Постанова
Іменем України
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/19347/21
провадження № 61-13306 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за користування грошовими коштами.
Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2016 року вона надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США, а 18 липня 2017 року позику у розмірі 6 300 доларів. Отже, загальна сума отриманих відповідачкою у позику коштів становить 8 300 доларів США. Факт отримання грошових коштів підтверджується написаними ОСОБА_2 розписками.
31 серпня 2021 року вона направила відповідачці вимогу про повернення позики. Вказану вимогу було отримано ОСОБА_2 09 вересня 2021 року.
Відповідачка повинна була виконати свій обов`язок щодо повернення позики у семиденний термін з дня пред`явлення вимоги, тобто до 16 вересня 2021 року включно, проте вказана вимога була залишена нею без виконання.
Вважала, що зазначеними протиправними діями порушено її права, тому з відповідачки також підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за договорами позики у сумі 221 610 грн, що становить еквівалент 8 300 доларів США, та проценти за користування грошовими коштами у сумі 128 501,05 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 03 березня 2016 року у розмірі 2 000 доларів США, за договором позики від 18 липня 2017 року у розмірі 6 300 доларів США, а усього 8 300 доларів США. У решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 216,10 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 419 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом договору позики від 18 липня 2017 року є іноземна валюта, визначена в доларах, при встановлені країни походження валюти зобов`язання, суд виходив зі змісту розписки, яка містить позначення "$", який вказує на країну походження валюти - Сполучені Штати Америки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що країною походження валюти грошового зобов`язання, визначеної у розписці від 18 липня 2017 року, були саме долари США, які становили предмет договору позики, що не суперечить положенням статті 533 ЦК України.
Відповідачка не довела належними доказами іншу країну походження доларів, які були вказані у написаній нею розписці, та не спростувала надані позивачкою докази на підтвердження вимог позову.
Суд першої інстанції у судовому засіданні оглянув оригінали розписок від 03 березня 2016 року на суму 2 000 доларів США та від 18 липня 2017 року на суму 6 300 доларів, копії яких долучено до позову.
Представник відповідача, ставлячи під сумнів справжність її підпису у розписках, не заявляв клопотання про призначення відповідної судово-почеркознавчої експертизи, тому суд першої інстанції не взяв до уваги такі доводи, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання представника відповідачки на пропуск позивачкою строку позовної давності є безпідставними, оскільки у договорах позики не визначено строк її повернення, тому вона має бути повернута позичальником протягом семи днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.
31 серпня 2021 року позивачкою було направлено вимогу відповідачці про повернення боргу у загальному розмірі 8 300 доларів США. Вказану вимогу ОСОБА_2 отримала 09 вересня 2021 року, тобто з цього моменту у відповідачки виник обов`язок щодо повернення позики протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги позикодавцем.
Позивачка звернулась до суду з цим позовом у вересні 2021 року, тобто у межах строку позовної давності.
Доводи відповідачки про те, що розписка від 18 липня 2017 року, в якій не ідентифіковано по батькові позикодавця, може бути повторно використана для неправомірного стягнення з неї суми боргу, суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки вони спростовуються положеннями статті 545 ЦК України, в якій визначено, що, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові.
Валютою договорів позики є долари США, тому заборгованість за цими договорами підлягає стягненню саме в іноземній валюті, яка визначена правочином.
Умовами договорів позики не передбачена сплата відсотків. Отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у договорі позики умови такої складової грошового зобов`язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, свідчить про те, що положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формулювання) їх застосування та нарахування. Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України у національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивачки про стягнення з відповідачки процентів за користування грошовими коштами у сумі 128 501,05 грн є безпідставними.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою подано договір про надання правової допомоги від 30 серпня 2021 року № 11/08/2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Галай та партнери", додаткову угоду від 10 вересня 2021 року № 1 до договору про надання правової допомоги, в якій між сторонами досягнуто згоди щодо виплати гонорару у фіксованому розмірі 21 300 грн. На підставі рахунку від 15 вересня 2021 року № 7, позивачкою сплачено на рахунок адвокатського бюрю "Галай та партнери" кошти у розмірі 21 300 грн за надання професійної правової допомоги.
Отже, у зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл (відшкодування) судових витрат врахував, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір обґрунтований, тому вони підлягають стягненню з відповідачки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачкою на підтвердження позовних вимог було надано оригінали боргових розписок, які були досліджені судом першої інстанції. Написані відповідачкою розписки містять прізвище, ім`я, по батькові позичальника та позикодавця, паспортні дані позичальника і суму позики.
Вжиття у розписці від 18 липня 2017 року символу "S", який перекреслений двома рисками, не спростовує правову природу позики та валюти, в якій така позика була отримана відповідачкою.
ОСОБА_2 заперечуючи висновок суду першої інстанції про те, що валютою зобов`язань є саме долари США, протягом розгляду справи, як у районному суді, так і в суді апеляційної інстанції не підтвердила іншого тлумачення вказаних у борговій розписці "доларів".
Крім того, незазначення у розписці, якої саме іноземної держави бралася у борг валюта може вплинути на розмір боргу, що підлягає доказуванню в установленому законом порядку, а не бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення боргу.
У розписці від 03 березня 2016 року ОСОБА_2 зазначила, що позику вона бере у доларах США, а у розписці від 18 липня 2017 року вказала, що позику бере у доларах.
Ураховуючи викладене, а також те, що за звичаями ділового обороту, який склався в Україні, в боргових зобов`язаннях між громадянами у випадку укладення договору позики в іноземній валюті використовуються, як правило, долари США, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що предметом позики були саме долари США.
Відповідачкою належними та допустимими доказами не підтверджено доводи про те, що вона не підписувала спірні розписки. Клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи нею не заявлялося. Відповідачка та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про стягнення заборгованості за договорами позики у валюті зобов`язання та посилався на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.
У договорах позики в іноземній валюті сторонами не передбачено сплату відсотків, а отже, суд першої інстанції правильно відмовив у позові про стягнення процентів, оскільки без обумовлення такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування до іноземної валюти.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції було допущено порушення вимог процесуального права щодо об`єднання позовних вимог за борговими розписками, є безпідставними, так як позивачкою об`єднано вимоги, які мають одну підставу виникнення, а саме неналежне виконання відповідачкою умов договорів позики.
Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 є однорідними і такими, що випливають з тих самих правовідносин, вони пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами, і регулюються одними нормами цивільного законодавства.
Отже, вирішення спору у такий спосіб по суті є процесуальною економією, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для роз`єднання вимог про стягнення заборгованості за договорами позики від 03 червня 2016 року та від 18 липня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачкою судові рішення у касаційному порядку не оскаржено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 753/19347/21 з Дарницького районного суду м. Києва.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у спірних розписках, які були надані позивачем, відсутнє зобов`язання відповідача повернути грошові кошти, тобто суди дійшли передчасного висновку про наявність між позивачем та відповідачем правовідносин щодо надання позики.
У розписці від 18 липня 2017 року не зазначено валюту позики, тобто не ідентифіковано предмет позики.
Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивачка просила стягнути заборгованість за договорами позики у розмірі 221 610 грн, проте суди стягнули 8 300 доларів США, тобто суму зазначену у договорах позики.