ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/33630/20
адміністративне провадження № К/9901/46132/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 (суддя Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І.)
у справі № 640/33630/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов`язання.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.03.2021, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду війни ІІ групи з 350% до 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 17.07.2020;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" з урахуванням підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 17.07.2020 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру виплачуваної пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру з 17.07.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України та з 17.02.2000 отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
3. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2018 позивач є інвалідом ІІ групи.
4. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі №2а-2080/09, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати підвищення та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії як інваліду війни 2-ї, 3-ї групи на 350, 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України "Про прожитковий мінімум".
5. 17.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 по справі №2а-2080/09 та нарахування пенсії без обмежень максимальним розміром відповідно до п. 2 розділу II Закону №3688-УI від 08.07.2011.
6. Листом від 09.11.2020 №2600-0310-8/159022 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що на виконання норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснено перерахунок пенсії останнього та розраховано підвищення як інваліду ІІ групи на рівні 40% від прожиткового мінімуму. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для подальшого перерахунку пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи у розмірі 350 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
7. Не отримавши перерахунку належної йому пенсії, позивач звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. В обґрунтування позовних вимог позивач, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, зазначив, що у відповідача не було підстав для зменшення відсоткового значення розміру підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи з 350% до 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Також з 20.12.2016 (дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016) нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка передбачала обмеження максимальним розміром пенсії, а тому не може застосовуватися при проведенні перерахунку його пенсії з 17.07.2020.
9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивачу виплачується підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 № 2939-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006, згідно якого інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема, інвалідам ІІ групи у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішення суду виконується органами Пенсійного фонду безстроково та відповідно до приписів її резолютивної частини. Зміна умов пенсійного забезпечення особи після виконання рішення суду відбулася внаслідок зміни законодавства України. Отже, правові підстави для обчислення підвищення до пенсії позивача з 17.07.2020 у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відсутні.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.10.2018 у справі № 196/1022/16-а, від 25.07.2019 у справі № 196/881/16-а (2-а/196/41/2016) та від 16.10.2019 у справі №183/3587/16, дійшов висновку про те, що інвалідам війни пенсії підлягали підвищенню у відсотковому обчисленні від мінімальної пенсії за віком до 2006 року включно, а з 2006 року у відсотковому обчисленні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, інвалідам війни II групи пенсії по інвалідності підлягали підвищенню у відсотковому обчисленні від мінімальної пенсії за віком до 01.01.2006 у розмірі 350%, а з 01.01.2006 у відсотковому обчисленні від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 40 %.
Суд відхилив доводи позивача про те, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 по справі №2а-2080/09 встановлено безумовне отримання ним підвищення до пенсії саме у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки рішення суду приймається з огляду на чинне, на час виникнення взаємовідносин законодавство та вирішує правомірність дій суб`єкта владних повноважень саме в розрізі цього проміжку часу. Натомість, прийняття законодавчих змін до порядку та способу визначення розміру соціальних виплат призводить до змін такого порядку розрахунку, навіть якщо такий раніше було встановлено рішенням суду.
Суди дійшли висновку, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром застосовані правомірно, відповідно до Закону №3668-VI.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про обмеження пенсії максимальним розміром та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 05.02.2020 у справі № 815/357/18, від 23.06.2020 у справі № 686/24928/16-а та від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18. Суди застосували ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, що була визнана неконституційною та втратила чинність з 20.12.2016; обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлені зазначеною нормою, не можуть застосуватися при проведенні перерахунку йому пенсії.
14. 06.01.2022 ОСОБА_1 подав доповнення до касаційної скарги, в яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в тому числі в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до пенсії, визначеного постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 у справі № 2-а-2080/09 як інваліду ІІ групи у розмірі 350% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
15. 11.01.2022 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив позовні вимоги, викладені в доповненні до касаційної скарги, прийняти в уточненій редакції.
16. Ухвалу про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 04.01.2022 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), відзиву на касаційну скаргу не подано.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.
18. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
19. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
20. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
21. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.