Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 344/984/15-ц
провадження № 61-18592св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Селянін Валерій Олександрович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
На обґрунтування позову позивач посилався на те, що 26 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту до 26 липня 2022 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між банком та позичальником 27 липня 2007 року укладений договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, загальною площею 283,7 кв. м та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Своїх зобов`язань ОСОБА_2 належним чином не виконав, у зв`язку із чим заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2012 року у справі № 0907/2-4377/2011 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 задоволено позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Під час виконання цього рішення стало відомо, що іпотекодавець без згоди іпотекодержателя здійснив переведення нежитлових приміщень, переданих в іпотеку банку, у житловий фонд, а в подальшому відчужив частину предмета іпотеки (квартиру АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24 квітня 2015 року, позивач просив визнати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" іпотекодержателем нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, звернути стягнення на цю квартиру у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 151/07МК у розмірі 6 252 479,60 грн, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена у межах виконавчого провадження; виселити ОСОБА_1 із спірної квартири.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_2 не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 27 липня 2007 року, оскільки квартира є житловим приміщенням, а в іпотеку передано нежитлове приміщення, площа квартири ? 54,8 кв. м, а предмета іпотеки ? 283,7 кв. м, балансова вартість квартири згідно з відомостями Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації (далі - Івано-Франківське ОБТІ) становить 96 212,00 грн, а предмета іпотеки - 143 268,00 грн. Крім того, спірна квартира станом на час укладення договору купівлі-продажу, 12 березня 2008 року, не була обтяжена іпотекою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, банк вказував на те, що спірна квартира є предметом іпотеки, а саме частиною переведених у житловий фонд нежитлових приміщень № 5, 6, 7, загальною площею 283,7 кв. м, на АДРЕСА_1, яка не є новоствореним об`єктом, а майном, яке разом з іншими трьома квартирами утворилось внаслідок переведення іпотечного майна, яке перейшло з нежитлового до житлового фонду. Крім того, поза увагою судів залишилася правомірність набуття права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно зазначено, що право власності ОСОБА_2 отримав на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 вересня 2007 року № 456, проте зазначене рішення стосується зовсім інших об`єктів нерухомості та інших осіб і жодної інформації щодо об`єкта на АДРЕСА_1 у ньому немає. Відмовляючи у задоволенні позову, суди обмежилися лише дослідженням тих обставин, на які посилався відповідач, залишивши без належної оцінки доводи позивача у справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2016 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк").
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (далі - ТОВ "Олком-Лізинг") залучено до участі у справі як правонаступника позивача - АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних правовідносинах відбулася заміна власника майна відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку", а нерухоме майно, на яке позивач просить звернути стягнення, є предметом іпотеки. Проте, пред`явивши боржнику ОСОБА_2 досудову вимогу про дострокове повернення боргу за кредитним договором, а в грудні 2010 року - позов, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, і міг пред`явити позов, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (одинадцятий день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту) протягом трьох років. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 26 січня 2015 року. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги банку про визнання іпотекодержателем нерухомого майна скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ТОВ "Олком-Лізинг", про визнання іпотекодержателем нерухомого майна задоволено.
Визнано ТОВ "Олком-Лізинг" як правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" іпотекодержателем відповідно до договору іпотеки від 27 липня 2007 року, укладеного між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 липня 2007 року № 151/07-МК щодо нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 107,5 кв. м, яка на праві власності належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 01 лютого 2011 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій, досліджуючи обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах відбулася заміна власника майна відповідно до правил статті 23 Закону України "Про іпотеку" та встановив, що нерухоме майно, на яке просить звернути стягнення позивач, є предметом іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явивши боржнику досудову вимогу про дострокове повернення боргу за кредитним договором та подавши у грудні 2010 року позов, банк змінив строк виконання основного зобов`язання.
Банк (іпотекодержатель) міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (одинадцятий день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі) та протягом трьох років. Але позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення власника з житла, яке є частиною іпотечного майна, 26 січня 2015 року, тобто зі спливом позовної давності.
Проте, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання іпотекодержателем нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності, суд першої інстанції не звернув уваги, що така позовна вимога є самостійною та достатньою для ефективного захисту прав іпотекодержателя.
За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову у позові з підстав пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання іпотекодержателем нерухомого майна у зв`язку із спливом позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову скасувати та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірну квартиру від придбав на прилюдних торгах. На момент проведення прилюдних торгів спірна квартира перебувала в іпотеці ПАТ "Ідея-Банк", а не ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а іпотекодавцем квартири був ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції не врахував, що заявник набув право власності на спірне майно за відсутності відомостей в реєстрі про обтяження такого майна на користь позивача. Крім того, в іпотеку був переданий багатоквартирний житловий будинок, а тому стягнення на окремі квартири без інших неможливе.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, яке вчинить ТОВ "Олком-Лізинг" як особа яка визнана іпотекодержателем, він як власник майна позбавиться майна без будь-якої можливості його компенсації, оскільки він придбав спірне майно з прилюдних торгів.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц.
У січні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Олком Лізинг" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін або закрити провадження у справі.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що заявник у касаційній скарзі не зазначив, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд апеляційної інстанції. Спірна трикімнатна квартира є предметом іпотеки, а саме частиною переведених у житловий фонд нежитлових приміщень № 5, 6, 7, та не є новоствореним об`єктом, а тому ТОВ "Олком-Лізинг" є іпотекодержателем вказаного нерухомого майна. Висновки, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зроблені у правовідносинах, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Селянін В. О., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.
Суди встановили, що 26 липня 2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 151/07-МК, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту до 26 липня 2022 року (т. 1, а. с. 4-6).
01 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до пунктів 4.2 та 4.3 розділу 4 кредитного договору щодо порядку нарахування та терміну сплати відсотків (т. 1, а. с. 6 зворот).
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 27 липня 2007 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, позначених у плані літерою "А", загальною площею 283,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7-10).
Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки право власності на предмет іпотеки підтверджено: договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим 26 липня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М. В., за реєстровим № 522-Д, зареєстрованим у державному реєстрі правочинів за № 4352002, зареєстрованим в Івано-Франківському ОБТІ згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 липня 2007 року № 15377575, реєстраційний № 18924732, у реєстрову книгу № 6ф, номер запису 1112.
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15377640, виданим 26 липня 2007 року Івано-Франківським ОБТІ, реєстраційний № 18924732, предмет іпотеки має загальну площу 283,7 кв. м вартістю 143 268,00 грн.
Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек на підставі зазначеного договору іпотеки до реєстру внесено запис про іпотеку, реєстраційний номер 5380940, об`єкт обтяження: нежитлові приміщення № 5, 6, 7, що розташовані на АДРЕСА_1, номер за РПВН: 18924732 (т. 1, а. с. 60), що також випливає з інформаційних довідок від 08 червня 2015 року та від 15 жовтня 2020 року (т. 1, а. с. 77-80, т. 4, а. с. 142-143).
Згідно з пунктом 3.3.1 іпотечного договору іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення і за умови його зберігання. Іпотекодавець не має права використовувати предмет іпотеки для будь-яких інших цілей без письмової згоди на це від іпотекодержателя.
Іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя (пункт 3.4.5 іпотечного договору).
Зі змісту розрахунків банку заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 16 квітня 2015 року становила 6 252 479,60 грн, з яких: 48 888,48 дол. США, що в еквіваленті становить 1 064 937,76 грн, - строкова заборгованість за основним боргом, 37 006,07 дол. США, що в еквіваленті становить 806 103,22 грн, - прострочена заборгованість за основним боргом, 534,45 дол. США, що в еквіваленті становить 11 641,92 грн, - строкова заборгованість за відсотками, 35 404,80 дол. США, що в еквіваленті становить 771 222,76 грн, - прострочена заборгованість за відсотками, 3 598 573,94 грн - пеня (т. 1, а. с. 47-53).
Право іпотеки виникло у позивача на підставі укладеного між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем договору іпотеки від 27 липня 2007 року, предметом іпотеки за яким були нежитлові приміщення №5, 6, 7, позначені в плані літерою "А", загальною площею 283,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 без письмової згоди іпотекодержателя провів реконструкцію нежитлових приміщень № 5, 6, 7, загальною площею 283,7 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1, у результаті чого предмет іпотеки було переобладнано в чотири житлові приміщення, у тому числі й квартиру АДРЕСА_3 та отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т. 1, а. с. 90).
У подальшому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 березня 2008 року ОСОБА_2 продав зазначену квартиру ОСОБА_5 .