ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа №520/2379/2020
адміністративне провадження № К/9901/19077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 (головуючий суддя: Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 (головуючий суддя: Сіренко О.І., судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі №520/2379/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Харківський ОВК або відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 29 протоколу № 182 від 27.12.2019;
зобов`язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975), у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Харківському ОВК для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
зобов`язати Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 26.03.2020, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення Комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 182 від 27.12.2019 (пункт 29), про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
зобов`язав Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України;
зобов`язав Міноборони України повторно розглянути документи, надані Харківським ОВК щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи - з урахуванням висновків суду та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міноборони України подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 11.10.1986 по 23.11.1988 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини п.п. НОМЕР_1, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці (взамін військового квитка) № НОМЕР_2 та архівній довідці від 21.01.2013.
За відомостями, зазначеними у довідці Архіву військово-медичних документів Військово-медичного музею МО СРСР від 06.04.1990 №30958, позивач 13.10.1987 отримав вогнепальне кульове сліпе поранений м`яких тканин попереково-куприкової частини у зв`язку із чим у період з 14.10.1987 по 21.11.1987 перебував на лікуванні. Поранення бойове, отримане при виконанні обов`язків військової служби.
З 10.03.1999 позивачу встановлено інвалідність 3 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. З 30.08.2016 позивачу встановлено 2 групу інвалідності без зміни причин настання інвалідності.
Відповідно до інформації, зазначеній у витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №172 від 15.05.2018, поранення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов`язане із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Позивач 20.03.2019 через Харківський ОВК звернувся до Міноборони України із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, 27.12.2019 комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №182 (пункт 29), яким відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Додатково також зазначено, що на час встановлення інвалідності в 1999 році, не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, проте Міноборони України порушує його право на належний соціальний захист. Наголосив, що при встановленні інвалідності вперше у 1999 році, жодних виплат не отримував. Також зазначає, що на спірні правовідносини поширюються норми права, чинні на момент встановлення йому 2 групи інвалідності.
Відповідач-2 позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що між встановленням третьої та другої групи інвалідності минуло понад два роки, а отже позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Суди обох інстанцій констатували, що 30.08.2016 позивачу встановлено інвалідність 2 групи, а із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги останній звернувся 20.03.2019, тобто у межах строку, визначеного для звернення за призначенням ОГД. Водночас за висновками судів обох інстанцій, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Міноборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга Міноборони України обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать сформованій Верховним Судом судовій практиці (палатна постанова від 15.07.2020 у справі №240/10153/19) з питань застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності. Відтак, оскільки між встановленням третьої та другої групи інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. З посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах №645/3875/16-а, №644/5447/17-а, №760/20297/16-а, №753/20482/17, №752/19447/15-а та ін., позивач наголосив, що право на отримання допомоги визначається положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент (дата встановлення інвалідності), та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Також за позицією позивача не підлягають застосуванню до цих правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у палатній постанові від 15.07.2020 (справа №240/10153/19), оскільки фактичні обставини справ є різними, зокрема у справі №240/10153/19, на відміну від справи, що розглядається, мова йшла про отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку із встановленням особі під час повторного огляду вищої групи інвалідності. Натомість у цій справі позивач виплату ОГД у зв`язку із встановленням йому 3 групи інвалідності не отримував; за призначенням ОГД звернувся вперше.
Відповідач-2 процесуальним правом на подачу відзиву не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.