ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) за позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 3 % річних та пені за несвоєчасне повернення "кримського депозиту".
Утравні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом і вказали про такі обставини укладення депозитних договорів.
26 липня 2013 року один із позивачів вніс на особовий рахунок Кримського регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк", банк) грошові кошти в сумі 90 000 дол. США.
21 серпня 2013 року він же вніс на особовий рахунок банку грошові кошти в сумі 1 106 748,65 рос. руб.
16 вересня 2013 року інша позивачка у Кримському регіональному управлінні банку уклала депозитний договір, за умовами якого внесла на особовий рахунок банку грошові кошти в сумі 110 000 дол. США.
28 серпня 2015 року перший з позивачів, а 13 листопада 2015 року - другий звернулись із заявами до ПАТ "КБ "Приватбанк" про повернення банківських вкладів, але протягом двох банківських днів (як це передбачено типовими умовами всіх депозитних договорів) грошові кошти їм не повернули.
Вважали, що з 30 серпня та, відповідно, з 15 листопада 2015 року вони мають право на нарахування 3 % річних за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача банківських послуг згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII).
З урахуванням вимог уточненої позовної заяви позивачі просили стягнути з АТ "КБ "Приватбанк" відповідно, першому - 2 698 835,63 грн та 418 671,04 грн; другому - 3 251 315,01 грн.
09 березня 2021 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "КБ "Приватбанк" за договором від 26 липня 2013 року 3 % річних у розмірі 8 808,93 дол. США за 1130 днів та пеню по курсу Національного банку України (далі - НБУ) в розмірі 2 628 080,95 грн станом на 09 березня 2021 року; за депозитним договором від 21 серпня 2013 року - 3 % річних у розмірі 102 831,73 рос. руб. за 1130 днів та пеню по курсу НБУ станом на 09 березня 2021 року в розмірі 411 706,84 грн. Стягнуто з АТ "КБ "Приватбанк" за депозитним договором від 16 вересня 2013 року 3 % річних у розмірі 10 612,21 дол. США за 1 130 днів та пеню по курсу НБУ станом на 09 березня 2021 року в розмірі 3 166 076,12 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
11 серпня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ "КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року - без змін.
У вересні 2021 року АТ "КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
АТ "КБ "Приватбанк" вважало, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт укладення договору банківського вкладу на підставі неналежних доказів.
15 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
18 квітня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу АТ "КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року в частині стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту відповідно до вимог статей 82, 89 ЦПК України оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням і саме на підставі дослідження доказів та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) визнали, що договори банківських вкладів від 26 липня, 21 серпня та 16 вересня 2013 року укладені сторонами.
Крім того, факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів у заявлених розмірах на підставі наданих копій відповідних документів, посвідчених представником позивачів, встановлено рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 199/5331/19, і такі обставини в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними.