ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/12429/19-а
адміністративне провадження № К/9901/34298/20, №К/9901/34221/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №200/12429/19-а за адміністративним позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційні провадження у якій відкрито за касаційними скаргами: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 (головуючий суддя Кочанова П.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 (головуючий суддя Гайдар А.В., суддів: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.),
УСТАНОВИВ:
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0002044403 від 02.10.2019 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3ʼ 090ʼ 854,30грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, адміністративний позов задоволено частково.
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулося з касаційною скаргою Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження №К/9901/34221/20 за касаційною скаргою Підприємства.
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2021 відкрито касаційне провадження №К/9901/34298/20 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 08.05.2023 касаційний розгляд справи №200/12429/19-а призначено попередньому судовому засіданні на 09.05.2023.
Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 03.09.2015 по 26.04.2019, про що складено акт від 23.05.2019 №575/05-99-44-03-15-1/03337119 (т. 1 а.с. 33-47).
Перевіркою встановлено порушення Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Кодексу в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011, рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 2а/0570/2702/2012 вiд 19.03.2012, рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 2а/0570/4516/2012 вiд 27.04.2012, рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 805/2426/15-а вiд 28.07.2015, рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 805/16715/13-а вiд 28.11.2013, рішенню суду про розстрочення/відстрочення № 805/4234/15-а вiд 05.11.2015.
Позивачем подано заперечення від 13.06.2019 на Акт перевірки (т. 1 а.с. 48-53).
За результатами розгляду заперечень податковим органом надано відповідь від 20.06.2019, у якій зазначено, що висновки акта перевірки №575/05-99-44-03-15-1/03337119 від 23.05.2019 відповідають нормам Податкового кодексу України та залишаються без змін (т. 1 а.с. 54-58).
На підставі вказаного Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0045234403 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3090854,30грн. (т. 1 а.с. 60).
Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2019 № 0045234403 подав скаргу від 16.07.2019 до Державної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 71-78).
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України 19.09.2019 прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.06.2019 №0045234403 в частині застосування штрафу в сумі 1165,60грн. та залишення без змін зазначеного податкового повідомлення-рішення в іншій частині (т. 1 а.с. 79-83).
З урахуванням рішення Державної податкової служби України від 19.09.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0002044403 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3ʼ 089ʼ 688,70грн. (т. 1 а.с. 66).
Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2019 №0002044403 на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано фінансові санкції в розмірі 20% за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість на кількість днів - 598, 599, 600, 606, 607, 608, 609, 610, 613, 614, 615, 620, 621, 622, 623, 624, 627, 628, 699, 840, 843, 844, 879, 880, 902, 930, 932, 934, 937, 938, 942, 964, 965, 969, 972, 973, 993, 994, 995, 996, 1030, 1031, 1056, 1057, 1058, 1072, 1073, 1154, 1174, 1187, 1196, 1209, 1214, 1239, 1246, 1247, 1248, 1258, 1259, 1272, 1274, 1583, 1596, 1597, 1598, 1626, 1627, 1630, 1631, 1632, 1633, 1637, 1648, 1656, 1759, 1763, 1781, 1784, 1791, 1820, 1826, 1829, 1830, 1833, 1834, 1835, 1854, 1856, 1857, 1861, 1865,1877, 1889, 1890, 1893, 1915, 1916, 1934, 1940, 1966, 1967, 2002, 2003, 2029, 2060, 2099, 2214, 2215, 2247, 2249, 2264, 2270, 2306, 2313, 2332 в сумі 15ʼ 448ʼ443,73грн, внаслідок чого нараховано фінансових санкцій на суму 3ʼ 089ʼ 688,70грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0002044403 (т. 3 а.с. 136-139), за несвоєчасну сплату зобов`язань до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі:
439267,07 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.11.2011 по справі № 2а/0570/21291/2011;
414816,39 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 19.03.2012 по справі № 2а/0570/2702/2012;
432199,09 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 27.04.2012 по справі № 2а/0570/4516/2012;
433154,35 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.11.2013 по справі № 805/16715/13-а ;
502102,40 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.07.2015 по справі № 805/2426/15-а;
868149,40 гривень за несвоєчасну сплату зобов`язань розстрочених згідно рішення суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 05.11.2015 по справі №805/4234/15-а.
Як визнається сторонами, рішеннями судів з позивача була стягнута податкова заборгованість. На підставі заяв позивача були прийняті рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі №2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі №805/2426/15-а від 28.07.2015, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі №805/16715/13-а від 28.11.2013, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі №805/4234/15-а від 05.11.2015.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулося з адміністративним позовом до суду про скасування рішення контролюючого органу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при прийнятті спірного рішення контролюючий орган не врахував те, що позивачем здійснювалась сплата податкових зобов`язань по деклараціям за квітень 2018 року - березень 2019 року та перераховувались підприємством на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ. Однак ці грошові кошти відображені в розрахунку фінансових санкцій, як такі, що були зараховані у сплату податкового боргу згідно рішень суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу 2011, 2012, 2013, 2015 років. Дата виникнення боргу по судових рішеннях до 01.07.2015. На розстрочений борг податковий орган не повинен нараховувати штраф за період дії договору, оскільки за таке розстрочення (відстрочення) податкового боргу позивач сплачує проценти, що дорівнюють сумі пені, визначеної п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України. Наголошує, що відповідачем не враховані положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Зазначає, що підприємство має сертифікат Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної дії від 28.08.2014, який стосується сплати податків та обов`язкових платежів з 14.04.2014, тому податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафу є протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивачем порушено строки сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно судових рішень про розстрочення (відстрочення) податкового боргу 2011, 2012, 2013, 2015 років, чим порушено ст. 16, п. 57.1. та 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, за що до нього правомірно застосовано штрафні санкції у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України. Вважає, що погашення податкових зобов`язань відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань, визначених судовими рішеннями про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, тому до позивача правомірно застосовані штрафні санкції. Відповідач також зауважив на тому, що приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не передбачають безумовного звільнення платника податків від відповідальності за порушення строків сплати податкових зобов`язань.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0002044403 в частині штрафних санкцій на суму 1ʼ 576ʼ 292,90 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи спірне рішення в частині, суди посилались на те, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що є додатком до податкового повідомлення-рішення загальна сума штрафних санкцій складає 3ʼ 089ʼ 688,70 гривень. У свою чергу, штрафні санкції, які нараховані відповідачем поза межами 1095 днів складають 1ʼ 576ʼ 292,90 гривень. Відтак, визначене у податковому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 1ʼ 576ʼ 292,90 гривень прийнято за межами застосування строків давності, про що свідчить розрахунок штрафної санкції, тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині, суди виходили з того, що коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду. Враховуючи наявність судових рішень про стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року, суди дійшли висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення вимог Податкового кодексу України під час зарахування в рахунок сплати цих зобов`язань коштів з рахунків електронного адміністрування. У даному випадку, на стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року наявні судові рішення, що свідчить про недопущення відповідачем порушень статті 95 Податкового кодексу України. Крім того, судами вказано, що Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо Сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, сторони звернулись з касаційними скаргами до Верховного Суду.
Вважаючи, що судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 242 КАС України щодо всебічного повного і об`єктивного розгляду всіх обставин у сукупності та неправильного застосування матеріального права, позивач подав касаційну скаргу, в обґрунтування якої Підприємство вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно тлумачать пункт 87.9 статті 87, пункт 102.2 статті 102 Податкового кодексу України. На думку позивача, суди помилково застосували норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, адже за фактичними обставинами справи мало місце зарахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, яке було здійснено в порядку черговості на погашення податкового боргу, який виник до 01 липня 2015 року та був розстрочений рішеннями судів, - що підпадає під дію застосування пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що суди неправильно визначили строк давності для нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, який встановлено пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Позивач вважає, що суди не врахували дати граничного строку за поданими деклараціями за рішеннями судів. З урахуванням змісту судових рішень та періоду виникнення визначених у них податкових зобов`язань, має місце порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності під час застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату. На підставі викладеного, Підприємство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу Підприємства не скористався, що перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного провадження.
Також, у цій справі рішення судів попередніх інстанцій оскаржив податковий орган. Як вказує відповідач у касаційній скарзі, задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували, що податкове правопорушення є триваючим, оскільки платник перебуває у стані безперервного продовження неправомірної бездіяльності, відтак, враховуючи, що позивач узгоджену суму податкового зобов`язання за рішеннями судів про розстрочення податкового боргу сплачував у період з 2017 по 2019 роки, термін, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України не минув, тому, повинен обчислюватись з дати фактичної сплати (погашення) узгодженої суми податкових зобов`язань - дати припинення здійснення платником неправомірної бездіяльності. Відтак, на думку відповідача судами неправильно застосовано положення статті 102 Податкового кодексу, затим оскаржувані рішення не відповідають вимогам статті 242 КАС України. З урахуванням зазначеного, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив Підприємства на касаційну скаргу податкового органу до суду не надійшов, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача, касаційної скарги відповідача, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок узгодження податкового зобов`язання визначений статтею 54 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 54.1 та 54.5 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.