Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 274/1020/17
провадження № 61-18210св21
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю.,
Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа -Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 18 грудня 2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", найменування його змінено на ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 286/25-406, за умовами якого банк надав позичальнику 100 000,00 грн зі сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами з поверненням грошових коштів відповідно до погодженого графіка та кінцевим терміном повернення грошових коштів до 17 грудня 2021 року на умовах визначених договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банк та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 18 грудня 2006 року уклали договір іпотеки, за яким передали банку в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Указувало, що ОСОБА_1 умови договору не виконує та станом на
27 січня 2017 року має прострочену заборгованість, яка включає: заборгованість за кредитом - 89 999,92 грн; заборгованість за процентами - 165 657,94 грн; інфляційні втрати за кредитом - 11 520,00 грн; інфляційні втрати за процентами - 19 963,31 грн.
На погашення вказаної заборгованості за договором кредиту № 286/25-406 від 18 грудня 2006 року, яка складає 287 141,17 грн, ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 03 березня 2021 року у складі судді Хуторної І. Ю. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що останній платіж за тілом кредиту ОСОБА_1 здійснила 11 червня 2008 року та у розрахунку заборгованості відображено прострочення заборгованості, починаючи із
11 липня 2008 року. Таким чином, на підставі пункту 4.4 кредитного договору строк користування ОСОБА_1 кредитом припинився достроково 16 липня 2008 року та у ОСОБА_1, починаючи із 17 липня 2008 року виник обов`язок перед банком повернути банку всю суму кредиту.
Отже трирічний строк позовної давності щодо пред`явлення банком вимоги про повернення боргу за кредитом та нарахованими до 16 липня
2008 року процентами сплив 17 липня 2011 року. Докази про переривання строку позовної давності до позову не долучено.
Таким чином, звернувшись із цим позовом до суду у березні 2017 року, банк пропустив строк позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитом та процентів, нарахованих у межах строку кредитування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Скасовано рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2021 року і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у рахунок погашення заборгованості у розмірі 124 341,64 грн за договором кредиту від 18 грудня 2006 року № 286/25-406.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, мотивуючи висновок про безпідставність позову спливом 17 січня 2011 року строку позовної давності та відсутністю заборгованості, і обґрунтовуючи такий висновок змістом пункту 4.4. кредитного договору, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 89 ЦПК України, не взяв до уваги, що дія цього пункту пов`язана із наявністю обставин, визначених пунктами 3.3.2-3.3.15 кредитного договору, і не встановив жодної такої обставини.
Оскільки банк звернувся до суду 17 березня 2017 року, в межах строку позовної давності знаходяться платежі, нараховані після 17 березня
2014 року і до 17 грудня 2021 року в сумі 51 917, 18 грн, а також нараховані на них відсотки за ставкою 18 % річних у сумі 72 424,46 грн, а всього в розмірі 124 341, 64 грн.
Інфляційні втрати, обчислені станом на 27 січня 2017 року, не є складовою частиною заборгованості, оскільки нараховані до настання зміненого банком строку виконання основного зобов`язання - 17 березня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щозвернувшись із цим позовом до суду у березні 2017 року, банк пропустив строк позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитом та процентів, нарахованих у межах строку кредитування, оскільки на підставі пункту 4.4 кредитного договору строк користування ОСОБА_1 кредитом припинився достроково 16 липня 2008 року та у ОСОБА_1, починаючи із 17 липня 2008 року виник обов`язок перед банком повернути банку всю суму кредиту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня
2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу № 274/1020/17 призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Альфа-Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому воно просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 грудня 2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 286/25-406, за умовами якого банк надав позичальнику 100 000,00 грн зі сплатою 18 % річних за користування кредитними коштами. Сторони погодили графік повернення кредитних коштів, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язана щомісячно до 10 числа вносити банку на погашення кредиту 555,56 грн. Кінцевим терміном повернення грошових коштів сторони визначили 17 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору № 286/25-406 у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених пунктами 3.3.2-3.3.15 цього договору протягом більше п`яти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та позичальник зобов`язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 18 грудня
2006 року № 286/25-406 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 грудня 2006 року уклали договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість предмету іпотеки визначена сторонами у розмірі 140 000,00 грн (а. с. 15, т. 1).
Іпотечним договором передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (пункти 4.5.1, 4.6.2. іпотечного договору).
17 лютого 2017 року банк направив відповідачам письмову вимогу про повернення кредиту в розмірі 89 999,92 грн, відсотків 165 657,94 грн, інфляційних втрат за кредитом і відсотками станом на 27 січня 2017 року і сплату штрафних санкцій у тридятиденний строк з дня направлення вимоги (а. с. 22, т. 1).
Із розрахунку заборгованості долученої банком до позовної заяви вбачається, що станом на 27 січня 2017 року нарахована заборгованість, яка включає: заборгованість за кредитом 89 999,92 грн; заборгованість за процентами 165 657,94 грн; інфляційні втрати за кредитом 11 520,00 грн; інфляційні втрати за процентами 19 963,31 грн.
Востаннє грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом були внесені 11 червня 2008 року. У подальшому ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувала (а. с. 24-26, т. 1).
У судовому засіданні 16 лютого 2021 року представник відповідачів заявив про застосування позовної давності (а. с. 24, т. 2).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.