ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/1574/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - ОСОБА_4,
АТ "Укргазбанк" - Микайилова Р.Р.,
ліквідатора ТОВ "Автомобільний центр" Сиротенка О.О.,
КП "Київтеплоенерго" - Кондзерського А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023
у справі № 908/1574/20
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр".
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 відкрито провадження у справі № 908/1574/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" (далі - ТОВ "Автомобільний центр", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2020 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області у розмірі 161 740,74 грн, з яких: 61477,00 грн основного боргу з третьою чергою задоволення, 100 263,74 грн (штрафні санкції та пеня) з шостою чергою задоволення, та 4 204,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у розмірі 79 851,24 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4 204,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2021, припинено повноваження керівника ТОВ "Автомобільний центр" ОСОБА_1; виконання обов`язків керівника ТОВ "Автомобільний центр" покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сиротенка О.О.
Ухвалою господарського суду від 30.11.2021 визнано кредиторські вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 101 007 194,71 грн, з яких: 99 494 790,36 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення, 1 508 200,35 грн (штрафні санкції та пеня) з шостою чергою задоволення, та 4 204,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; відкладено попереднє засідання на 09.12.2021.
Ухвалою господарського суду від 09.12.2021 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у м. Києві на суму 954 899,05 грн, з яких: 903 774,49 грн основного боргу з третьою чергою задоволення, 51 124,56 грн - штрафні санкції та пеня з шостою чергою задоволення, 4 540,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; заявлені грошові вимоги у сумі 5 379 833,71 грн пені відхилені.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Автомобільний центр", визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.
Ліквідатор боржника Сиротенко О.О. в межах справи про банкрутство ТОВ "Автомобільний центр" звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 ; стягнення з ОСОБА_1 112 973 170,25 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку із доведенням до банкрутства ТОВ "Автомобільний центр".
Заява обґрунтована тим, що згідно аналізу фінансового становища боржника від 17.12.2021 підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність. Діяльність підприємства протягом 2017 - 2018 роках є збитковою (у 2017 році сума непокритих збитків склала - 115585,1 тис. грн, у 2018 році - 120188,6 тис. грн). За умови збитковості зроблено висновок про неефективність використання підприємством в особі керівника та засновника ОСОБА_1 економічних ресурсів протягом 2017 - 2021 років, що призвело до кризового фінансового стану підприємства та його банкрутства.
Ліквідатором розмір субсидіарної відповідальності визначено у загальній сумі вимог кредиторів - 112 973 170, 25 грн, які визнані судом першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Автомобільний центр" Сиротенка О. О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами факту виведення активів з балансу банкрута, вини колишнього керівника боржника ОСОБА_1 у вчиненні дій, які б призвели до банкрутства ТОВ "Автомобільний центр".
Заборгованість ТОВ "Автомобільний центр" на момент отримання ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі Товариства та зайняття посади керівника Товариства ( ОСОБА_1 було призначено керівником ТОВ "Автомобільний центр" рішенням засновників №1 від 05.07.2019) вже була сформована і жодним чином не залежала від дій або бездіяльності останнього.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Банк) звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 у справі № 908/1574/20 скасовано. Заяву ліквідатора ТОВ "Автомобільний центр" Сиротенка О.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ "Автомобільний центр" на ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автомобільний центр" 112 973 170,25 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведення до банкрутства ТОВ "Автомобільний центр".
За висновком апеляційного суду, встановленими обставинами у цій справі підтверджується, що ТОВ "Автомобільний центр" набуло стану банкрутства саме у зв`язку з умисними діями та умисною бездіяльністю керівника та засновника товариства - ОСОБА_1, неефективними, недобросовісними управлінськими діями.
Постанова мотивована тим, що дії керівника ТОВ "Автомобільний центр" ОСОБА_1 щодо невиконання вимог ухвали господарського суду від 29.01.2021 (про передачу документів товариства), ненадання арбітражному керуючому документації та майна банкрута за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, недобросовісною поведінкою, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута, та є достатньою підставою для покладення на нього субсидіарної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції визнав помилковим посилання суду першої інстанції на те, що заборгованість ТОВ "Автомобільний центр" на момент отримання ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі товариства та зайняття посади керівника товариства вже була сформована і жодним чином не залежала від дій або бездіяльності останнього, оскільки судом встановлена бездіяльність ОСОБА_1 щодо невиконання вимог ухвали суду від 29.01.2021 та не передання ліквідатору документації та майна банкрута.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі скасувати, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 - залишити в силі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на:
- невірне застосування судом апеляційної інстанції частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) за відсутності підстав для її застосування, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20,
- невірне застосування частини 1 статті 215 Господарського кодексу України, та відступлення від правових висновків наведених у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 25.10.2022 у справі № 911/3513/16.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції наявності об`єктивної сторони правопорушення, що спричинило будь-які збитки банкруту, в діях ОСОБА_1 не встановив.
Окрім того, за доводами скаржника, відсутній суб`єкт правопорушення, оскільки з висновків судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що в період 2017 - 2018 років (період проведеного аналізу фінансового становища боржника) ОСОБА_1 до кола суб`єктів правопорушення, визначених частиною 2 статті 61 КУзПБ не належав, а статус директора банкрута набув лише 05.07.2019, учасника банкрута набув лише 16.07.2019.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її вимог, зазначаючи, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно з частиною 2 статті 61 КУзПБ, а відтак і наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Автомобільний центр" на його керівника та засновника - ОСОБА_1
КП "Водоканал" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, зазначаючи, що висновки апеляційного суду здійснені на вірно встановлених обставинах справи, із застосуванням норми права з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та чинним нормативним актом з питань банкрутства - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 215 Господарського кодексу України (ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, визначене частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство (частина 2 статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.
Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина 5 статті 41 Закону про банкрутство (частина 2 статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".
Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).
Тлумачення положень частини 2 статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.
Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною 2 статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.
Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини 2 статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.