ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 808/3811/16
касаційне провадження № К/9901/35683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2017 (суддя - Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Аргос" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Аргос" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000121702.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач стверджує, що у спірний період (червень 2014 року) не здійснював перерахування грошових коштів за товар ніяким фізичним особам, відтак, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення Товариством вимог пунктів 18.1, 18.2 статті 18, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 28.01.2016 № 0000121702.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що в силу положень пункту 177.8 статті 177 ПК України позивач не є податковим агентом відносно сум доходів, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не утримання, не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, виплачених позивачем фізичним особам-підприємцям.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання податкового та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2013 по 30.06.2015, про що складено акт від 18.12.2015 №14/08-26-17-02/ 38943733 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 18.1, 18.2 статті 18, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 15651,40 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку".
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000121702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20074,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 15651,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4422,85 грн.
Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб слугував висновок контролюючого органу, що Товариством у червні 2014 року сплачено за придбаний товар фізичній особі суму 93500,00 грн, проте у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого податку (1-ДФ) не відображено виплату грошових коштів, а документи, які підтверджують державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в органах виконавчої влади на момент перевірки не були надані, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 15651,40 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
За приписами пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Статтею 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171); особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є (пункт 171.2 статті 171): а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.