1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 810/4435/16

касаційне провадження № К/9901/36608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Кобаль М.І., Карпушова О.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2016 № 0001124002.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що чинним законодавством не врегульовано, а в акті перевірки не наведено жодних доказів на підтвердження факту зберігання або реалізації позивачем алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка із порушенням терміну придатності для споживання, не зазначено де саме зберігалась пляшка алкогольного напою і чи знаходилась така пляшка в реалізації, не вказано що ця пляшка алкогольного напою являється фальсифікованою чи реалізовувалася без акцизної марки або ж акцизна марка була підробленою.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 06.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, у задоволені позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем станом на вересень 2016 року як суб`єктом господарювання здійснювалось зберігання пляшки алкогольного напою, строк придатності якого сплинув ще 21.01.2016, маркованої маркою акцизного податку попереднього зразка, чим було порушено вимоги пункту 4 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР, за що передбачена відповідальність абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Позивач, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від27.12.2010 №1251. Наполягає на протиправності застосування до платника фінансових санкцій за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, строк придатності яких сплинув.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник фактично викладає обставини, із встановленням яких він не погоджується.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом була проведена фактична перевірка позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції в магазині за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 07.09.2016 №1051/10-36-40/ НОМЕР_1, яким зафіксовано факт зберігання позивачем пляшки алкогольного напою - вина напівсолодкого червоного "Шабо" 0,7 л виробництва ПТК "Шабо" вартістю 35,00 грн, маркованої маркою акцизного податку попереднього зразка із закінченим терміном придатності (дата виготовлення 21.01.2015, термін придатності 12 міс, який сплинув 21.01.2016), що призвело до порушення позивачем вимог пункту 4 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2016 №0001124002, яким до позивача на підставі абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 226.1, 226.9 статті 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.

Пунктом 4 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР передбачено, що в разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.


................
Перейти до повного тексту