ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1185/22
адміністративне провадження № К/990/9313/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/1185/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової академії (м. Одеса)
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року (головуючий суддя: Яковлєва О.В., судді: Єщенко О.В., Крусян А.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У січня 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Військової академії (м. Одеса), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення при нарахуванні й виплаті їй індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що у період з 14 липня 2011 року до 5 квітня 2019 року вона проходила військову службу у Військовій академії (м. Одеса), де нарахування їй індексації грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі.
Позивачка указувала, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №420/4630/20 відповідач виплатив їй індексацію грошового забезпечення в сумі: 4789,52 грн. Стверджувала, що відповідач неправильно визначив базовий місяць для такої індексації, помилково застосувавши січень 2016 року замість січня 2008 року, що вплинуло на повноту розрахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо встановлення при нарахуванні й виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2016 року;
- зобов`язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що спір у цій справі спрямований на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №420/4630/20, проте ОСОБА_1 оскаржила спірні дії відповідача у спосіб подання нового позову, а не шляхом подання заяви в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Покликаючись на те, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту порушених прав, а суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції констатував наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та закриття провадження у справі.
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Позиція скаржниці полягає в тому, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 частини першої статті 238 КАС України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 21 вересня 2022 року у справі №420/18920/21, від 19 травня 2022 року у справі №400/103/21.
Скаржниця зазначає, що закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував того, що у справі №420/4630/20 було вирішено питання про її право на нарахування й виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року, водночас питання механізму розрахунку індексації та її розміру суди не досліджували через передчасність цієї вимоги.
Натомість, як стверджує скаржниця, у цій справі предметом позову є саме питання розрахунку індексації грошового забезпечення, зокрема з визначенням січня 2016 року у якості базового місяця, і це не було предметом правової оцінки у справі №420/4630/20.
На цій основі скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 3 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження №К/990/9313/23 за вказаною скаргою.
Військова академія (м. Одеса) подала відзив на касаційну скаргу, у якому висловила позицію, спрямовану на залишення цієї скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
ІІ. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі №580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі №804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.