ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 560/928/20
адміністративне провадження № К/9901/26920/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 (суддя Салюк П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 (колегія у складі суддів Сушка О.О., Мацького Є.М., Залімського І.Г.)
у справі № 560/928/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області
про визнання відмови протиправною, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача в переведенні, призначенні й виплаті пенсії по інвалідності 2-ї групи державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (372З-XII);
- визнати незаконним та скасувати рішення № 968080868170 від 15.01.2020;
- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби службу в Кам`янець-Подільській міській раді Хмельницької області з .04.09.2015 по 28.02.2017, з 01.03.2017 по 27.12.2019 в Колибаївській сільській раді Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (4 роки 3 міс. 23 дні);
- призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу з 10.01.2020 пенсію державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках 17/02-22 від 02.01.2020, №19/02-22 від 02.01.2020, виданих Колибаївською сільською радою Кам`янець-Подільного району, від 30.10.2019 №02-24, виданою Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради, з урахуванням виплачених сум пенсії по інвалідності 2-ї групи.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 06.07.2012 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-1V.
3. 10.01.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889.
4. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2020 № 968080868170 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності, розрахованої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", оскільки нормами даного Закону не передбачено призначення цього виду пенсії.
5. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 899-VІІІ, страховий стаж державного службовця становив 14 років 11 місяців 3 дні.
Служба в органах місцевого самоврядування з 04.09.2015 по 27.12.2019 (4 роки 3 місяці 23 дні) також зараховується до державної служби на підставі п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016. Стаж державної служби становить 19 років 2 місяці 26 днів.
Таким чином, згідно ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції від 16.12.1993), позивач вважає, що має право на призначення пенсії державного службовця по інвалідності ІІ групи в розмірі 60% суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що позивачем не дотримано обов`язкову умову перебування особи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 (за наявності стажу державної служби не менше 10 років та відсутності 20 років державної служби станом на цю дату), оскільки згідно записів трудової книжки 03.09.2015 ОСОБА_1 звільнена з посади державної служби та з 04.09.2015 працювала органах місцевого самоврядування.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, позов задоволено.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Зазначає, що положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування. Позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посадах державної служби, тому не мала права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу".
12. Позивач подала відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що спірний період служби в місцевому самоврядуванні зараховується до державної служби на підставі п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.
14. Відповідач фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посади, на яких позивач перебувала в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад державних службовців.
15. Згідно з п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
16. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.