Окрема думка
суддів К. М. Пількова, М. І. Гриціва, О. С. Золотнікова, О. Б. Прокопенка, О. М. Ситнік, І. В. Ткача
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22)
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.04.2023 задовольнила касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк, Скаржник); скасувала рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 і ухвалила в цій справі нове рішення, яким відмовила в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" (далі - Позивач, Покупець) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" (далі - Продавець) та Банку про визнання права власності на гусеничні екскаватори Caterpillar (далі - Екскаватори) і зняття з них арешту, накладеного 30.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем (далі - Виконавець).
2. Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
3. Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), викладених у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц, з огляду на неподібність обставин та правового регулювання в зазначеній справі та у справі № 911/1278/20. Зокрема, у справі № 683/2694/16-ц суди не встановили укладення сторонами договору, яким би визначалися дві умови для переходу права власності на автомобіль (передача майна та його державна реєстрація). Також різним є нормативне регулювання обліку автомобілів у зазначених справах. Зокрема, у справі № 683/2694/16-ц спірний автомобіль підлягав перереєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388. Тоді як порядок реєстрації та постановки на облік Екскаваторів у справі № 911/1278/20 регулювався постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 06.01.2010, якою затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів (далі - Порядок № 8).
4. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 278/3640/18, в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-XII), Суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) також у постановах від 13.12.2018 у справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі № 905/1053/18.
5. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди прийняли як належний доказ додаткову угоду № 1 від 18.06.2021 (далі - Додаткова угода) до договору купівлі-продажу технологічних транспортних засобів від 01.08.2016 № ПК-01/08-16 (далі - Договір), якою внесено зміни до пункту 3.5 Договору щодо умов переходу права власності до Покупця. Однак суди не звернули уваги, що момент переходу права власності за Договором сторони Додаткової угоди змінили з часу її підписання (з 18.06.2021) і з цього часу можна було б вважати достатнім для переходу права власності факт передачі за актом приймання Екскаваторів Покупцю. Відтак Велика Палата виснувала про те, що Додаткова угода не відповідає вимогам статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо належності доказів як така, що не може підтверджувати умови переходу права власності за Договором на час накладення арешту на Екскаватори (25.09.2019).
6. Наведені вище висновки Велика Палата Верховного Суду поклала в основу висновку про те, що на час арешту Екскаваторів у виконавчому провадженні № 60153847 (25.09.2019) діяли умови щодо переходу права власності за Договором, які передбачали сукупність настання двох обставин (передачі транспортних засобів та здійснення їх перереєстрації). Оскільки такі умови не були дотримані, Екскаватори не перейшли у власність Покупця, а продовжували перебувати у власності Продавця та могли бути обтяжені Виконавцем на користь Банку. Отже, на момент накладення арешту постановою Виконавця 25.09.2019 це майно Покупцю не належало, а продовжувало перебувати у власності Продавця. Подальша зміна умов переходу права власності за Додатковою угодою, яка набрала чинності з часу її укладення сторонами, не вплинула на правомірність дій Виконавця з накладення арешту на Екскаватори.
7. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що однією із цілей регулювання, встановленого ЦК України і Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон № 1255-IV), є захист добросовісного набувача. Тому частину першу статті 10 та частину другу статті 12 Закону № 1255-IV слід розуміти так, що необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати.
8. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи був зареєстрований арешт спірного майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а також на те, що Додаткова угода була укладена 18.06.2021, тобто після звернення Покупця із цим позовом до суду. Отже, на думку Великої Палати, на момент укладення Додаткової угоди Позивач знав про існування арешту, тобто усвідомлював, що Продавець не має права його відчужувати, зокрема передавати право власності на арештоване майно на виконання укладеного раніше Договору. Тому позивач не є добросовісним набувачем майна, а відтак не набув права власності на нього.
9. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважала, що право власності на Екскаватори за Договором не перейшло до Покупця на час накладення на них арешту Виконавцем (30.09.2019). А подальша зміна умов переходу права власності з виключенням вимоги щодо державної перереєстрації за Додатковою угодою не надає Покупцю права на визнання в судовому порядку його власності на спірне рухоме майно. Дії позивача, направлені на зловживання правом з наміром перешкодити Банку задовольнити свої вимоги до Покупця, не підлягають судовому захисту.
10. Підтримуючи висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що реєстрація технологічного транспортного засобу не визначає момент, з якого у набувача майна за договором виникає право власності на цей засіб, а наслідком невчинення таких реєстраційних дій є заборона експлуатації незареєстрованих технологічних транспортних засобів, не можемо, однак, погодитись із результатом розгляду справи та її висновками про те, що Покупець не набув право власності на Екскаватори за Договором та є недобросовісним, а також про відсутність підстав для відступу від висновків КЦС ВС, викладених у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц.
Щодо реєстрації транспортного засобу
11. Звертаючись із цим позовом до суду, Покупець стверджував, що набув право власності на Екскаватори за Договором, однак Банк, який є кредитором Продавця та має намір звернути стягнення на його майно, це право не визнає, оскільки вважає, що для набуття права власності на зазначені транспортні засоби Покупець мав зареєструвати їх за собою відповідно до положень статті 34 Закону № 3353-XII, Порядку № 8 та пункту 3.5 Договору.
12. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого доказами права власності на майно та порушення (невизнання або оспорювання) зазначеного права іншою особою. Схожі висновки викладені в пунктах 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.
13. Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
14. Відповідно до частини першої та четвертої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
15. Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Схожі правові висновки викладені в пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 14.09.2021 у справі № 359/5719/17.
16. Для набуття права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.
Сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.
При цьому слід враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно у набувача за договором виникає з дня державної реєстрації (стаття 182 ЦК України), а не в момент передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 93-95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
17. Застосовуючи норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Велика Палата у підпунктах 6.30, 6.31 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 дійшла висновку про те, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм цього Закону не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
18. Натомість порядок та наслідки вчинення державної реєстрації транспортних засобів суттєво відрізняються.
19. Так, правила реєстрації та обліку транспортних засобів визначені статтею 34 Закону № 3353-XII, частина перша та друга якої в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
20. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України (частини восьма та дев`ята статті 34 Закону № 3353-XII).
21. Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 8, який визначає процедуру відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування (див. преамбулу та пункт 1 Порядку № 8).
22. Пунктом 6 Порядку № 8 встановлено, що юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (далі - власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України.
23. За змістом пункту 10 Порядку № 8 реєстрація технологічного транспортного засобу здійснюється на підставі письмової заяви власника за відповідним зразком, до якої додаються, зокрема, копії документів, що підтверджують правомірність придбання технологічного транспортного засобу. До заяви додається також акт технічного огляду та позитивний висновок експертизи, проведеної фахівцями експертно-технічного центру, на відповідність технологічного транспортного засобу нормативно-правовим актам з охорони праці України (для технологічних транспортних засобів, виготовлених за межами України чи переобладнаних або самостійно зібраних).