ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 804/4486/17
касаційне провадження № К/9901/1027/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя - Бондар М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпласт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпласт" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 №0002331201.
На обґрунтування вимог позивач посилається на безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення строки застосування штрафних санкцій сплили і, як наслідок, позивач вважається звільненим від сплати штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 11.04.2017 №0002331201.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції визначені відповідачем поза межами граничного строку сплати грошових зобов`язань передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає помилковим висновок суду про пропущення ним 1095-денного строку для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і з встановленням яких він не погоджується.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.05.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 30.05.2013 по 28.11.2016, за результатами якої складено акт від 28.02.2017 №115/12-01/31122890 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме порушення вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям від 20.05.2013 №9029328284, від 20.06.2013 №9036829551, від 22.07.2013 №9044154640.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2017 №0002331201, яким Товариству визначено до сплати штраф у розмірі 20% у сумі 14677,26 грн за затримку на 377, 365, 346, 327, 316 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 73386,30 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 23.06.2017 №13507/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірку про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість, поданим позивачем до Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області: від 20.05.2013 №9029328284 за квітень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 22637,30 грн з граничним терміном сплати 30.05.2013; від 20.06.2013 №9036829551 за травень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 23151,00 грн з граничним терміном сплати 30.06.2013; від 22.07.2013 №9044154640 за червень 2013 року, в рядку 18 якої визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 27598,00 грн з граничним терміном сплати 30.07.2013.
Платником сплачено самостійно визначене грошове зобов`язання згідно вищевказаних податкових декларацій з податку на додану вартість: від 20.05.2013 №9029328284 за квітень 2013 року: 22.04.2014 сплачено суму коштів у розмірі 1434,00 грн, кількість днів затримки 327, нарахована сума штрафних санкцій 286,80 грн, 30.05.2014 сплачено суму коштів у розмірі 20000,00 грн, кількість днів затримки 365, нарахована сума штрафних санкцій 4000,00 грн та 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 1203,30 грн, кількість днів затримки 377, нарахована сума штрафних санкцій 240,66 грн; від 20.06.2013 №9036829551 за травень 2013 року: 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 23151,00 грн, кількість днів затримки 346, нарахована сума штрафних санкцій 4630,20 грн; від 22.07.2013 №9044154640 за червень 2013 року: 11.06.2014 сплачено суму коштів у розмірі 27598,00 грн, кількість днів затримки 316, нарахована сума штрафних санкцій 5519,60 грн.