ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 815/187/16
адміністративне провадження № К/9901/39353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 (суддя - Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Градовський Ю.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Груп Компані" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелект Груп Компані" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0002982202, №0002962202, №0002972202, від 22.12.2015 №0040871702.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "АРС Сіті", ТОВ "СКПМН", ТОВ "Авесбуд", ТОВ "Диссар", ПП "Адвертайм Столиця", ТОВ "Оболоніус", ТОВ "Промбуд маркет", ПП "Промстройресурс", ТОВ "Даммара", ТОВ "Тех Трейдінг", ПП "Гранд Стройгефест", відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 21.12.2015 №0002962202, №0002982202, №0002972202, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "АРС Сіті", ТОВ "СКПМН", ТОВ "Авесбуд", ТОВ "Диссар", ПП "Адвертайм Столиця", ТОВ "Оболоніус", ТОВ "Промбуд маркет", ПП "Промстройресурс", ТОВ "Даммара", ТОВ "Тех Трейдінг", ПП "Гранд Стройгефест", оскільки такі операції підтверджено наявними у матеріалах справи розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність донарахування відповідачем зобов`язань позивачу з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповноту дослідження обставин справи, доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема, первинних документів. Вважає, що судами не надано правову оцінку відсутності у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних і трудових ресурсів, технічного персоналу; не надано оцінку доводам податкового органу про відсутність первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій; не враховано наявність негативної інформації відносно контрагентів позивача щодо відображення зазначених господарських операцій у податковому обліку.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 15.12.2015, за результатами якої складений акт перевірки від 21.12.2015 №3046/15-54-22-02/35640252 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем зменшено від`ємне значення по податку на прибуток на суму 3270904,00 грн та занижено об`єкт оподаткування по податку на прибуток на суму 475392,00 грн, внаслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 89524,00 грн;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1167364,00 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 3.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, що призвело до подання з недостовірними даними податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку ф.1-ДФ.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2015:
№0002982202, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3270904,00 грн;
№0002962202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1459375,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1167364,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 292011,00 грн;
№0002972202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 111505,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 89524,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22381,00 грн;
від 22.12.2015 №0040871702, яким до Товариства застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) в розмірі 510,00 грн з податку на доходи фізичних осіб.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності належної кількості основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень в частині, яка є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.