Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 520/7221/15-ц
провадження № 61-1193св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Смирнова Лариса Петрівна, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.
від 21 грудня 2022 року,
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження міської ради, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на домоволодіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
12 березня 1991 року вона була користувачем, а з 24 квітня 2003 року є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
3. На початку 2000 років зазначену земельну ділянку незаконно захопила її сусідка ОСОБА_2, яка скориставшись іншою адресою цієї ж земельної ділянки ( АДРЕСА_2 ), на підставі розпорядження від 20 жовтня 2003 року отримала 31 жовтня 2003 року свідоцтво на право власності на домоволодіння, яке частково знаходиться на належній їй земельній ділянці. При цьому відповідачкою було добудовано додаткові споруди, зокрема паркан та металеві ворота.
4. Посилалася на те, що зазначені дії відповідачки перешкоджають їй користуватись її власністю.
5. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 1610 від 20 жовтня 2003 року; визнати незаконним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою площею 0,082 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення прибудов, які не відображені в технічному паспорті.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, однак з огляду на те, що право на захист порушеного права у ОСОБА_1 виникло ще у 2003 році наявні підстави для застосування за заявою відповідачки ОСОБА_2 наслідків спливу позовної давності до її позову, поданого у 2015 році.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
8. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
9. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2003 року № 1610
"Про прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_2,
гр. ОСОБА_2".
10. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: вулиця АДРЕСА_2, та в цілому складається з одного жилого будинку
літ. "А", загальною площею 96 кв. м, жилою площею 38,3 кв. м, літньої кухні літ. "Б", вбиральні літ. "В", видане на ім`я ОСОБА_2 31 жовтня 2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради.
11. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,082 га, що належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 672442 від 21 січня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:40:026:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення:
- прибудови (площею 16,9 кв. м) до літньої кухні літ. "Б", яка не відображена в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року, та відображена умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,1;
- надвірної будівлі площею забудови 28 кв. м, яка не відображена в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року, та відображена умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,2;
- надвірної будівлі площею забудови 19 кв. м, яка не відображена в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року, та відображена умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,5;
- навісу площею забудови 78 кв. м, який не відображений в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року, та відображений умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,7;
- навісу площею забудови 9 кв. м, який не відображений в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року, та відображений умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,8;
- частини, площею 21,4 кв. м, надвірної будівлі (загальна площа надвірної будівлі 23 кв. м), яка не відображена в технічному паспорті на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2,
від 06 березня 2003 року та відображена умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,3;
- частини, площею 10,4 кв. м, прибудови до житлового будинку (загальна площа прибудови 18 кв. м), яка не відображена в технічному паспорті на домоволодіння, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2, від 06 березня 2003 року та відображена умовно у висновку № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року - 35,4;
- металевих воріт з хвірткою, які знаходяться на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 672442 від 21 січня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:40:026:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 дізналась про остаточне порушення свого права на початку 2013 року, дійшов помилкового висновку, що поданий нею
21 травня 2015 року позов є таким, що поданий з пропуском позовної давності. Посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 по суті, а також з огляду на відсутність оскарження рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 20 січня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Смирнова Л. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року.
14. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 та у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 рокуу справі № 216/4295/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також неналежним чином дослідив докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що роботи із землеустрою ОСОБА_1 почала проводити з 21 березня 2005 року, під час яких було складено акт
від 22 березня 2005 року про встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, а тому не могла не знати про існування на земельній ділянці будівель, право власності на які оформлено ОСОБА_2 в
2003 році. Жодних інших будівельних робіт з того часу не здійснювалося.
16. Посилається на те, що оспорюване розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2003 року № 1610 вже було предметом оскарження у судовому порядку та постановою Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2010 року залишено в силі.
17. Зосереджує увагу на тому, що ще з 2003 року більшість частин земельної ділянки ОСОБА_1 фактично знаходились у користуванні ОСОБА_2, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції, що право на захист свого права у ОСОБА_1 виникло ще у 2003 році. Крім того, остання сама визнає той факт, що про наявність свідоцтва про право власності на житловий будинок вона дізналася у 2008 році.
18. Вважає, що той факт, що позивачка звернулася за захистом свого права до правоохоронних органів та чекала результату розгляду її звернення не є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/7221/15-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено на час касаційного розгляду справи виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівель.
20. 27 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року продовжено
до 17 березня 2023 рокустрок на подання відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Смирнова Л. П., на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
24. Зазначає, що вирішення питання про пропуск позовної давності необхідно розглядати щодо кожної із заявлених позовних вимог. Стверджує, що про порушення свого права вона дізналася у 2008 році та звернулась до правоохоронних органів і прокуратури з метою захисту своїх прав, за результатом звернення яких оспорюване розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2003 року № 1610 було скасовано з 20 липня 2009 року, у звʼязку із чим у неї не було підстав для звернення до суду із відповідним позовом.
25. Однак ОСОБА_2 оспорила розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради щодо скасування розпорядження
від 20 жовтня 2003 року № 1610, судовим рішеннями було фактично відновлено дію останнього. При цьому про винесення остаточного судового рішення у зазначеній справі, а саме ухвали Вищого адміністративного суду від 03 листопада 2012 року, їй стало відомо лише на початку 2013 року. З 2013 року по 2015 рік вона зверталася до суду як у порядку цивільної, так і в порядку адміністративної юрисдикції, однак провадження у справах було закрито і звʼязку з порушенням правил предметної юрисдикції.
26. Зосереджує також увагу на відсутності заяви Київської міської адміністрації Одеської міської ради про застосування позовної давності щодо вимог про скасування її розпорядження.
27. Стверджує, що про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на домоволодіння вона дізналася також у 2008 році та з 2009 року по 2014 рік оспорювала його в судах, як цивільної, так і в адміністративної юрисдикції, де їй було розʼяснено право на звернення за захистом прав у порядку іншого виду судочинства. Зазначає про відсутність заяв про застосування позовної давності щодо зазначених вимог від виконавчого комітету Одеської міської ради чи Одеської міської ради.
28. Додатково зазначає про помилковість вискоків суду першої інстанції про будівництво відповідачкою спірних обʼєктів лише у 2003 році, з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують здійснення нею самовільних прибудов у період після 2008-2010 років. При цьому строк позовної давності на вимогу про знесення самочинно збудованих прибудов, будівель, споруд, іншого нерухомого майна не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. ОСОБА_1 з 1988 року була членом колгоспу ім. Карла Лібнехта Овідіопольського району Одеської області.
30. Протоколом № 7 зборів уповноважених членів колгоспу ім. Карла Лібнехта Овідіопольського району Одеської області від 12 березня 1991 року за ОСОБА_1 було вирішено закріпити земельну ділянку площею 0,08 га в районі 9 станції Чорноморської дороги.
31. Колгосп ім. Карла Лібнехта Овідіопольського району Одеської області з 01 січня 1993 року змінив назву на колективне сільськогосподарське підприємство КСП "Нива".
32. З інформаційної довідки сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма "Нива", вбачається, що 31 серпня 1994 року на підставі рішення уповноважених членів КСП "Нива" Овідіопольського району Одеської області (протокол №3) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було продано по 1/2 частині складу, на 9-й станції Чорноморської дороги, кожному за
10 000 000,00 карбованців.
33. Земельна ділянка ОСОБА_1 закріплена 12 березня 1991 року (протокол №7), про що зазначено у земельно-шнурової книзі колгоспу
ім. Карла Лібнехта.
34. Земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1, була вільною, на ній не знаходилось жодних будівель, споруд та ділянка межувала з сусідньою земельною ділянкою, де знаходились будівлі складу, які у 1994 році були продані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
35. Рішенням Таїровської селищної ради Овідопольського району Одеської області від 24 квітня 2003 року за № 147 ОСОБА_1 була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка, площею 0,082 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
36. 11 вересня 2003 року землевпорядниками ДП "Одеській науково-дослідний інститут землеустрою" було складено абрис польових вимірів земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 .
37. З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, вбачається, що відповідно до акту від 22 березня 2005 року всі суміжні користувачі земельної ділянки в тому числі і ОСОБА_4, узгодили межі земельної ділянки ОСОБА_1 .
38. 21 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЕ №672442 на право власності на земельну ділянку площею 0,082 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
39. Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №1610 від 20 жовтня 2003 року був затверджений акт прийняття в експлуатацію житлового будинку та визнано право власності за ОСОБА_2 .
40. 31 жовтня 2003 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на домоволодіння, розташоване за АДРЕСА_3, що складається з одного жилого будинку літ. "А", загальною площею 96,0 кв. м, жилої площі 38,3 кв. м, літньої кухні літ. "Б", вбиральня літ. "В".
41. З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства
від 01 квітня 2008 року слідує, що була проведена зйомка меж земельної ділянки ОСОБА_1, загальна площа якої складає 0,082 га, яку самовільно зайняла ОСОБА_2 .
42. Відповідно до схеми земельних ділянок по АДРЕСА_2
від 20 грудня 1995 року, затвердженої головою Саенко Я. та землевпорядником Пашурою В. КСП "Нива", у користуванні ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка 609 кв. м.
43. На місці придбаної для розібрання на будівельні матеріали будівлі складу ОСОБА_2 побудувала житловий будинок без затвердженого проекту та без будь-якого дозволу компетентних органів. Вказане підтверджується: штампом Бюро технічної інвентаризації в технічному паспорті на домоволодіння ОСОБА_2, де зазначено, що об`єкт побудовано самочинно; розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2003 року № 1610, де вказано, що ОСОБА_2 просить ввести в експлуатацію самовільно побудований будинок; листами Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09 вересня 2003 року №1566/о та від 29 серпня 2003 року №697/об.
44. Згідно з висновком № 56/19 судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року земельна ділянка, яка має адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, в межах накладення є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:40:026:0025, яка належить ОСОБА_1, при цьому площа накладення складає 88 %. На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 на момент складання висновку знаходяться наступні споруди і будівлі: 1) літня кухня з прибудовою, площею забудови - 59 кв. м; 2) надвірна будівля, площею забудови - 28 кв .м;
3) надвірна будівля, площею забудови - 19 кв. м; 4) вбиральня, площею забудови - 1 кв. м; 5) навіс, площею забудови - 78 кв. м; 6) навіс, площею забудови - 9 кв. м; 7) надвірна будівля, площею забудови - 23 кв. м (з яких
21,4 на земельній ділянці ОСОБА_1 ); 8) прибудова до житлового будинку, площею забудови - 18 кв. м (10,4 з яких на земельній ділянці ОСОБА_1 ); 9) житловий будинок, площею забудови - 126 кв. м (з них 10 кв. м на земельній ділянці ОСОБА_1 ). Будівлі, які розташовані в межах земельної ділянки ОСОБА_1, займають 235,8 кв. м, що становить 29 % від загальної площі. При порівнянні наявних будівель і споруд з технічним паспортом
від 06 березня 2003 року, з`ясовано, що за цей час було добудовано:
1) прибудова до літньої кухні; 2) надвірна будівля; 3) надвірна будівля;
4) прибудова до житлового будинку; 5) надвірна будівля; 7) навіс; 8) навіс. Ділянка по периметру огороджена фізичними огорожами (парканом), один вхід на земельну ділянку організовано через металеву хвіртку, встановлену в воротах зі сторони тупикового проїзду, а інший вхід через хвіртку, встановлену з задньої межі огородження.
45. 10 липня 2009 року прокуратурою Київського району м. Одеси на адресу Київської районної адміністрації Одеської міської ради було подано протест на розпорядження від 20 жовтня 2003 року № 1610.