Постанова
Іменем України
12 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 554/4064/17
провадження № 61-2805св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова Олександра Віталіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатами Склярем Владиславом Валентиновичем та ОСОБА_5, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2021 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова О. В., про зміну черговості спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На обґрунтування позову посилався на те, що його сестра ОСОБА_6 протягом останніх років свого життя важко хворіла і він за власні кошти забезпечував її лікування та утримання у медичних закладах Держави Ізраїль. Протягом останніх місяців її життя (з вересня 2011 року до січня 2012 року) він оплачував проїзд і роботу медпрацівників, які доглядали за сестрою, а після її смерті разом з батьком організував її поховання.
Оскільки він не є громадянином України, необізнаний з чинним законодавством України та не брав участі у розгляді справи № 554/3112/13 за позовом батька ОСОБА_7 до ОСОБА_2, чоловіка померлої сестри, про визнання права власності на 1/8 частини спадкового майна, тому не міг раніше скористатися своїм правом відповідно до частини другої статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на спадкування майна сестри.
Після приїзду на територію України він дізнався про своє право та звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунової О. В., яка постановою від 18 травня 2017 року відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії з підстав, що він не належить до спадкоємців першої черги.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на спадкування першої черги майна спадкодавця - його рідної сестри ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суди виходили з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме його допомога (опіка, матеріальна та інша допомога) протягом тривалого часу проживання та лікування у м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, була визначальною для ОСОБА_6, яка через тяжку хворобу знаходилася у безпорадному стані, а його посилання на встановлені обставини рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі № 554/6977/14 преюдиційного значення у цій справі не мають, так як вказане судове рішення стосується інших сторін та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_8 .
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди обмежились лише тим, що обставини, зазначені в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі № 554/6977/14-ц відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційного значення не мають, оскільки судове рішення стосується інших сторін та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_8, належним чином не дослідили зазначені обставини, а саме не встановили, хто саме піклувався про стан здоров`я спадкодавця, яка потребувала стороннього догляду, допомоги, враховуючи її перебування у медичних закладах іншої країни. При цьому матеріали справи не містять доказів, що таку допомогу спадкодавцю надавали інші особи.
Крім того, відповідно до неспростованих доводів позивача, допомога спадкодавцю надавалася до дня її смерті. Суди не дали оцінки тому, що матеріальна допомога - це не лише надання засобів для існування, а й оплата комунальних послуг, ліків придбання необхідних особистих речей для хворого тощо.
Верховний Суд також звернув увагу й на порушення норм процесуального права, зокрема відповідачами у справі щодо зміни черговості одержання права на спадкування є всі спадкоємці за законом, які мають пріоритет у спадкуванні щодо позивача. Проте спадкоємці, які прийняли спадщину, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, залучені до участі у справі як треті особи, що є порушенням норм цивільного процесуального права.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позову про зміну черговості права спадкування за законом ОСОБА_1, як спадкоємця першої черги за законом, враховуючи тривалий період догляду та надання матеріальної допомоги безпорадній сестрі з боку брата - позивача у справі, проте, беручи до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі статті 257 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діють адвокати Скляр В. В. та Світалко В. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка надалі була доповнена, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що предметом позову у цій справі є зміна черговості права на спадкування і строк перебігу позовної давності для цих вимог починається із дати смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте такий висновок не відповідає приписам статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та усталеній практиці Верховного Суду.
Він та спадкодавець ОСОБА_6 на час відкриття спадщини постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується отриманими витягами з Реєстру реєстрації населення від 29 квітня 2021 року, виданими Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль. Факт постійного проживання ОСОБА_6 протягом лікування від онкозахворювання та на момент відкриття спадщини разом з позивачем у м. Тель-Авів, Держава Ізраїль встановлений також рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, та не заперечується сторонами у справі. Отже, він є спадкоємцем другої черги за законом, постійно проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не заявляв про відмову від спадщини, та відповідно до приписів частини третьої статті 1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину.
Також суд апеляційної інстанції всупереч поданим клопотанням про перенесення судового засідання, призначеного на 17 січня 2022 року, розглянув справу за відсутності представників позивача.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20, від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц, від 24 лютого 2022 року у справі № 303/6365/17, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, недослідження зібраних у справі доказів, необґрунтованого відхилення клопотання про перенесення судового засідання.
У травні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзивів посилається на те, що заява представника позивача Скляра В. В. від 16 червня 2021 року про відмову від частини позовних вимог з наданими в ній поясненнями фактично є зміною підстав позову, що є недопустимим.
Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно відхилив доводи представника позивача про фактичне прийняття спадщини, оскільки вони змінювали підстави позову в справі, зміна яких під час нового розгляду справи в суді першої інстанції не допускаються.
Юридичний факт родинних відносини у справі № 554/6977/14-ц щодо ОСОБА_1 як спадкоємця та ОСОБА_6 як спадкодавця не встановлювались, він є загальновідомим юридичним фактом, який не оспорюється сторонами і існує з часу народження позивача в сім`ї ОСОБА_7, а обґрунтування цими обставинами представником позивача касаційної скарги з прив`язкою до дати 25 вересня 2014 року, як початку перебігу строку позовної давності, є упередженим маніпулюванням представником юридичними фактами та спотворення фактичних обставин справи, що свідчить про зловживання представником своїм процесуальним правом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 07 квітня 2022 року та від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діють адвокати Скляр В. В., Світалко В. П., та витребувано її матеріали на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, рідним братом якої є позивач ОСОБА_1
08 лютого 2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. заведено спадкову справу № 3/2012 щодо майна померлої ОСОБА_6 .
Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за законом, є: чоловік ОСОБА_2, син ОСОБА_3, син ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_7 за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2014 року в справі № 554/6977/14-ц за позовом ОСОБА_2, усунутий від спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України (т. 1, а. с. 8-18, 20).
З 2010 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 проживала у м. Тель-Авів, Держава Ізраїль, де проходила лікування у зв`язку з онкозахворюванням у відповідних медичних центрах.
За обставинами, встановленими рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі№ 554/6977/14-ц, 15 грудня 2010 року ОСОБА_6 була госпіталізована у медичний центр "Іхілов" (м. Тель-Авів, Держава Ізраїль), де перебувала до 25 березня 2011 року, та повторно була госпіталізована у цей медичний заклад 11 липня 2011 року і саме з цієї дати перебувала у безпорадному стані у зв`язку із хворобою (т. 1, а. с. 8-18).
Також встановлено, що ОСОБА_1 проживав в Ізраїлі в одній квартирі із ОСОБА_6 під час її лікування та під час хвороби, що стверджується Витягами із Реєстру реєстрації населення (т. 3, а. с. 131-144).
ОСОБА_1 піклувався про свою сестру, забезпечував її всім необхідним, супроводжував на процедури та на лікування в лікарні "Хадаса" в м. Єрусалим, проводив з нею час під час госпіталізації в лікарні "Іхілов" у м. Тель-Авів, ніс витрати, як медичні, так і на ведення домашнього господарства, що випливає із показів свідків, пояснень документації на придбання медичного обладнання (т. 1, а. с. 166-169).
Із змісту довіреності, виданої ОСОБА_6 від 13 січня 2012 року, відомо, що саме брата ОСОБА_1 вона уповноважила бути її довіреною особою щодо здійснення фінансових операцій за її рахунками, отримувати замість неї всю інформацію із державних установ в межах Ізраїлю та за кордоном, включаючи медичні установи (т. 1, а. с. 150).
З декларації про поховання померлого за плату та квитанції на придбання надгробного каменю випливає, що поховання ОСОБА_6 здійснював її брат ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 152-153, 155, 176, 178).
17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з проханням подати заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6, однак постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. від 18 травня 2017 року йому відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки він не є спадкоємцем першої черги (т. 1, а. с. 20).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у цій справі є зміна черговості одержання права на спадкування, що є винятком із загального правила черговості та встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження
№ 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18).
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_6 надавалася матеріальна допомога та догляд з боку її брата ОСОБА_1 в період її перебування в Ізраїлі, у зв`язку із лікуванням онкозахворювання, а саме з 15 грудня 2010 року, часу її госпіталізації до лікарні "Іхілов", та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, суди вважали доведеним факт перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані починаючи з 15 грудня 2010 року, часу її госпіталізації до лікарні "Іхілов", та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, що зумовлений тяжкою хворобою, в силу чого остання не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Також ОСОБА_1 відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом після померлої ОСОБА_6 .
Висновки судів попередніх інстанції у цій частині сторони у справі у касаційному порядку не оспорюють.
Під час розгляду справи відповідачі заявили клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку, визначеного статтею 257 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.