ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09 травня 2023 року
справа № 380/10802/22
адміністративне провадження № К/990/7317/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року (судді: Шевчук С. М., Кухтей Р. В., Нос С. П.)
у справі №380/10802/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24 травня 2022 року №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22 (суддя Кузан Р. І.) адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №380/10802/22 скасовано, ухвалено постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
01 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року у справі №380/10802/22.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.
10 квітня 2023 року справа №380/10802/22 надійшла до Верховного Суду.
ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, Львівський окружний адміністративний суд виходив з того, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що зібраними у справі доказами не підтверджується приналежність об`єктів нерухомого майна, які стали об`єктом для справляння податку на нерухоме майно до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що в свою чергу є перешкодою для застосування пільги передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання позивачем об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.
Таким чином суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства "Промінь-М" (код ЄДРПОУ 20822655), яке зареєстроване 13 березня 1998 року. Основним видом господарської діяльності ФГ "Промінь-М" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3774 га (кадастровий номер 4623086000:06:000:0252), площею 0,2113 га (кадастровий номер 4623086000:11:000:0089), площею 0,5477 га (КН4623086000:06:000:0088), площею 0,2354 га (кадастровий номер 4623086000:07:000:0052), що розташовані в на території Новосілки-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області.
ОСОБА_1 також є власником наступних нежитлових будівель:
- зерносховище А-1. площею 874,00 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 21 вересня 2010 року);
- пилорама А-1 площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 12 грудня 2012 року);
- майстерня А-2 площею 424.30 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 12 грудня 2012 року);
- котельня А-1 площею 27.20 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 и (свідоцтво про право власності НОМЕР_4 від 21 вересня 2010 року);
- гараж для машин, А-1, площею 223.30 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 12 грудня 2012 року);
- нафтобаза А-1, площею 6.80 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_6 від 21 вересня 2010 року).
Вказані об`єкти нерухомості є комплексом будівель колективного сільськогосподарського підприємства Приватної агрофірми "Галичина", які передані позивачу співвласниками в рахунок викуплених майнових паїв, що не заперечується відповідачем та підтверджено актом приймання- передачі майна від 15 травня 2013 року.
ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Промінь-М", основною метою діяльності якого згідно з статутом є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку.
Позивач, як засновник ФГ "Промінь - М", 15 травня 2013 року прийняв рішення №1/2013 про використання даного комплексу будівель в діяльності ФГ "Промінь - М" на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України.
Також до матеріалів справи позивач долучив податкові та фінансові звіти ФГ "Промінь - М" щодо частки сільськогосподарського товаро-виробництва за звітні періоди, а зокрема у 2020 році - 100 % та у 2021 рік 88,58%. Звіт про наявність с/г техніки у 2019 році.
Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2022 року № 1397878-2412-1321, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2019, 2020 та 2021 роки, а саме:
- №0123080-2412-1321 - на суму 190 126,68 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 874,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- №0122271-2412-1321 - на суму 41 331,89 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- №0123083-2412-1321 - на суму 92 300,62 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 424,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- №0123079-2412-1321 - на суму 5916,98 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 27,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 и;
- №0123082-2412-1321 - на суму 13 512,36 грн за нерухоме майно (гаражі) площею 223,30 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- №0123081-2412-1321 - на суму 1479,25 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 6,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17, від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
Скаржником доведено, що зазначена касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для учасника справи, який подає скаргу.
Посилаючись в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 820/3706/17, позивач акцентує увагу на тому, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме манно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Всупереч наведеному висновку, за позицією скаржника, суд апеляційної інстанції в цій справі, стверджує, що позивач не підтвердив функціонального призначення будівель експертним висновком. При цьому, посилається на постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 та від 23 вересня 2021 року у справі №640/32550/20. Однак у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 відсутній висновок про те, що віднесення будівлі до того чи іншого класу повинен підтверджуватися експертним висновком. Крім того, справа стосувалася будівель промисловості, отже справи не є подібними. Обставини справи, у якій ухвалена постанова від 23 вересня 2021 року у справі № 640/32550/20 є відмінними він даної справи. Більш того, у цій постанові суд зобов`язує саме контролюючий орган в цілях підтвердження правомірності застосування ставки податку представити експертний висновок про віднесення будівлі до іншого класу, аніж вказує власник.
Позивач зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язку власника підтверджувати функціональне призначення будівлі виключно експертним висновком, якщо із документів про право власності (зокрема з долучених до позову свідоцтв про право власності на нерухоме майно) чітко вбачається призначення будівлі.
Позивач впродовж судового розгляду доводив, що всі будівлі використовуються в сільському господарстві, а саме зерносклад - для зберігання зерна, гаражі - для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробки полів, майстерня - для ремонту сільськогосподарської техніки, нафтобаза - для зберігання пального для власних потреб (заправки сільськогосподарської техніки), пилорама - для виконання робіт по монтажу ангарів на сільськогосподарську продукцію тощо. Зазначене підтверджується також довідкою, виданою старостою Новосілко-Опарського Старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 19 вересня 2022 року №609.
Скаржник наголошує, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації. Такий висновок відображений у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17, від 23 вересня 2021 в справі № 140/2700/19.
При цьому, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не пояснює, чому фізична особа, яка є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований та проживає в сільській місцевості, веде фермерське господарство, має в постійному користуванні земельну ділянку для ведення фермерського господарства, не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником.
Скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року, залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22.
Відповідач 29 березня 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
За змістом пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.