ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/18801/21
адміністративне провадження № К/990/30459/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЛЬВІВГАЗ"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)
у справі №640/18801/21
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЛЬВІВГАЗ"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправним та скасування пунктів постанови.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У липні 2021 року товариство звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3076 від 24 грудня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2799 від 30 грудня 2020 року.
2. Також просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на добросовісність виконання заходів, передбачених Планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримання вимог пункту 2 постанов, які є предметом оскарження, до моменту коли виконання встановлених відповідачем додаткових, не передбачених законом обов`язків та заборон не почало створювати перешкоди у оперативному запобіганні аварійності газорозподільних мереж та створення загрози життю, майну людей та довкіллю.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду; поновлено строк звернення до адміністративного суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
4. У жовтні 2021 року позивач подав заяву про зміну предмету позову та просив визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23 грудня 2016 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1615 від 29 грудня 2017 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1427 від 13 листопада 2018 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3076 від 24 грудня 2019 року; визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2799 від 30 грудня 2020 року. Також просив поновити строк звернення до суду.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЛЬВІВГАЗ" про поновлення строку звернення до адміністративного суду; поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів постанов; прийнято до розгляду заяву представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЛЬВІВГАЗ" про збільшення позовних вимог.
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 грудня 2016 року №2361 "Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки", від 29 грудня 2017 року №1615 "Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки" в частині, що стосується Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЛЬВІВГАЗ".
Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 листопада 2018 року №1427 "Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ "ЛЬВІВГАЗ", від 24 грудня 2019 року №3076 "Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ "ЛЬВІВГАЗ" та від 30 грудня 2020 року №2799 "Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ "ЛЬВІВГАЗ".
В іншій частині відмовлено.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про залишення позовної заяви без розгляду.
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення до адміністративного суду відбулося поза межами встановленого приписами КАС України шестимісячного строку.
11. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Разом з тим, колегія суддів з посиланням на постанову Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001240, зауважувала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання про них дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
12. Позивач лише в загальному зазначав про те, що начебто добросовісно виконував заходи, передбачені планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримувався оскаржуваних пунктів 2, а негативні наслідки настали для нього не одразу, у зв`язку із чим і пропустив строк для їх оскарження. Такі обставини підтверджують обізнаність позивача з пунктами 2 спірних постанов НКРЕКП.
13. Суд апеляційної інстанції зазначав про те, що в ухвалах про поновлення пропущеного строку звернення до суду не наведено жодної обставини, яка б не залежала від волі позивача та яка б свідчила про непереборний характер, і була б пов`язана з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у касаційній скарзі зазначав про те, що відповідно до норм статті 123 КАС України питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду вирішується судом першої інстанції до моменту відкриття провадження у справі, а після відкриття у справі - лише якщо суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є передчасними і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними.
15. Звертав увагу на те, що КАС України не передбачає можливості вирішувати питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду на стадії апеляційного розгляду справи після того, як судом першої інстанції було поновлено пропущений строк звернення до суду.
16. Питання поважності причин пропуску строку є оціночним та вирішується судом першої інстанції на власний розсуд.
17. Ухвалою окружного суду було задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з огляду на поважність причин його пропуску.
18. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а тому, відповідно, суд першої інстанції не був зобов`язаний надавати детальне обґрунтування свого рішення про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
20. Вказував на те, що після отримання ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, в яких вирішувалися питання про поновлення строку звернення до суду, подавав заяви про залишення позовних вимог без розгляду, у задоволенні яких безпідставно відмовлено.
21. Вважає, що статтею 315 КАС України суду апеляційної інстанції надано право на залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, у випадку визнання неповажними причин такого пропуску.
22. При визначенні початку строку звернення до суду з`ясовується момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
23. Судом апеляційної інстанції було встановлено дати прийняття та оприлюднення оскаржуваних постанов НКРЕКП, що свідчить про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів чи обставин, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим, а також не надано жодного доказу на їх підтвердження.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.