Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 463/3251/22
провадження № 61-13094св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф. Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року у складі судді Яворського С. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України на бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3, накладеного відповідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження від 14 серпня 2013 року ВП НОМЕР_2, індексний номер обтяження 2755002, зареєстрований 07 жовтня 2013 року. Просив визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати державного виконавця зняти арешт.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, скаргу повернуто скаржнику.
Повертаючи скаргу на бездіяльність державного виконавця, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, вчинену в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, в якому скаржник процесуального статусу сторони виконавчого провадження не має, тому скаржник не є суб`єктом права на подання даної скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 в порядку статті 447 ЦПК України.
При цьому судами також зазначено, що право скаржника може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подачі позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до місцевого суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що застосовуючи положення статей 185 та 447 ЦПК України та повертаючи його скаргу, суди попередніх інстанцій не врахували, що він подавав скаргу в рамках виконавчого провадження як правонаступник батька, а тому підстав для її повернення відповідно до вказаних процесуальних норм не було.
Заявник також вказує, що за життя його батька відносно нього було відкрито ряд виконавчих проваджень, у тому числі провадження, бездіяльність органу державної виконавчої служби за яким є предметом розгляду у вказаній справі.
Разом із тим, усі виконавчі провадження відносно його батька знищені, а в цих провадженнях винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам без зняття арешту з майна його батька.
За вказаних обставин він, як правонаступник батька, не може зняти арешти в цих провадженнях, а також реалізувати своє законне право на спадкування.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Личаківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-з2376, виданого 30 липня 2008 року Личаківським районним судом м. Львова, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 78 620,62 грн.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_2 від 14 серпня 2013 року на все нерухоме майно боржника ОСОБА_3 накладено арешт лише в межах суми боргу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О. Р. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріусом заведена спадкова справа № 65/2020.
Із наданої інформації Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09 грудня 2021 року № В-3/34 вбачається, що станом на 09 грудня 2021 року у Личаківському ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником в яких є ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.