпро" у фізичної особи-підприємця Хмелевського А.А., від 01.10.2020 про придбання печива "Дніпро" у фізичної особи-підприємця Семененко І.Г.;
- фотокопії печива поштучно та в упаковках з написом "Кондитерська фабрика "Нестор";
- відповідно до посвідчення від 30.09.2020 №00582 про якість, що видане Підприємцем зазначено торговельна марка "Нестор", найменування виробу - серед іншого "Печиво Дніпро радянське";
- рекламні зображення печива "Дніпро" у мережі Інтернет, про що свідчать скриншоти інтернет-сторінок.
6.8. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказано, що позивачем здійснено контрольну закупку в магазині фізичної особи-підприємця Лисяк В.А., розташованому за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать фіскальний чек від 07.10.2020 про придбання печива Нестеренко Дніпро, копія скриншоту з додатку "Приват 24", фотокопії печива та його маркування.
6.9. Судами попередніх інстанцій зазначено, що в подальшому позивач звернувся до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС із заявою від 01.12.2020 про проведення експертизи (складання висновку експерта) у сфері інтелектуальної власності для подання до суду, у ході якої Товариство просило встановити чи відтворено твір "Розробка дизайну "Печиво Дніпро" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 №43355, видане Державною службою інтелектуальної власності України) у печиві "Нестеренко Дніпро", виготовленому Підприємцем.
6.9.1. На дослідження надано: копію Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 №43355, виданого Державною службою інтелектуальної власності України з додатками та зображенням дизайну цього твору; зразок печива "Нестеренко Дніпро"; копію чека ФОП Лисяк В.А. про придбання печива "Нестеренко Дніпро" від 07.10.2020; копію посвідчення про якість від 30.09.2020 №00582 на печиво "Нестеренко Дніпро" ("Дніпро радянське"), видане Підприємцем; фотокопію печива "Нестеренко Дніпро" в магазині ФОП Лисяк В.А. за адресою: АДРЕСА_1 .
6.9.2. Відповідно до висновку від 31.12.2020 №ЕД-19/108-20/128-ІВ експертного дослідження Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" за Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 №43355, виданим Державною службою інтелектуальної власності України, відтворено у наданих на дослідження зразках печива "Нестеренко Дніпро", виготовлених Підприємцем.
6.10. Товариство звернулося до відповідача з досудовою претензією (від 18.01.2021 вих.№1801/2021), відповідно до якої вимагає терміново припинити виробництво та будь-яке використання творів "Печиво "Дніпро" та "Печиво "Дніпровські зорі" без дозволу правовласника та попереджає про намір звернутися за захистом своїх прав до суду та правоохоронних органів.
6.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи міститься надана відповідачем копія роздруківки з Інтерактивної БД "Промислові зразки, зареєстровані в Україні" щодо бібліографічних даних патенту на промисловий зразок №558 Матриця для печива, на якій наявне зображення промислового зразка Печива Дніпро, зазначено колективне підприємство "Новомосковський завод продтоварів" (далі - Підприємство) та ОСОБА_3, а також вказано, що патент нечинний.
6.12. Відповідач зазначає, що з 2006 року здійснював виробництво "Печива Дніпро радянське" на підставі права, наданого йому Підприємством в особі директора Чуйко В.Г., який надав йому матеріальні цінності - обладнання на виробництво печива, запатентовану автором Чуйко В.Г. за патентом №558.
6.13. Відповідачем надано до матеріалів справи наказ від 19.02.2021, у якому зазначено припинити виробництво продукції ТМ "Печиво "Дніпро Радянське", видалити всі кліше з формуючого барабану, знищити матрицю "Дніпро"; з барабану ТМ "Печиво Зорі Дніпра Радянське" видалити всі кліше та матрицю; повідомити усім клієнтам про припинення виробництва ТМ "Печиво Дніпро Радянське"; почати вироблення продукції ТМ "Дипломат"; почати виробництво нової продукції ТМ "Печиво Зорі Дніпра Радянське" з новим дизайном; повідомити клієнтам про новий дизайн продукції ТМ "Дипломат" та ТМ "Печиво Зорі Дніпра Радянське", надіслати нові рекламні зображення; подати заявки на реєстрацію дизайну нових промислових зразків. Також надано акт від 20.02.2021 списання основних засобів, у якому зазначено про списання кліше та їх знищення.
6.14. Позивачем надано висновок експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22.10.2020 №СЕ-19/108-21/11676-ІВ (з зазначенням про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків), згідно з якого твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" за Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 17.04.2012 №43355, виданим Державною службою інтелектуальної власності України, відтворено у наданих на дослідження зразках печива "Нестеренко Дніпро", виготовлених Підприємцем.
6.15. Позивач вважає, що виробляючи "Печиво "Дніпро", відповідач порушує його авторські права, відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною спору.
6.16. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи докази та доводи сторін, зазначив про те, що відповідач/скаржник не довів додержання вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право та суміжні права" при використанні ним твору "Печиво "Дніпро", в той час, як позивачем доведено належність йому авторського права на твір та факт протиправного використання твору відповідачем.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/702/21 на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.15. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №757/49265/19-ц, а також в аналогічних правових позиціях у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №925/351/18 та постановах Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі №910/19751/14, від 10.02.2015 у справі №916/1026/14, що призвело до порушення норм права, а саме частини п`ятої статті 236, частини першої, другої, четвертої статті 269, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки суди проігнорували доводи та докази на які посилався відповідач у справі.
8.16. Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі №910/19751/14 та від 10.02.2015 у справі №916/1026/14 є необґрунтованими, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
8.17. Що ж до решти постанов означених скаржником, то слід зазначити таке.
8.18. Частина п`ята статті 236, частини перша, друга та четверта статті 269, підпункт "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України є нормами процесуального права, а відтак є універсальними.
8.19. Предметом розгляду у даній справі є заборона відповідачу використовувати твір такими способами: відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переробку, опублікування (випуск у світ), публічну демонстрацію і публічний показ, публічне сповіщення (доведення до загального відома), розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності, відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний обіг, розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет; надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет.
8.20. Предметом розгляду у справі №757/49265/19-ц було визнання реєстрації авторського права і свідоцтва про реєстрацію авторського права недійсними, зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що позивач є автором твору, а саме - назви, графічного елементу, графічного зображення логотипу.
8.21. Предметом розгляду у справі №925/351/18 було стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням відповідачем у магазині музичного твору.
8.22. Таким чином, справа №904/702/21 та справи №757/49265/19-ц, №925/351/18 не є подібними ні за предметом спору [у справі №904/702/21 - заборона використовувати твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро"; у справі №757/49265/19-ц - визнання недійсним реєстрацію авторського права та свідоцтва про його реєстрацію; у справі №925/351/18 - стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав], ні за об`єктом авторського права [у справі №904/702/21 - твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро"; у справі №757/49265/19-ц - логотип; у справі №925/351/18 музичний твір], ані за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли на підставі, у тому числі, різних правочинів, ні за характером правопорушення та правовідносин, ні за юридичним змістом прав та обов`язків сторін, різняться вони і за предметом доказування, що виключає подібність вказаних справ, за критеріями, встановленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.