ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа №814/2003/16
касаційне провадження № К/9901/40344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя -Крусян А.В., судді - Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Бузький морський термінал" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 №0000084902.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що договори лізингу укладені позивачем лише в січні 2015 року, тому чинним законодавством не передбачено обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість за операціями з повернення в липні 2015 року майна за договорами лізингу, а відповідач відповідно не має підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2016 у задоволенні позову відмовив повністю з підстав необґрунтованості позовних вимог та правомірності оскаржуваного рішення.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 №0000084902.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки в перевіряємому періоді за вказаними договорами лізингу майна (оперативного лізингу) від 01.01.2015 №04-01/15, №03-01/15 позивачем не здійснювалися операції з придбання або виготовлення необоротних активів, внаслідок чого суми податку на додану вартість не були включені до складу податкового кредиту з причини її відсутності; повернення майна, попередньо переданого в лізинг, згідно із підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; повернення майна лізингодавцю не є тотожною операцією щодо використання необоротних активів в операціях, що не є об`єктом оподаткування, так як відсутній факт використання такого майна.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що операції з повернення портальних кранів "Кондор" позивач повинен був відобразити у рядку 3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року в сумі 35863908,00 грн і відповідно позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання по операції повернення з оренди портальних кранів "Кондор", оскільки положеннями ПК України передбачено обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання при поверненні майна власнику з оперативного лізингу, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомленні-рішення.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу контролюючого органу без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку з податку на додану вартість операцій з оренди та з припинення оренди портальних кранів "Кондор" (зав. №1190) та "Альбатрос" (зав. №1711) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.04.2016 №59/28-08-14/31613749 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, абзацу 2 підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196, підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 7172781,60грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 19.07.2016 №0000084902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8965977,50 грн.
Фактичною підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки контролюючого органу, що позивачем не було експортовано основні фонди при їх поверненні нерезиденту "Милленио Бизнес ЛТД" (Шотландія), тому, раніше ввезені (імпортовані) платником податку з метою оренди основні фонди при їх поверненні нерезиденту використані в операціях, що не є об`єктом оподаткування, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, такі основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною в податковому періоді, на який припадає їх вивезення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.