Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 201/6805/21
провадження № 61-12935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури",
третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів:
Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"(далі - ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури") про визнання протиправними та скасування наказів від 15 лютого та 18 червня 2021 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 серпня 2015 року позивача було прийнято на роботу до ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на посаду старшого наукового співробітника. Наказом відповідача від 31 січня 2019 року позивача було переведено
з 01 лютого 2019 року до 08 січня 2024 року по строковому трудовому договору на посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи.
Наказом відповідача від 15 лютого 2021 року "Про зміну структури управління" виведені зі структури академії посади проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи та проректора з науково-педагогічної, інноваційної роботи та розвитку; відкликано у нього делеговані раніше функції і повноваження з кадрової і виховної роботи; звільнено його з посади за ініціативою роботодавця, як такого, що не відповідає новій структурі управління академією (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
Зазначає, що 24 березня 2021 року відповідач видав наказ про внесення змін до наказу від 15 лютого 2021 року "Про зміну структури управління", яким скасовано пункти наказу, які стосувалися звільнення позивача з посади та зобов`язання начальника відділу кадрів попередити позивача про його звільнення через 2 місяці від дати попередження.
На підставі наказу від 18 червня 2021 року № 260-ОК позивача було звільнено з роботи з 22 червня 2021 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок змін в організації управління виробничою діяльністю і штатного розпису академії та його відмовою від переведення на іншу посаду.
ОСОБА_1 посилався на те, що для його звільнення з посади проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи були відсутні фактичні та правові підстави. Позивач зазначав, що його звільнення відбулося без отримання згоди на звільнення органу профспілки. Формулювання підстав для його звільнення не відповідає положенням статті 40 КЗпП України.
Також, позивач в обґрунтування позову посилався на те, що змін в організації праці та управління навчальним закладом, які б обумовлювали необхідність його звільнення, фактично не відбувалося, а також, що його не повідомлялось про зміну в структурі управління.
Також, позивач зазначав, що він є викривачем в запобіганні і протидії корупційним діям керівництва відповідача. Рішення про звільнення його прийнято з особистих мотивів ректора навчального закладу, оскільки він повідомив про наявність в діях ректора ОСОБА_2 складу злочину, за яким було вчинено привласнення, розтрата та заволодіння майном навчального закладу шляхом зловживання службовим становищем.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправними та скасувати накази ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" від 15 лютого та 18 червня 2021 року, поновити його на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи
ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 червня 2021 року по день фактичного поновлення на роботі, стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 17 листопада 2021 року у складі судді Ткаченко Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для звільнення позивача стало відсутність у нього наукового ступеня доктора наук і атестата професора, що є обов`язковим для зайняття посади проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи, а тому звільнення позивача є правомірним та відповідає вимогам пункту 2 статті 40 КЗпП України (виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації). Інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 17 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірним наказ державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" від 18 червня 2021 року №260-ОК "Про звільнення з роботи"
ОСОБА_1 та поновлено останнього на посаді проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи з 22 червня 2021 року.
Стягнуто із державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 червня по 06 грудня 2022 року у розмірі 626 401,38 грн та грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 216 058,53 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та присуджено виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач був переведений відповідачем з 01 лютого 2019 року по строковому трудовому договору на посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи і на цей період часу позивач не мав наукового ступеню. Жодних питань у відповідача з приводу відсутності у позивача наукового ступеню станом на час переведення позивача з 01 лютого 2019 року на посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи, не виникало, що свідчить про те, що відповідач свідомо перевів позивача на цю посаду без наявності у позивача наукового ступеню.
Кваліфікаційну вимогу (наявність наукового ступеню доктора наук) було введено рішенням Вченої Ради академії затверджено Положення про співробітників ректорату від 01 вересня 2020 року №174, яким було змінено вимоги до посад співробітників ректорату та запроваджено обов`язкову кваліфікаційну вимогу, тобто на період часу, коли позивач вже обіймав посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи.
Тобто відповідач почав вимагати наявність у позивача наукового ступеню доктора наук вже після призначення позивача на посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи, тобто після 01 лютого 2019 року.
Крім того, надані позивачем докази свідчать про те, що позивач є викривачем в запобіганні і протидії корупційним діям керівництва відповідача, оскільки у лютому 2021 року він повідомляв про можливу наявність в діях ректора ОСОБА_2 можливих фактів корупційних правопорушень, а тому повідомлення позивачем у лютому 2021 року про можливі факти корупційних правопорушень ректором ОСОБА_2 у подальшому стало причиною звільнення позивача з роботи у червні 2021 року із займаної посади.
З огляду на викладене, суд вважав незаконним наказ про звільнення позивача від 18 червня 2021 року, у зв`язку із чим поновив його на роботі, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі частини четвертої статті 235 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач не відповідає зміненим освітньо-кваліфікаційним вимогам до посади ректора, тому звільнення його за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є правомірним. При цьому зазначає, що відповідач як роботодавець має право, виходячи із засад автономності і самостійності встановлювати та в подальшому змінювати освітньо-кваліфікаційні вимоги до посад, в тому числі й до тих, які не є вакантними. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що матеріалами справи не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку та обумовленості звільнення позивача попереднім фактом його звернення із заявою щодо неправомірних дій ректора академії. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі частини четвертої статті 235 КЗпП України, оскільки ця норма підлягає застосуванню у разі відмови працівника від поновлення на роботі, однак у даному випадку позивач просив поновити його на роботі.
Відзиви на касаційну скаргу
Від НАЗК та ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому останні посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
НАЗК мотивувало відзив наявністю причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача, а тому висновки суду апеляційної інстанції про поновлення позивача на роботі є правильними та узгоджуються із вимогами статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції".
ОСОБА_1 аргументував відзив, зокрема, тим, що відповідач не довів законність його звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, не надав належні та допустимі докази на підтвердження невідповідності займаній посаді, а саме, що позивач через недостатню кваліфікацію неналежно виконував покладені на нього трудові обов`язки
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
01 серпня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"
на посаду старшого наукового співробітника лабораторії експериментальних та наукових досліджень.
Наказом від 31 січня 2019 року № 55 КО ОСОБА_1 було переведено
з 01 лютого 2019 року по 08 січня 2024 року по строковому трудовому договору на посаду проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи.
Відповідно до посадової інструкції від 01 лютого 2019 року проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи ОСОБА_1, яка була затверджена ректором ОСОБА_2, визначено кваліфікаційні вимоги у п.6.1 - повна вища освіта (спеціаліст, магістр), у п.6.2 науковий ступінь, у п.6.3 стаж науково-педагогічної роботи не менше 3 років. З цією інструкцією був ознайомлений ОСОБА_1 02 лютого 2019 року. Який саме науковий ступінь має бути у позивача у цій інструкції взагалі не вказано (т.1 а. с.97, 98).
Рішенням Вченої Ради академії затверджено Положення про співробітників ректорату від 01 вересня 2020 року № 174, яким було змінено вимоги до посад співробітників ректорату та запроваджено обов`язкову кваліфікаційну вимогу (наявність наукового ступеню доктора наук).
Наказом ректора ОСОБА_2 від 01 вересня 2020 року введено в дію вказане рішення Вченої Ради академії від 01 вересня 2020 року.
08 лютого 2021 року позивач звернувся до Міністра освіти і науки України із заявою про проведення службового розслідування щодо можливих незаконних дій ректора ОСОБА_2 .
У заяві НАЗК від 30 травня 2022 року зазначено про те, що слідчим управлінням ГУ НП в Дніпропетровській області 23 квітня 2021 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 12021040000000327 за частиною третьою статті 191 КК України, що є корупційним кримінальним правопорушенням. З 08 лютого 2021 року позивач набув статусу викривача.
Наказом ректора ОСОБА_2 від 15 лютого 2021 року "Про зміну структури управління" виведені зі структури академії посади - проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи та проректора з науково-педагогічної, інноваційної роботи та розвитку (п. 1 наказу); введено в структуру академії посади: проректора з наукової роботи та проректора з науково-педагогічної, соціально-економічної і господарської роботи (п.2 наказу); відкликано у проректора ОСОБА_1 делеговані йому раніше функції і повноваження з кадрової і виховної роботи (п. 3 наказу); звільнено проректора ОСОБА_1 з посади за ініціативою роботодавця, як такого, що не відповідає новій структурі управління академією (пункт 1 статті 40 КЗпП України) (п. 4 наказу); начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 наказано попередити проректора ОСОБА_1 про його звільнення через 2 місяці від дати попередження (п. 5 наказу); проректору ОСОБА_4 наказано підготувати відповідні зміни до загальної структури академії (п.6 наказу); визнано недійсним наказ № 14 від 11 лютого 2021 року (п.7 наказу); контроль за виконанням наказу покладено на ректора ОСОБА_2 (п. 8 наказу).
З акту від 17 лютого 2021 року вбачається, що начальником відділу кадрів письмовим повідомленням від 17 лютого 2021 року позивачу було запропоновано перейти на посаду доцента кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів, яка була наявна згідно з штатним розписом.
Позивач ОСОБА_1 від отримання вказаного повідомлення відмовився.
Після попередження позивача про те, що його посаду буде виведено за штат та про початок відліку двомісячного строку від дати попередження про звільнення, позивач перебував у відпустці в період часу з 22 лютого 2021 року до 07 червня 2021 року.
24 березня 2021 року ректором ОСОБА_2 було видано наказ про внесення змін до наказу № 28 від 15 лютого 2021 року "Про зміну структури управління", яким відмінені пункти 4 та 5 наказу від 15 лютого 2021 року, які стосувалися звільнення проректора ОСОБА_1 та про зобов`язання начальника відділу кадрів ОСОБА_3 попередити проректора
ОСОБА_1 про його звільнення через 2 місяці від дати попередження.
Відповідно до посадової інструкції від 31 травня 2021 року проректора з наукової роботи, яка була затверджена ректором ОСОБА_2, визначено кваліфікаційні вимоги у п.2.1 - повна вища освіта, у п.2.2 науковий ступінь доктора наук, у п.2.3 наукове звання професора, у п.2.4 досвід керівної роботи в сфері науки - не менше 2-х років. З цією інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений не був.
Актом від 27 травня 2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 було направлено листа, в якому йому запропоновано надати до відділу кадрів документи, що підтверджують наявність у нього диплома доктора наук і атестата професора, однак позивач від ознайомлення з цим листом відмовився.
Встановлено, ОСОБА_1 не надав документів на підтвердження наявності у нього наукового ступеню доктора наук, відмовився від переведення на іншу посаду.
З 07 червня 2021 року до 17 червня 2021 року (включно) позивач перебував на лікарняному.
На підставі наказу від 18 червня 2021 року позивача було звільнено з роботи з наступним формулюванням: " ОСОБА_1 проректора з науково-педагогічної, кадрової та виховної роботи звільнити 22 червня 2021 року за пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займані посаді внаслідок змін в організації управління виробничою діяльністю і штатного розпису Академії та його відмовою від переведення на іншу посаду".
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Предметом спору є поновлення на роботі позивача, який звільнений у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (частина друга статті 2 КЗпП України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 21 КЗпП Укаїни працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із зазначеними нормами матеріального права суд може визнати звільнення працівника таким, що відповідає закону, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність у особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема, документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц, провадження № 61-5206св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 202/4496/17, провадження № 61-42489св18, від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, провадження № 61-2483св22.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.