Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 711/3948/20
провадження № 61-7485св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різник Вікторії Павлівни на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,
Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно, стягнення компенсації.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 жовтня 2006 року вона з відповідачем перебували у шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2019 року розірваний. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що після реєстрації шлюбу у жовтні 2006 року, будучи подружжям, навесні 2007 року вони почали будівництво житлового будинку по
АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 492 кв. м з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №1720.
Зазначає, що із будівництвом будинку їм допомагали її батьки як власними силами, так і матеріально. Батьки наймали людей для виконання робіт по будівництву житлового будинку (будували стіни, проводили електроенергію тощо). Сторони проживали у гуртожитку ДП "РЕУ ЧШК" з моменту одруження і поки тривало будівництво будинку, в який вони переїхали проживати у серпні 2008 року.
На даний час право власності на житловий будинок за вказаною вище адресою не зареєстроване, будинок не введений в експлуатацію, а тому є об`єктом незавершеного будівництва, проте будинок експлуатується за своїм призначенням, обладнаний автономним опаленням, електропостачанням, побутовою каналізацією тощо.
На замовлення відповідача ОСОБА_2 17 серпня 2010 року Черкаським БТІ було виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_2 .
При цьому, вважає, що відповідач ухиляється від реєстрації права власності на будинок, а вона не в змозі була самостійно зайнятися питаннями введення будинку в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього, оскільки він побудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване за відповідачем.
Після розірвання шлюбу відповідач почав чинити перешкоди позивачу у проживанні в будинку, а у 2019 році подав до суду позов про визначення місця проживання дитини з ним у даному будинку та зазначав, що він є його власником.
Також вказувала, якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок неможливо розділити в рівних частинах між сторонами, вона згодна на присудження грошової компенсації за умови внесення відповідачем відповідної суми на депозитний рахунок суду.
Крім того, в період проживання у шлюбі, за спільні кошти подружжям придбано земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,0479 га, кадастровий номер 7110136400:03:032:0008 (цільове призначення - для індивідуального садівництва), що в межах садового товариства "Енергетик", що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки
від 05 вересня 2015 року за реєстровим номером 5659. Отже, позивач вважає, що вказана земельна ділянка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу між сторонами в рівних частинах.
З огляду на вказане ОСОБА_1 просить:
- визнати об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по
АДРЕСА_1, об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя;
- визнати позивача співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - вказаного житлового будинку;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку за вказаною адресою;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0479 га, кадастровий номер 7110136400:03:032:0008 (цільове призначення - для індивідуального садівництва), що в межах садового товариства "Енергетик", земельна ділянка № НОМЕР_1 ;
- в разі неможливості поділу побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку за вказаною адресою, в рівних частинах між позивачем і відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за 1/2 частину побудованого подружжям, але не введеного в експлуатацію, житлового будинку по АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня
2022 року позов задоволено частково.
Визнано об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку по
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0479 га, кадастровий номер 7110136400:03:032:0008, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 18 299,30 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по АДРЕСА_1 готовністю 98,51%, готовий до експлуатації, будівництво його фактично закінчене і він відповідає ДБН і правилам в частині вимог до житлових будинків, при умові обладнання кухні електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, не приймається в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з волі відповідача, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя (сторін по справі) і визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку за вказаною вище адресою.
При цьому суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації за частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку, оскільки відсутня згода відповідача на виплату компенсації. Крім того, за даними висновку експертизи
від 22 листопада 2021 року садовий будинок може бути поділений реально між сторонами з незначним відступом від ідеальних часток та з визначенням компенсації співвласникам.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_1 співзабудовником побудованого житлового будинку, оскільки вона звернулася до суду з даним позовом як колишня дружина відповідача, спір вирішується за нормами Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України і її порушені відповідачем майнові права судом вже поновлені шляхом визнання за нею права власності на відповідну частину нерухомого майна.
Крім того, суд зазначив, що позивачем не були пред`явлені позовні вимоги щодо права власності, права користування земельною ділянкою, на якій розміщено будинок, хоча за положеннями статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Також, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки, площею 0,0479га, яка була придбана подружжям під час шлюбу за спільні кошти в інтересах сім`ї, оскільки відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бакатуро Р. М. задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2022 року в частині визнання об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку по АДРЕСА_1, об`єктом спільної сумісної власності подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 скасовано.
В цій частині ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні вимог про визнання об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку по
АДРЕСА_1, об`єктом спільної сумісної власності подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину побудованого, але не введеного в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 відмовлено.
В решті вимог рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 18 квітня 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту є підставою для визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Враховуючи, що ОСОБА_2, як власник земельної ділянки та землекористувач, мав право на забудову земельної ділянки за адресою: по
АДРЕСА_1, однак позивач не надала суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем чи позивачем за згодою відповідача відповідної проектної документації та дозвільних документів на початок будівельних робіт з будівництва спірного нерухомого майна, спірний житловий будинок не було введено в експлуатацію, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання вказаного об`єкта незавершеного будівництва спільним сумісним майном та його поділ в рівних частках.
Крім того, позивач не є власником земельної ділянки, на якій побудовано спірне нерухоме майно, не отримувала права на її використання та не отримувала будь-яких дозвільних документів на право виконання будівельних робіт, а отже, її не може бути визнано забудовником (співзабудовником).
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво спірного будинку відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України не заявляла. ОСОБА_2 згоди на сплату грошової компенсації в суді не надав.
Також враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,0479 га за кадастровим номером 7110136400:03:032:0008, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про її поділ між сторонами в рівних частинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Різник В. П. на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 червня
2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 711/3948/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Різник В. П., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В разі встановлення законності постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання об`єкта незавершеного будівництва об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 його частини, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача грошової компенсації за 1/2 частину побудованого подружжям, але не введеного в експлуатацію, житлового будинку і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 363/423/17, провадження № 61-16391св20, від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, провадження № 61-14600св19, від 28 жовтня
2019 року у справі № 308/2695/16-ц, провадження № 61-23200св18,
від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, провадження
№ 61-32375св18, від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, провадження № 61?1199св17, від 27 лютого 2019 року у справі
№ 567/147/16-ц, провадження № 61?8500св18, від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19, провадження № 61-16632св20, від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, провадження № 61-30421св18, від 03 червня
2020 року у справі № 487/6195/16-ц, провадження № 61-46326св18, у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі
№ 6-47цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій установлено, що спірний будинок побудований сторонами у період шлюбу, проте не введений в експлуатацію відповідачем. Відповідач впродовж десяти років свідомо не реєстрував право власності на нерухомість, незважаючи на те, що використовує його з 2008 року за функціональним призначенням та проживає в ньому і по даний час.
Зазначає, що об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Отже, судом першої інстанції на законних підставах визнано об`єкт незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнано за позивачкою право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не є нерухомим майном, а є сукупністю будівельних матеріалів.
Крім того, апеляційним судом не враховано, що позивачкою також заявлялась вимога у разі неможливості поділу вказаного об`єкта незавершеного будівництва, стягнути з відповідача на її користь компенсацію за частину цього майна.
Згідно з висновком експерта ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва - 864 200,00 грн.
Проте апеляційний суд безпідставно послався на те, що ОСОБА_2 згоди на сплату грошової компенсації у суді не надавав, не врахувавши, що правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. При цьому не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Вважає, що в даному випадку апеляційний суд мав повноваження здійснити захист прав позивачки шляхом стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, враховуючи, що його вартість підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №17-21 від 22 листопада 2021 року, який наявний в матеріалах справи.
З огляду на вказане, враховуючи, що постанову апеляційного суду оскаржила тільки позивачка ОСОБА_1 в частині вирішення питання щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва, тому в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості не перевіряються, виходячи з вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Бакатуро Р. М. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом правильно застосовані норми законодавства в сфері будівництва, що регулюють процес отримання дозволів на початок будівельних робіт, визначають органи, що відповідають за їх видання, здійснення відповідного контролю щодо забудови лише після їх отримання, а також встановлюють наслідки вразі недотримання цих вимог.
Крім того, відшкодування витрат на будівництво самочинного майна особі, що його здійснила і не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене, можливе лише за умови визнання права власності на нього за власником землі, чого наразі не відбулося.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 21 жовтня 2006 року сторони по справі
з 21 жовтня 2006 року перебували у шлюбі (актовий запис № 86), який розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 04 червня 2019 року.
Згідно зі Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 03 травня
2007 року, сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого
03 березня 2006 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу (реєстр № 1720), ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 492 кв. м (цільове призначення - ведення садівництва), розташованої на землях садівничого товариства "Авангард" міського об`єднання садівничих товариств "Садівник", що у м. Черкаси. Крім того, право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №621861.
Згідно зі технічним паспортом, виготовленим 17 серпня 2010 року, а також з технічним паспортом, виданим КП "ЧООБТІ" 15 вересня 2021 року, на вказаній земельній ділянці побудовано будинок літ А-І. При цьому у схемі розташування будівель та споруд, у технічному паспорті від 15 вересня
2021 року зазначено: будинок, тамбур, навіс, погріб, свердловина та огорожа. Також, зазначено, що садовий будинок споруджений у 2006 році (без зазначення конкретної дати), тобто у період перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі.