ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа № 750/8641/20
провадження № 51-771км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2021року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010004855 від 05 серпня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 листопада 2017 року Вишгородським районнимсудом Київської області за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням зіспитовим строком тривалістю 3 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2021року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.
Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_7, стосовно якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.
Як установлено вироком суду, 05 серпня 2020 року приблизно о 01:50 ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_7, реалізуючи їх спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні АЗК "WOG" за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 231-а, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення відкрито заволоділи майном ТОВ "ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ" на загальну суму 1279,68 грн, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судами неповно з`ясовано обставини в провадженні та не здобуто достатньо доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні відкритого заволодіння чужим майном та прямого умислу на таке заволодіння, у зв`язку з чим його дії за ч. 2 ст. 186 КК неправильно кваліфіковано. Зазначає на ряд допущених під час досудового розслідування та судових розглядів порушень кримінального процесуального закону, які вплинули на його незаконне засудження. Також вказує на порушення його прав на захист, оскільки йому та його захиснику не надано часу для підготовки до судових дебатів, чим порушено принцип безсторонності. Апеляційний суд не зважив на допущені порушення, не дослідив повторно доказів та необґрунтовано відхилив вимоги його апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згіднозі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуальногозакону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Заправилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Узв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Такимчином, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції. Також, з огляду на положення ч. 1 ст. 433 КПК дослідження доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_6, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями свідка ОСОБА_8, інспектора патрульної поліції, який показав, що 05 серпня 2020 року приблизно о 02:00 приїхав на виклик на АЗК "WOG", де двоє невідомих вчиниликрадіжку. На місці побачив автомобіль "таксі" під керуванням ОСОБА_9, в якому сидів ОСОБА_6, а двоє працівників АЗК його утримували. Під час спілкування йому стало відомо, що водій таксі підвіз ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до АЗК, в приміщенні якого, останні стали викрадати товар, а коли були помічені, то один з них втік, а ОСОБА_6 зупинили в автомобілі. Вони провели ОСОБА_6 до приміщення АЗК, де той з-під куртки виклав на стіл частину викраденого товару. Потім ОСОБА_6 подзвонив ОСОБА_7, який прийшов до приміщення АЗК, і просив відпустити ОСОБА_6, а провину він візьме лише на себе. Свідок ОСОБА_10 надав аналогічні показання.
Крім цього, винуватість засудженого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме даними, які містяться: у протоколі огляду та перегляду відеозапису (DVD-R) від 17 вересня 2020 року з відеокамер спостереження АЗК"WOG", з якого вбачається, що 05 серпня 2020 року до приміщення торгової зали вказаної заправки зайшли обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які почали роздивлятися товар, після чого ОСОБА_6 передав якийсь товар ОСОБА_7, а той сховав його під футболку. Далі ОСОБА_6 бере інший товар і ховає його собі під футболку. В свою чергу ОСОБА_7 також бере товар і ховає його собі під футболку. Потім до них підійшов працівник автозаправки, після чого ОСОБА_6, тримаючи в руках автомобільні ароматизатори, йде до каси, а ОСОБА_7 став прямувати до виходу, не зважаючи на те, що до нього звертається вказаний працівник. У цей час ОСОБА_6 залишає ароматизатори та йде до виходу з торгової зали, а слідом за ним йде працівник заправки, який звертається до нього, але той, не зважаючи на це, виходить на вулицю та сідає до автомобілю "таксі". Працівники АЗК намагаються його зупинити, тримаючи пасажирські двері автомобіля; у протоколі огляду оптичного диску від 25 серпня 2020 року зафіксовано, як 05 серпня 2020 року о 01:55 патрульні поліцейські виводять з автомобіля ОСОБА_6, у якого під футболкою за поясом захований інструмент, а в кишенях джинсових шортів ізоляційна стрічка. Після цього до приміщення АЗК повертається ОСОБА_7 та працівник поліції, який встановлює його анкетні дані і пропонує повернути викрадене майно; у протоколі проведення слідчого експерименту від 18 вересня 2020 року за участю свідка ОСОБА_11, який пояснив та показав на місці як 05 серпня 2020 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_12 з торгової вітрини приміщення АЗК "WOG" намагалися таємно викрасти товар, але будучи поміченими ним, утримуючи товар при собі, ОСОБА_7 втік, а ОСОБА_6 був зупинений в той час, коли намагався на автомобілі "таксі" поїхати з місця події; у протоколах огляду місця події від 05 серпня 2020 року з фототаблицями; упротоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 серпня 2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6, як особу, яку в цей же день в нічний час разом з товаришем привіз до АЗК "WOG", після чого вказані чоловіки зайшли до приміщення АЗК, через деякий час до нього повернувся ОСОБА_6 і сів до автомобілю, за ним вийшли працівники АЗК і кричали йому щось вслід; у протоколах пред`явлення особи для впізнання свідкам ОСОБА_11, ОСОБА_13 . ОСОБА_14 за фотознімкамита інших доказах, зміст яких детально відтворено у вироку, яким судом першої інстанції надано належну оцінку.
Те, що у ході судового розгляду не був допитаний свідок ОСОБА_11, то слід зазначити про таке.
Як вбачається із журналу судового засідання від 13 січня 2021 року свідок ОСОБА_11 був присутнім у судовому засіданні, проте не допитаний у зв`язку з відкладенням судового розгляду кримінального провадження(неявка захисника). В подальшому судом неодноразово вживалися заходи щодо його виклику, проте свідка не вдалось допитати, оскільки він виїхав з постійного місця проживання. Однак, відсутність допиту цього свідка не позначилася на повноті дослідження обставин справи, враховуючи перераховані вище докази.
Твердження засудженого ОСОБА_15 про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про його винуватість у вчиненні відкритого заволодіння чужим майном та прямого умислу на таке заволодіння, є безпідставними.
Відповідно до норм чинного законодавства, розрізняючи крадіжку іграбіж, слід виходити зіспрямованості умислувинної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілийхарактер вчинюванихвинною особою дій.
Так, крадіжку іграбіж потрібно вважатизакінченими змоменту, коли винна особа вилучила майноі мала реальну можливість розпоряджатисячи користуватися ним. Дії, розпочаті яккрадіжка, алевиявлені потерпілимчи іншими особами і, незважаючи наце, продовжені винноюособою з метою заволодіння майном, належить кваліфікуватияк грабіж.
З встановлених судомфактичних обставинсправи вбачається, щоконклюдентні дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були розпочаті яккрадіжка, алебули виявлені працівникомАЗК (свідок ОСОБА_11 ), який побачив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7, перебуваючив торговій залі автозаправки, брали товар зполиць та ховалийого собі підфутболку, а колиїх помітили, то ОСОБА_7 звикраденим товаром втік, а ОСОБА_6, продовжуючи злочинні дії зметою заволодіння майном, намагавсявтекти на "таксі", однак був зупиненийпрацівниками автозаправки. Отже, тікаючи, ОСОБА_6 чув звернення свідка тарозумів (не мігне розуміти), що йогозлочинні дії помітилиінші особи.
Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кримінального провадження ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Отже, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковано правильно.