Постанова
Іменем України
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/1902/21
провадження № 61-12953 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Діхтяренко Ольга Миколаївна,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Боровик Ігор Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Боровика Ігоря Васильовича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 29 серпня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, у якому у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2012 році вони придбали майнові права на квартиру
АДРЕСА_1 . Майнові права та в подальшому право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_2 .
У 2019 році ними було придбано земельну ділянку, кадастровий
номер 3222487001:01:006:0382, загальною площею 0,0654 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану
за адресою: АДРЕСА_3 . На цій земельній ділянці подружжям побудовано житловий будинок, загальною площею 42,7 кв. м. Вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 .
Крім того, ними було придбано транспортний засіб "Volkswagen Passat B6", номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, який також зареєстровано
за ОСОБА_2
04 травня 2020 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано (справа № 753/110/20). Позивач указувала, що після розірвання шлюбу вона разом із сином проживають
у квартирі АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 проживає окремо від них.
Вона направляла ОСОБА_2 пропозицію щодо укладення договору
про поділ майна подружжя, на яку останній не відреагував. Посилаючись
на відповідні норми СК України, зазначала, що вказане майно, набуте нею
та ОСОБА_2 за час шлюбу й за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між ними.
Ринкова вартість усього майна складала 5 000 333,00 грн. Оскільки їхній
з ОСОБА_2 син залишився проживати з нею, то розмір її частки
в майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
має складати 67 % від ринкової вартості всього майна. Для отримання
в натурі своєї частки у спільній власності вона бажала отримати у власність квартиру
АДРЕСА_2, в якій вона залишилася проживати разом
із сином. Інше майно (будинок, земельну ділянку, транспортний засіб) слід залишити ОСОБА_2 .
Уважала, що такий варіант поділу буде справедливим, забезпечить інтереси кожного з подружжя, їхньої спільної дитини, унеможливить виникнення конфліктів щодо користування майном у майбутньому.
Крім того, позивач зазначала, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн, на підтвердження чого надала відповідні докази, а вартість звітів про оцінку майна склала 1 665,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, а за ОСОБА_2 визнати право власності на: будинковолодіння, загальною площею 42,7 кв. м, розташоване по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222487001:01:006:0382, загальною площею 0,0654 га, розташовану за цією самою адресою; транспортний засіб "Volkswagen Passat B6", номерний знак НОМЕР_1,
2007 року випуску, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано
за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 частину квартири
АДРЕСА_5 ;
- 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 42,7 кв. м, житловою площею 8,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0654 га, кадастровий номер 3222487001:01:006:0382, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
- транспортний засіб "Volkswagen Passat B6", ідентифікаційний номер НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано
за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частину квартири
АДРЕСА_5 ;
- 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 42,7 кв. м, житловою площею 8,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0654 га, кадастровий номер 3222487001:01:006:0382, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості
1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб "Volkswagen Passat B6", ідентифікаційний номер НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску у розмірі 96 919,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
6 810,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, так як набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу. Земельна ділянка, площею 0,0654 га, кадастровий номер 3222487001:01:006:0382, отримана відповідачем унаслідок приватизації у липні 2011 року, тобто в період з 08 лютого 2011 року
до 12 червня 2012 року, а тому також є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_1, вимагаючи збільшення частки майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не довела обставин, які б свідчили про наявність підстав для відступу від рівності часток між сторонами. Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
При цьому придбаний сторонами під час шлюбу транспортний засіб "Volkswagen Passat B6", ідентифікаційний номер НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом визнання за ОСОБА_1,
як фактичним користувачем, права власності на зазначений автомобіль
та стягнення з неї на користь відповідача грошової компенсації вартості
1/2 частини транспортного засобу, тобто 96 919,00 грн, оскільки його вартість згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємством "Приват-Інвеста", складає 193 838,00 грн.
Районний суд застосував відповідні норми СК України, ЦК України, судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, врахував роз`яснення, викладені у пунктах 25, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".
Крім того, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, районний суд урахував відповідні норми ЦПК України, послався на прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Верховного Суду з указаного процесуального питання, надав оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження понесення таких витрат
у розмірі 42 000,00 грн і вказав, що вони не є безумовною підставою
для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу
у вказаному розмірі. Районний суд уважав, що адвокат позивача підготувала процесуальні документи, які не є складними, судові засідання
у справі не були тривалими. Розмір заявлених позивачем витрат
на правничу допомогу є завищеним, що суперечить принципам співмірності та розумності, тому суд першої інстанції зменшив його до 10 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно встановлено, що спірне майно набуто у власність
ОСОБА_2 за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_1 й воно належить до спільної сумісної власності подружжя. У спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності підстав для відступу
від рівності часток подружжя у їхньому спільному майні, тому майно підлягало поділу в рівних частках між ними.
Районний суд правильно врахував аргументи відповідача у відзиві
на позовну заяву про те, що транспортний засіб знаходиться у користуванні ОСОБА_1 й має залишитися у її власності з компенсацією 1/2 частки вартості транспортного засобу відповідачу, а також щодо необхідності поділу нерухомого майна в ідеальних частках.
При цьому відповідачем не надано доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на квартиру
АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 не довів, що придбав квартиру за особисті грошові кошти. Не спростовує вказаного
й факт перебування позивача у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (частина перша
статті 60 СК України).
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги
про безпідставність повернення районним судом зустрічного позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя. Відповідач мав право подати зустрічний позов
до 09 травня 2021 року, так як отримав копію ухвали районного суду про відкриття провадження у справі 24 квітня 2021 року. Відповідач був обізнаний про розгляд даної справи й не обґрунтував подання зустрічного позову після закінчення строку для вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому протокольну ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічного позову від 23 лютого 2022 року відповідач в апеляційному порядку не оскаржував, з окремим позовом про визнання майна особистою приватною власністю до суду не звернувся, хоча мав таку процесуальну можливість.
Апеляційний суд не взяв до уваги клопотання відповідача, яке надійшло
в електронній формі без накладення цифрового підпису, про відкладення розгляд справи й розглянув справу за відсутності відповідача, який подав апеляційну скаргу, був обізнаний про рух справи та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Крім того, відповідачем було додано до апеляційної скарги нові докази, проте, апеляційний суд указав, що ОСОБА_2 не довів неможливість
їх подання до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від нього, не просив поновити строк для прийняття нових доказів.
Із цих підстав, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України (межі розгляду справи судом апеляційної інстанції), апеляційний суд не вбачав підстав для вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, який не був предметом розгляду в суді першої інстанції, а також прийняття нових доказів та надання їм оцінки, задоволення клопотання про виклик свідків.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просила стягнути на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн,
на підтвердження чого надала відповідні докази, відповідач не заперечив щодо необґрунтованості або неспівмірності розміру судових витрат, тому апеляційний стягнув з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Боровик І. В., з урахуванням
її уточненої редакції, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; вказує
на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження
№ 61-22682св19) та застосованого в оскаржуваному судовому рішення апеляційним судом; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року визнано наведені представником ОСОБА_2 - адвокатом Боровиком І. В., підстави
для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявником надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Боровика І. В., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено заявнику строк
на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
при вирішенні спору не врахували відповідну судову практику Верховного Суду, доводи та докази відповідача, який не отримав копію ухвали
про відкриття районним судом провадження у справі, а підпис
у повідомленні про вручення поштового відправлення від 24 квітня
2021 року виконано не відповідачем. ОСОБА_2 не було відомо
про судовий розгляд даного спору до початку 2022 року. Із цих підстав районний суд безпідставно повернув його зустрічний позов. Апеляційний суд не усунув указані процесуальні порушення, позбавивши відповідача права на судовий захист. Вважає, що правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання відповідача
про зупинення розгляду справи, про виклик свідків, про відкладення розгляду справи. При цьому суди вийшли за межі позовних вимог,
так як ухвалили рішення по транспортному засобу, яке не просила позивач,
а також неправильно здійснили розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19). Проте, ця справа
не є релевантною до спірних правовідносин. Указане, на думку заявника касаційної скарги, свідчить про необхідність відступлення від указаного правового висновку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Діхтяренко О. М., в якому вказується, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 29 серпня 2009 року зареєстрували шлюб (а. с .13, т. 1).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 14, т. 1).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного
05 грудня 2012 року ОСОБА_2 з публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", ОСОБА_2 придбано майнові права на квартиру
АДРЕСА_6 (а. с .16-18, т. 1).
04 квітня 2014 року ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" підписано акт прийому-передачі майнових прав на квартиру до вказаного договору купівлі-продажу майнових прав (а. с .19, т. 1).
Згідно з довідкою публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 сплачено
за вказаним договором купівлі-продажу майнових 929 160,00 грн,
що відповідає оплаті 100 відсотків вартості майнових прав (а. с. 20, т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 07 червня 2014 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4
(а. с .21, т. 1).
Указане підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
(а. с .22, т. 2).
Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0382 право власності
на вказану земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстровано за ОСОБА_2 13 серпня 2015 року (а. с. 23, т. 1).
Згідно з копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 156126, виданого 28 липня 2011 року, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0382 (а. с .161, т. 1).
07 лютого 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності
на житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_3, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 26, т. 1).
Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 08 лютого 2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_2
на транспортний засіб "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_1
(а. с .27-28, т. 1).
У матеріалах справи знаходяться копії звітів про оцінку спірного майна
(а. с. 31-38, т. 1).
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємством "Приват-Інвеста", вартість вищевказаного транспортного засобу станом на 17 вересня 2020 складає 193 838,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у справі № 753/110/20 розірвано шлюб, зареєстрований 29 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 15, т. 1).
08 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву
ОСОБА_1, в якому частково визнав вимоги ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки, домоволодіння і транспортного засобу. Просив
у порядку поділу майна визнати за кожним із подружжя право власності
на 1/2 частину земельної ділянки та домоволодіння, зобов`язати позивача компенсувати йому 1/2 частину вартості транспортного засобу
у розмірі 96 919,00 грн (а. с. 119, т. 1).
08 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_4, особистою приватною власністю ОСОБА_2 (а. с. 114-116, т. 1).
Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 23 лютого 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 повернуто особі, яка його подала
(а. с. 132-133, т. 1).
До апеляційної скарги (а. с .185-190, т. 1) ОСОБА_2 надано нові докази (а. с. 192-213, т. 1), які не досліджувалися судом першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Боровика І. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.