ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа №280/2179/20
адміністративне провадження № К/9901/36317/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 (головуючий суддя: Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 (головуючий суддя: Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі №280/2179/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 12 протоколу №31 від 28.02.2020 засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов`язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано пункт 11 протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31 від 28.02.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов`язано відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу 02.09.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою та захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці до акта МСЕК серії АВ №0280964.
За інформацією, зазначеною у довідці Мелітопольсько-Веселівського ОРВК з 14.08.1985 по 08.11.1986, позивач проходив військову службу на території Афганістану, на території якого в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року велись бойові дії.
Відповідно до відомостей, зазначених у Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015, травми хребта і правого локтьового суглобу у 1975 році, гіпертонічна хвороба І ступеня - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, позивач через Запорізький ОВК звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Проте, 04.11.2019 Запорізький ОВК повернув документи позивача без реалізації, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав документ, що свідчить про причини та обставини отриманого поранення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №280/5662/19 позов ОСОБА_1 до Запорізького ОВК задоволено частково:
визнано протиправними дії Запорізького ОВК щодо ненаправлення висновку та документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням IIІ групи інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII;
зобов`язано Запорізький ОВК у 15-денний строк з дня набрання рішення у даній справі законної сили направити висновок та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.
Згодом на виконання зазначеного судового рішення у справі №280/5662/19, військовим комісаріатом подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . До висновку додано: копію заяви; копію паспорту позивача від 12.06.1999; копію ідентифікаційного коду; копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК; копію свідоцтва про хворобу; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності; копію витягу з наказу про виключення зі списків особового складу; копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/5662/19.
За результатами розгляду питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.02.2020 №31, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку №975.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 разом із Свідоцтвом про хворобу №5 від 01.02.1991, є належними документами, що містять інформацію про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Окремо позивач зазначив, що судовим рішенням у справі №280/5662/19 надавалася правова оцінка обставинам та причинам поранення позивача. Вважає обставини, встановлені у справі №280/5662/19, преюдиційними.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що позивачем не подано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, каліцтва). Просить врахувати при вирішенні справи правову позицію Верховного Суду, вкладену у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядок № 975 не визначає який саме документ повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, тому це можуть бути різні документи, за умови якщо їх зміст в повній мірі відображає причини та обставини отримання військовослужбовцем поранення.
Такий висновок підкріплений правовою позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 (К/9901/58778/18).
Суди зазначили, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав не вперше (справи №280/5662/19 та №280/1413/19). У справі № 280/1413/19 апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що подані позивачем до Міноборони України документи, а саме: витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 та виписка з акта огляду МСЕК Серії АВ №0280964, не свідчать про причини та обставини отримання порання (травми, каліцтва).
Одночасно апеляційний суд у справі №280/1413/19 констатував, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з відповідною заявою та надати МО України для розгляду Свідоцтво про хворобу №5 від 01.02.1991 з метою вирішення питання відносно призначення та виплати зазначеної допомоги.
Суди у цій справі констатували, що на відміну від попередніх разів, позивач звертаючись до Міноборони України за призначенням ОГД, окрім іншого, також подав Свідоцтво про хворобу №5 від 01.02.1991.
Проте, за висновками судів попередніх інстанцій у цій справі, при розгляді питання призначення і виплати позивачу ОГД, відповідач не надав належної оцінки відомостям, зазначеним у Свідоцтві про хворобу №5 від 01.02.1991.
Суди попередніх інстанцій у цій справі оцінили інформацію, зазначену у витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 разом із свідоцтвом про хворобу №5 від 01.02.1991, та дійшли одноголосного висновку, що такі документи у комплексі містять виклад обставин отримання травми позивачем, і зокрема свідчать про те, що така травма не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Додатково суди зазначили, що за інформацією, зазначеною у Свідоцтві про хворобу №5 від 01.02.1991, травма правого локтьового суглобу отримана позивачем у 1975 році під час змагань з вільної боротьби, у зв`язку із чим останній перебував на лікуванні у в/ч НОМЕР_1 .
За наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем у спірному випадку подано достатні документи, що про причини та обставини отримання травми.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Наполягає, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а отже відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги.
Стверджує, що судами обох інстанцій не врахована правова позиція Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладена в постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 (К/9901/58778/18) з питань застосування норм права у аналогічних правовідносинах.