ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/21787/18
адміністративне провадження № К/9901/31240/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Девон" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020 (головуючий суддя: Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Кузьмишина О.М.) у справі №640/21787/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Девон" до Київського міського центру зайнятості, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Девон" (далі - ПрАТ "Девон" або позивач) звернулося з позовом до Київського міського центру зайнятості (далі - Київський МЦЗ або відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним і скасувати наказ Київського МЦЗ від 17.08.2018 №461 в частині скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київським МЦЗ у 2009 році видано дозвіл №37138 на застосування праці іноземця - громадянина Польщі ОСОБА_1, із строком дії до 15.08.2017, який згодом було продовжено до 21.07.2018.
04.07.2018 ПрАТ "Девон" подано до Київського МЦЗ заяву про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, Київським МЦЗ було прийнято наказ від 09.07.2018 №390 "Про прийняття рішень щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовжені дії, внесення змін, відмова у внесенні змін та скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства", згідно з яким видано дозвіл №74058 від 09.07.2018 на застосування праці іноземця громадянина Польщі ОСОБА_1 .
Згодом ПрАТ "Девон" листом від 01.08.2018 №102-ЛУ, на виконання вимог частини четвертої статті 42-7 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI), було надано Київському МЦЗ засвідчену копію трудового контракту з головою правління ПрАТ "Девон" ОСОБА_1 від 27.04.2018 та витяг із протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ "Девон" №31 від 26.04.2018 про обрання ОСОБА_1 головою правління.
Водночас, наказом Київського МЦЗ від 17.08.2018 №461 "Про прийняття рішень щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовжені дії, внесення змін, відмова у внесенні змін та скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства" скасовано дозвіл на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.
Про прийняття зазначеного наказу позивача було повідомлено листом від 20.08.2018 №17-10050/10-21/18, у якому зазначено, що скасування дозволу пов`язано із порушенням строків подання копії укладеного трудового договору (контракту), визначених частиною четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неправильного трактування положень частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI, відповідач дійшов хибних висновків про порушення роботодавцем строків для подачі копії трудового контракту, укладеного з іноземцем. Стверджує, що скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058 у період з 17.08.2018 по 30.08.2018 (отримано дозвіл на застосування праці іноземця на підставі наказу від 30.08.2018 №480, який є чинним) мало наслідком порушення його законного права на легальне використання праці третьої особи, а також понесення безпідставних грошових витрат у вигляді сплати за видачу дозволів. Окрім наведеного, позивач також зазначив, що прогалина строку дії дозволу на використання праці іноземця у період з 17.08.2018 по 30.08.2018 неминуче буде мати для нього негативні наслідки під час проведення майбутніх планових перевірок.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що згідно із частиною четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI на роботодавця покладений обов`язок протягом 90 календарних днів з дати видачі дозволу укласти з іноземцем трудовий договір (контракт), який після його укладення необхідно у десятиденний строк надати до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Відповідач зазначає, що засвідчену копію трудового контракту від 27.04.2018, укладеного з головою правління ПрАТ "Девон" ОСОБА_1, було подано з порушення строків, встановлених четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI. За таких обставин, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі, у спосіб та в межах визначених законом повноважень.
У відповідь на поданий відзив, позивач зазначив, що на дату отримання дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058 ще був дійсний дозвіл №37138 віл 25.09.2009 (до 21.07.2018), а тому надання копії трудового контракту, укладеного під час дії дозволу №37138 від 25.09.2009, ніяким чином не може тлумачитись як порушення вимог чинного законодавства про зайнятість.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на законності прийнятого ним рішення про скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на законодавчому рівні обумовлений обов`язок роботодавця укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, згідно із пунктом 2 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI є підставою для скасування раніше виданого дозволу. За таких обставин, суди обох інстанцій констатували, що в межах реалізації заяви про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства позивачем не було виконано вимоги частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI в частині необхідності подання до Київського МЦЗ копії трудового договору (контракту) протягом десяти днів з моменту його укладення, що має своїм наслідком скасування такого дозволу.
Одночасно суди зазначили, що доводи позивача про необґрунтованість відмови Київського МЦЗ у продовженні строку дії дозволу від 25.09.2009 №37138 не можуть оцінюватися у межах цього спору, оскільки перебувають поза межами предмету доказування.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що реалізуючи право на продовження раніше виданого дозволу №37138 (строк дії до 21.07.2018) на застосування праці іноземця, підприємство звернулося до відповідача у встановленому законом порядку із пакетом документів, проте розгляд заяви було зупинено з формальних причин. Далі, незважаючи на своєчасне усунення підприємством підстав для зупинення розгляду питання про продовження дії дозволу, відповідачем було відмовлено у продовженні дії дозвільного документу. З огляду на те, що оригінальний бланк дозволу №37138 від 25.09.2009 був наданий до КМЦЗ разом із іншими документами для розгляду питання про продовження його дії, позивач з метою недопущення перерви в праві використання праці іноземця був змушений звернутися до відповідача із заявою про отримання дозвільних документів на працевлаштування іноземця. За позицією скаржника, саме безпідставність відмови КМЦЗ у продовженні дії дозволу створила ситуацію, за якої товариство, незважаючи на виконання усіх формальних процедур, в кінцевому результаті виявилося порушником законодавства про зайнятість. Вважає рішення відповідача про відмову у продовженні дії дозволу №37138 від 25.09.2009 незаконним. Скаржник наполягає, що укладення трудового контакту з іноземцем (27.04.2018) мало місце ще у період діючого дозволу №37138 від 25.09.2009 (строк дії до 21.07.2018), відтак вважає, що ним повністю дотримані вимоги законодавства. Зазначає, що при продовженні дії дозвільного документу, подання копії контракту не вимагається. За наведених вище обставин, скаржник вважає, що судами обох інстанцій абстрактно витлумачено норми частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI, без урахування фактичних обставин у справі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон №5067-VI.
Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства (частина перша статті 2 Закону №5067-VI).