УХВАЛА
27 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 201/10234/20
Провадження № 14-34звц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Чумаченко Т. А.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року та інших судових рішень у справі за заявою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним арештом, здійсненим 29 липня 2010 року, у розмірі 1 500 000,00 грн.
2. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1, визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви.
3. У березні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року справу передано для розгляду Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 403 та пунктом 7 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
5. 08 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2021 року залишила без змін.
6. 24 квітня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1, у якій заявник просить переглянути всі рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №201/10234/20, визнати їх тексти нікчемними та повністю задовольнити заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним арештом.
7. Заява ОСОБА_1, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року та інших судових рішень у справі не приймається до розгляду виходячи з наступного.
8. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
9. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, § 42-43)).
10. Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).