Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 201/11345/21
провадження № 61-8337св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний вищій навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ректор державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (далі - ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ректор державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2020 року на підставі підписаного між ним та відповідачем контракту його було призначено на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів за сумісництвом з обсягом навчального навантаження 0,5 ставки строком до 08 січня 2024 року.
Наказом № 547 КО від 05 жовтня 2021 року він був звільнений з займаної посади у зв`язку з прийомом на посаду іншого працівника, який не є сумісником, відповідно до статті 43-1 КЗпП України.
Вказував про те, що даний наказ про звільнення є незаконним, тому що він не міг бути звільнений на підставі статті 43-1 КЗпП України, оскільки він виконував роботу за сумісництвом, а не суміщенням.
Контракт, на підставі якого його було призначено на посаду, не був розірваний чи припинений, підстави для його звільнення, визначені контрактом, були відсутні.
Підстави для звільнення у наказі були відсутні, лише здійснено формальне посилання на статтю 43-1 КЗпП України, яка регламентує порядок звільнення, а не його підстави, зокрема звільнення без згоди виборного органу; звільняючи його з займаної посади, не було прийнято працівника, який би виконував роботу не на умовах сумісництва.
В порушення приписів статті 49-1 КЗпП України його не було попереджено про майбутнє звільнення за 2 місяці.
Посилаючись на вищевказані обставини та те, що звільнення відбулося виключно у зв`язку із тим, що він є викривачем корупційних правопорушень, допущених керівництвом академії, просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" від 05 жовтня 2021 року № 547 КО "Про звільнення з роботи"; поновити його на посаді доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" з 06 жовтня 2021 року та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2021 року по дату фактичного поновлення його на роботі (ухвалення рішення суду в даній справі). Під час розрахунку суми відшкодування за вимушений прогул визначити, що його середньоденна заробітна плата становила 148 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із законності звільнення позивача, зважаючи на те, що на посаду, яку він займав як сумісник, було прийнято іншого працівника не на умовах сумісництва і даний працівник відповідає освітньо-кваліфікаційним вимогам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18, провадження № К/9901/10664/19; К/9901/10699/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 480/4716/20, провадження № К/9901/17415/21, від 11 лютого 2021 року у справі № 260/26/19, провадження № К/9901/25869/19, від 11 червня 2020 року у справі № 816/1874/17, провадження № К/9901/56857/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/8080/18, провадження № 61-6838св20, від 29 жовтня 2020 року у справі № 826/3388/18, провадження № К/9901/11406/19, від 26 серпня 2020 року у справі № 127/26237/17, провадження № 61-38802св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 25 травня 2022 року він звернувся із заявою щодо можливих незаконних дій ректора академії ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, народних депутатів України ОСОБА_3, ОСОБА_4, тому він набув статусу викривача з 08 лютого 2021 року.
При цьому з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрита в частині третій статті 53 Закону України "Про запобігання корупції".
Крім того, судами не враховано, що він був прийнятий в академію за конкурсом та працював на підставі контракту, який розірвано (припинено) не було, а підстава для звільнення, яка зазначена в наказі, не передбачена контрактом та КЗпП України.
Його було звільнено з займаної посади на підставі статті 43-1 КЗпП України, однак дана стаття не передбачає підстави для звільнення, а говорить тільки про порядок (механізм звільнення) та не має відношення до сумісництва, так як вказує про звільнення під час суміщення посад, що є різними поняттями.
Матеріали справи містять докази, що він працював на умовах сумісництва, а не суміщення.
Також заявник посилається на те, що особа, яка була прийнята замість нього на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів, - ОСОБА_5, фактично була прийнята на вказану посаду на неповний робочий день та працює на аналогічних посадах в інших навчальних закладах, що було встановлено в результаті виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", у якому вказано, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до виконувача обов`язки ректора ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" Верхоглядової Н. І. із заявою про прийняття його на роботу з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2019 року на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів за сумісництвом на 0,5 ставки (т. 1, а. с. 138).
З витягу з наказу № 406 КО від 03 вересня 2018 року ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" вбачається, що ОСОБА_1, к.т.н., старшого наукового співробітника лабораторії експериментальних наукових досліджень прийнято на роботу з 04 вересня 2018 року по 30 червня 2019 року за сумісництвом на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на 0,5 ставки з оплатою на місяць - 2 458 грн, доплата - 15 % за науковий ступінь (т. 1, а. с. 139).
30 травня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я ректора було подано заяву, в якій він просив продовжити його роботу на посаді доцента на 0,5 ставки кафедри матеріалознавства і обробки матеріалів за сумісництвом з 01 липня 2019 року по 01 лютого 2024 року (т. 1, а. с. 159).
З витягу з наказу ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" № 323 КО від 21 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1, к.т.н., працюючому за сумісництвом доцентом кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на 0,5 ставки, продовжено строк роботи з 01 липня 2019 року по 08 січня 2024 року за сумісництвом на посаді доцента цієї ж кафедри на 0,5 ставки з оплатою на місяць: з/ф - 2 974,8 грн., доплата 15 % за науковий ступінь, надбавка 10 % за вислугу років (т. 1, а. с. 160).
04 червня 2020 року ОСОБА_1 було подано заяву з проханням допустити його до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади доцента на 0,5 ставки кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів із наданням відповідних документів, які були прийняті конкурсною комісією (т. 1, а. с. 161).
Відповідно до витягу з наказу № 344 КО від 08 липня 2020 року ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" ОСОБА_1, к.т.н., працюючого за сумісництвом доцентом кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на 0,4 ставки, переведено з 08 липня 2020 року по 08 січня 2024 року за сумісництвом як обраного за конкурсом на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на умовах укладеного контракту на 0,5 ставки з оплатою на місяць: с/ф - 3 255,08, доплата 15 % за науковий ступінь, надбавка 10 % за вислугу років (т. 1, а. с. 162).
08 липня 2020 року між ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" та ОСОБА_1 було укладено контракт як з науково-педагогічним працівником, який був призначений на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів за сумісництвом з обсягом навчального навантаження 0,5 ставки на строк з 08 липня 2020 року по 08 січня 2024 року. Із розміром посадового окладу в 3 255 грн та виплатою надбавки за вислугу років - 10 % та доплатою до посадового окладу за вчене звання (т. 1, а. с. 11-14).
Відповідно до розподілу штатів ПВС по кафедрі матеріалознавства і обробки матеріалів на 2021-2022 навчальний рік визначено сумісником ОСОБА_1 зі ставком 0,5, що працює на підставі контракту. Вказаний розподіл штатів затверджений директором з навчально-виховної роботи Євсєєвою Г. на засіданні кафедри МіОМ протоколом №2 від 30 серпня 2021 року (т. 1, а. с. 15).
Наказом ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" № 260-КО від 18 червня 2021 року ОСОБА_1, проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи, звільнено 22 червня 2021 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок змін в організації управління виробничою діяльністю штатного розпису академії та його відмовою від переведення на іншу посаду (т. 1, а. с. 16).
Наказом ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" № 547 ОК від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1, працюючого за сумісництвом доцентом кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на 0,5 ставки, звільнено з 06 жовтня 2021 року з суміщуваної роботи у зв`язку з прийомом на роботу іншого працівника, який не є сумісником, стаття 43-1 КЗпП України (т. 1, а. с. 10).
05 жовтня 2021 року ОСОБА_5 на ім`я ректора ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" було подано заяву про прийняття на роботу в академію на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів з 07 жовтня 2021 року до проходження конкурсу (т. 1, а. с. 165).
Згідно витягу з наказу ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" ОСОБА_5, д.т.н., професора, прийнято на роботу з 07 жовтня 2021 року до проходження конкурсу на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів на 0,5 ставки з оплатою на місяць: с/ф - 5 067,71 грн, доплата 25 % за науковий ступінь, доплата 33 % за вчене звання, надбавка 30 % за вислугу років (т. 1, а. с. 164).
З довідки ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" вбачається, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року склав 42 216,05 грн з яких 7 598,87 грн - податок з доходів фізичних осіб, 633,26 грн - військовий збір. З розрахунку: січень 5 167,74 грн, лютий 17 179,80 грн, березень - травень - 0 грн, червень 1 422,40 грн, липень - 6 598,59 грн, серпень 4 183,42 грн, вересень - 5 167,75 грн, жовтень - 2 496,35 грн (т. 1, а. с. 153).
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 звертався до державних та правоохоронних органів щодо можливих розтрат бюджетних коштів у великих розмірах ректором університету ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 17-45).
З листа відділу з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському регіоні Головного управління Держапраці у Дніпропетровській області вбачається, що 20 грудня 2021 року інспектором праці вручено направлення на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки та письмову вимогу про надання документів через канцелярію закладу. У зазначений термін документи не надано. Таким чином, у ході спроби здійснення перевірки встановлено створення перешкод керівництвом ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) шляхом ненадання документів. (т. 2, а. с. 27).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.