У Х В А Л А
26 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 911/2762/19
Провадження № 12-15гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Катеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Чумаченко Т. А.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 911/2762/19
за касаційною скаргою Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.)
та рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року (суддя Бацуца В.М.)
у справі за позовом виконувача обов`язків прокурора Київської області
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7, 8) ОСОБА_8, 9) ОСОБА_9, 10) ОСОБА_10, 11) ОСОБА_11, 12) ОСОБА_12,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_13
про визнання недійсними наказів
У С Т А Н О В И Л А:
1. У листопаді 2019 року Виконувач обов`язків прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідача - 1) та Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" (далі - ФГ "Припіяло Андрія Васильовича", відповідача - 2) про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) № 10- 5820/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5821/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5823/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5825/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5826/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5827/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5828/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5829/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5830/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-6197/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6198/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6199/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на територіях Полівської сільської ради Миронівського району, Коритищенської сільської ради Миронівського району та Зеленьківської сільської ради Миронівського району в оренду для ведення фермерського господарства та передано їх ОСОБА_13 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази ГУ Держземагентства прийняті всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", іншим нормативно-правовим актам, за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття без проведення у встановленому порядку відповідних земельних торгів. Прокурор звернувся у справу як самостійний позивач, обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду тим, що компетентний державний орган сам став порушником інтересів держави вчинивши неправомірні дії. Також відповідачем у справі прокурор визначив уповноважений державою орган та особу, на користь якої було вчинено оскаржувані дії, зазначаючи про наявність у неї сподівання отримати спірні земельні ділянки за наслідком затвердження проектів землеустрою щодо їх відведення для ведення фермерського господарства відповідачу - 2.
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції, встановивши обґрунтованість та доведеність позовних вимог, застосував позовну давність за заявою відповідача- 1, визнавши неповажними наведені позивачем у позові причини пропуску позовної давності на тій підставі, що він у силу своїх повноважень та професійної обізнаності мав можливість своєчасно та з дотриманням позовної давності звернутися з цим позовом до визначених відповідачів (юридичних осіб) до належного суду господарської юрисдикції за правилами господарського судочинства.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року у справі № 911/2762/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-5820/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5821/15-14- сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5823/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5825/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5826/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5827/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5828/15- 14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5829/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-5830/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, № 10-6197/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10-6198/15-14-сг від 30 вересня 2014 року, № 10- 6199/15- 14-сг від 30 вересня 2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та передано ОСОБА_13 земельні ділянки для вказаних цілей на територіях: Полівської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222985700:04:011:0006 площею 4,8624 га, з кадастровим номером 3222985700:03:004:0003 площею 17,1692 га, з кадастровим номером 3222985700:04:007:0002 площею 61,5513 га; на території Коритищенської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003 площею 7,9889 га, з кадастровим номером 3222983400:02:008:0002 площею 8,7345 га, з кадастровим номером 3222983400:03:003:0010 площею 3,4575 га, з кадастровим номером 3222983400:03:003:0011 площею 3,5776 га, з кадастровим номером 3222983400:02:003:0012 площею 4,4684 га, з кадастровим номером 3222983400:03:001:0005 площею 14,5655 га, з кадастровим номером 3222983400:02:004:0030 площею 1,5400 га; на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району з кадастровим номером 3222982200:02:002:0001 площею 15,0001 га, з кадастровим номером 3222982200:01:011:0003 площею 17,2387 га, з кадастровим номером 3222982200:01:027:0001 площею 43,1998 га.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову. Водночас дійшов висновку, що позовну давність пропущено з поважних причин з огляду на факт відкриття провадження у справі Кагарлицьким районним судом Київської області та тривалий час розгляду справи № 371/1232/15-ц, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Господарського суду Київської області з цією позовною заявою менше ніж через місяць після того як позивач дізнався, що цей спір належить до господарської юрисдикції.
6. У травні 2021 року відповідач - 2 звернувсядо Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю унаслідок необґрунтованості вимог позивача.
7. Як на підставу касаційного оскарження прийнятих у цій справі судових рішень скаржник послався на пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скарга мотивована неправильним застосуванням і порушенням судами частини першої статті 31 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини першої та абзацу першого частини другої статті 7 та частини другої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 911/436/17 від 07 березня 2018 року, № 922/3312/17 від 18 березня 2018 року, № 926/590/17 від 29 березня 2018 року щодо можливості переходу права постійного користування земельної ділянки та помилкове застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року № 348/992/16-ц щодо застосування частини другої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство". Скаржник наголошує на тому, що фізична особа ОСОБА_13 отримав накази Головного управління Держземагенства якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та відповідно відповідач - 2 не має ніякого відношення до спірних земельних ділянок. Судами фактично ототожнено фермерське господарство та фізичну особу, яка отримувала земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Також касаційна скарга обґрунтована необхідністю відступлення від висновку, викладеного у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року № 179/1043/16-ц про те, що після отримання в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та проведення державної реєстрації постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин якому вона надавалась.
8. Касаційний суд 21 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Припіяло Андрія Васильовича" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Київської області від 09 вересня 2020 року призначивши справу до розгляду в судовому засіданні.
9. Ухвалою від 15 березня 2023 року касаційний суд справу № 911/2762/19 за касаційною скаргою відповідача - 2 на зазначені судові рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
10. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо можливості розгляду по суті спору за позовом держави (в особі прокурора) до неї самої (в особі уповноваженого органу), який викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 372/1859/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 372/190/19, зазначаючи про правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 05 жовтня 2022 року про недоведення прокурором підстав для представництва інтересів держави якщо він звертається з позовом в інтересах держави до державного органу, з висновками про відмову в позові у такому випадку у подібних правовідносинах (справа № 922/1830/19 за позовною вимогою прокурора до Держгеокадастру про визнання незаконними і скасування його наказів).
11. Касаційний господарський суд звернув увагу, що у справі № 372/1859/20 розглядався позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища міського типу Козина Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання недійсним рішення й усунення перешкод у користуванні майном. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, наголосивши, що прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду, які не можна передавати у власність громадян. Отже, спір було розглянуто по суті позовних вимог прокурора.
12. Також у справі № 372/190/19 розглядався позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради та фізичних осіб про визнання рішень недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з судом апеляційної інстанції, який позов задовольнив частково, визнав недійсним рішення Козинської селищної ради, визнав недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради, у задоволенні решти вимог відмовив. При цьому касаційний суд зазначив, що прокурор у позові навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, погодився з висновком апеляційного суду про те, що прокурор звернувся з позовом з метою захисту прав територіальної громади, інтереси якої є складовою частиною інтересів держави, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Також касаційний суд не вбачав підстав, що прокурор не може звертатися з позовом до місцевої ради, яка представляючи інтереси територіальної громади, сама вчинила неправомірні дії з розпорядження землями територіальної громади.
13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 15 березня 2023 року зазначив, що законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.