ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6474/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
про стягнення 134 266,76 дол США.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Наливайко Д. О., відповідача - Циба Р. А.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2020 року Державне підприємство "Антонов" (далі - ДП "Антонов") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" про стягнення 134 266,76 дол. США (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
1.2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем всупереч договору комісії від 08.06.2018 № STE-1-156-Д/К-17 (далі - договір комісії) не виконано обов`язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої позивачем, відповідно до умов зазначеного договору комісії у сумі 363 894,82 дол. США. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 363 894,82 дол. США та пеню у сумі 124 821,03 дол. США.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі № 910/6474/20 (суддя Картавцева Ю. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суд від 08.04.2021 (Андрієнко В. В. - головуючий, судді Буравльов С. І., Пашкіна С. А.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь ДП "Антонов" основний борг у сумі 49 250,00 дол. США (станом на 28.04.2020 еквівалентно 133 4798,13 грн), пеню у сумі 1 155 629,18 грн та судовий збір у сумі 37 356,41 грн; в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді Могил С. К., Случ О. В.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/6474/20 в оскаржуваній частині скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При цьому суд касаційної інстанції скасував рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 лише в оскаржуваній частині, тобто лише стосовно задоволених, згідно вказаних судових рішень, позовних вимог.
2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/6474/20 (суддя Стасюк С. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суд від 20.12.2022 (Коробенко Г. П. - головуючий, судді Кравчук Г. А., Козир Т. П.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь ДП "Антонов" 49 250,00 дол. США основного боргу, 1 155 629,18 грн пені та 37 356,41 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
2.4. Судові рішення мотивовано тим, що оскільки положеннями договору комісії передбачено обов`язок відповідача перерахувати позивачу суму грошових коштів визначених договором (1 477 500,00 дол. США за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера), не пізніше 90 календарних днів після підписання акта приймання-передачі, враховуючи недоведеність вини комітента щодо порушення строку поставки продукції за контрактом, що призвело до нарахування та утримання штрафних санкцій в сумі 49 250,00 дол. США, відсутність в матеріалах справи доказів перерахування позивачу 49 250,00 дол. США відповідно до умов договору комісії, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 250,00 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Посилаючись на положення частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україна), суди зазначили про те, що комісіонер у вказаних вище правовідносинах перераховує валютну виручку на поточні рахунки комітента за договором. При цьому у комісіонера виникає обов`язок лише перерахувати валютну виручку. Іноземна валюта у цьому випадку як засіб платежу не використовується. Ураховуючи викладене, суди дійшли висновку, що на операцію із перерахування валютних цінностей комісіонером комітенту не поширюються вимоги статті 533 ЦК України, оскільки у відносинах із перерахування валютної виручки від комісіонера комітенту валюта не використовується як засіб платежу, вона вже є власністю останнього і відбувається лише її повернення. Таким чином, оскільки позивач ставить питання про повернення валютної виручки, отриманої відповідачем у зв`язку з виконанням договору комісії суд задовольнив вимогу про стягнення боргу саме в іноземній валюті, у розмірі 49 250,00 дол. США.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення термінів розрахунків комісіонера з комітентом суди зазначили про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з тим суди не погодилися із наданим позивачем розрахунком пені, адже позивачем необґрунтовано здійснено нарахування пені щодо кожної партії продукції відносно суми 448 175 дол. США (вартість продукції за виключенням комісійної плати), оскільки, включення до суми заборгованості документально підтверджених витрат комісіонера щодо яких в останнього не виникає обов`язку з перерахування їх комітенту, є неправомірним.
Отже, обґрунтованою сумою боргу щодо якої здійснюється нарахування пені за порушення строків розрахунків за першу партію продукції є 329 459,05 дол. США, за другу та третю партії - 674 850,00 дол. США. Обґрунтованим періодом нарахування за першу партію продукції щодо суми 280 209,05 дол. США є період з 18.04.2019 по 20.06.2019, щодо 49 250,00 дол. США з 18.04.2019 по 23.06.2019, за другу партію з 18.04.2019 по 01.08.2019, за третю партію з 23.05.2019 по 01.08.2019.
Ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо пені, з огляду на заявлені позивачем періоди нарахування, дату звернення до суду з даним позовом - 06.05.2020, суди дійшли висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 18.04.2019 по 05.05.2019, оскільки позовна давність до зазначених вимог за вказаний період сплинула, що в силу положень статті 267 ЦК України має наслідком відмову в позові в цій частині.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням курсових коливань долару США у періоди, за який нараховується пеня, враховуючи положення пункту 13.5 договору комісії та встановлені законодавчі обмеження щодо максимального розміру пені, суди дійшли до висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення розрахунків за першу партію продукції є сума у розмірі 227 103,08 грн, за другу партію - 530 803,26 грн та за третю партію - 397 722,84 грн. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 76 189,76 дол. США (станом на дату звернення із позовом - 28.04.2020 еквівалентно 2 064 932,97 грн) підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 1 155 629,18 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі № 910/6474/20, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. Так, у тексті касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 3 статті 1016, статті 1018, частини 1 статті 1022 ЦК України. Скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували посилань відповідача стосовно неправильного застосування норм матеріального права, а саме частини 3 статті 1016, статті 1018, частини 1 статті 1022 ЦК України, що призвело до безпідставного стягнення 49 250,00 дол. США та пені у сумі 1 155 629,18 грн. При цьому, скаржником акцентовано увагу на висновки, викладені Вищим господарським судом України у постановах від 12.07.2012 у справі № 5024/2116/2011- 5023/9935/11 та від 17.07.2012 у справі № 48/250(18/1538-10).
Скаржник, зокрема, звертає увагу на те, що:
- у частині стягнення з відповідача 49 250,00 дол. США, утриманого покупцем в якості штрафу, суди попередніх інстанцій не обґрунтували свої рішення доказами, які би підтверджували вину відповідача у затримці поставки продукції, що стала підставою утримання вказаної суми штрафу, в той час як наведені відповідачем докази підтверджують протилежне. Суди попередніх інстанцій вирішили стягнути з відповідача зазначену суму, визнавши її валютною виручкою, яку отримав відповідач, що не відповідає дійсності - ця сума була утримана покупцем. У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення частини 4 статті 1016 ЦК України (право комітента вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до третьої особи (покупця));
- у силу правової природи договору комісії (частина 3 статті 1016, стаття 1018, частина 1 статті 1022 ЦК України) комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента. У комісіонера виникає обов`язок передати комітенту лише те майно чи кошти, що набуті в результаті виконання доручення комітента і є його власністю, а тому комісіонер не зобов`язаний передавати комітенту своє майно чи кошти. Ці правові обґрунтування заперечень відповідача щодо позовних вимог були залишені поза увагою судами попередніх інстанцій, які не застосували відповідні норми матеріального права, безпідставно стягнувши з відповідача 49 250,00 дол. США та пеню у сумі 1 155 629,18 грн;
- рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування розрахунку пені, тобто не має визначення у який спосіб суд здійснив розрахунок суми нарахованої ним пені та підстави для застосування саме такого способу. Зауважуючи на цю обставину, суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на фрагментарний зміст практики Європейського суду з прав людини про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент;
- суди попередніх інстанцій під час нового розгляду цієї справи повністю проігнорували вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.07.2021 за результатами перегляду цієї справи при першому розгляді чим порушили приписи частини 1 статті 316 ГПК України, згідно з якими вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Так, у постанові від 29.07.2021 Верховний Суд зазначив, що: 1) необхідно було встановити, які зобов`язання виникають у комісіонера з договору комісії, які вказівки містилися у договорі комісії та чи відповідають дії комісіонера цим вказівкам, адже згідно положень статті 1014 ЦК України, на яку як на підставу позовних вимог посилається ДП "Антонов", комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок; 2) не встановлено чи передано позивачеві все одержане за договором комісії, оскільки згідно із частиною 1 статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Однак, порівняльний аналіз рішень суду першої інстанції від 10.11.2020 (перший розгляд) та від 09.06.2022 (новий розгляд) свідчить, що останнє фактично повністю переписано з першого без суттєвих змін. Єдиною незначною відмінністю рішення суду від 09.06.2022 є задоволення вимоги про стягнення з відповідача 49 250,00 дол. США саме в доларах США без визначення еквіваленту в гривні. При цьому, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, якими на відповідача (комісіонера) по суті покладається обов`язок оплатити позивачу (комітенту) продукцію своїми власними коштами, в тому числі й в іноземній валюті, не узгоджуються із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові 11.11.2015 у справі № 908/6156/14, на який посилаються суди.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Антонов" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, рішення та постанову - залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 08.06.2018 між ДП "Антонов" (далі - комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - комісіонер) укладено договір комісії № STE-1-156-Д/К-17 (далі - договір комісії), за умовами пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32 (надалі - продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього договору.
Передбачене п. 1.1 договору комісії доручення комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента (п. 1.2 договору комісії).
Пунктом 2.1 договору комісії визначено, що комісіонер зобов`язаний виконати доручення комітента, визначене п. 1.1 цього договору протягом 360 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.10, 3.1.15 договору комісії комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок комітента здійснити необхідну передконтрактну роботу та укласти контракт з покупцем на умовах, передбачених цим договором. У разі необхідності, та за попереднього письмового погодження з комітентом, вчинити інші (допоміжні) правочини, спрямовані на забезпечення виконання доручення комітента за цим договором, у тому числі шляхом залучення відповідних агентів. У термін протягом 10 робочих днів з дня виконання зобов`язань надати комітенту звіти комісіонера, а також копії документів, що його підтверджують, завірених печаткою комісіонера. Протягом 10 днів з дати підписання контракту з покупцем, надати комітенту завірену копію підписаного контракту.
Комітент у свою чергу зобов`язується, зокрема, передати на комісію відповідно до умов цього договору продукцію згідно з розділом 5 цього договору протягом строків вказаних в додатку № 1 до договору; сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 7 цього договору; відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором на умовах, визначених розділом 9 цього договору (п. п. 3.2.1, 3.2.5, 3.2.6 договору комісії).
Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 договору комісії приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акта приймання-передачі. Дата підписання акта приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.
Пунктом 7.1 договору комісії визначено, що за виконання доручення зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати), у розмірі 9 % від загальної погодженої комітентом ціни продажу продукції за цим договором і складає 132 975,00 доларів США.
Згідно з пункту 8.1 договору комісії отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.
Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором буде відбуватися у валюті контракту (п. 8.2 договору комісії).
Відповідно до пункту 9.4 договору комісії комітент відшкодовує комісіонеру документально підтверджені витрати та понесені збитки, яких він зазнав з вини комітента при вчиненні контракту з покупцем щодо продукції, стосовно якої вчиняється правочин, визначений п. 1.1 даного договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 18.1 договору комісії).
Додатком № 1 до договору комісії від 08.06.2018 № STE-1-156-Д/К-17 визначено, що перша партія продукції загальною вартістю 492 500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, друга партія продукції загальною вартістю 492 500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 330 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, третя партія продукції загальною вартістю 492 500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 515 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору.
З матеріалів справи убачається, що 07.08.2018 сторонами було підписано Протокол узгодження розбіжностей № 1 до договору комісії.
Крім цього судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 25.07.2018 № 31.1/82/6252-18 відповідачем позивачу було направлено копію контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.
Листом від 17.08.2018 № 532/9249-18 позивач повідомив відповідача, що 27.08.2018 перша партія продукції буде готова до передачі.
Разом з тим, листом від 19.09.2018 № 31.1/116/7781-18 відповідач попросив позивача перенести строки передачі першої партії продукції до отримання необхідних документів (ліцензії ДСЕКУ на здійснення експорту, банківської гарантії, акредитиву).
У подальшому, листом від 04.10.2018 № 31.1/105/8244-18 відповідач проінформував позивача про готовність до відвантаження першої партії виробів за Договором, починаючи з 17.10.2018; листом від 18.10.2018 № 31.1/105/8529-18 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість зменшення розмірів ящика (по ширині) шляхом демонтажу деяких складових частин кіля та подальшої збірки в країні замовника, оскільки, розміри виготовленого ящика для перевезеного кіля перевищують внутрішні габарити морського контейнера.
ДП "Антонов" листом від 31.10.2018 № 532/12454-18 повідомило відповідача про зменшення розміру ящика для перевезення кіля та попросило надіслати точну дату прибуття комісії на прийомку продукції.
Листом від 06.12.2018 № 532/14330-18 позивач зазначив, що продукція згідно договору комісії буде готова до відвантаження 06.12.2018.
17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492 500,00 дол. США.
Факт прийому-передачі визначених партій продукції підтверджується актами приймання-передачі продукції, копії яких додано позивачем до позову.
З матеріалів справи убачається, що грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом в рамках виконання доручення комітента були перераховані позивачу трьома платежами, а саме: 21.06.2019 - 280 209,05 дол. США, 02.08.2019 - 625 600,00 дол. США, 17.12.2019 - 49 250,00 дол. США.
25.05.2020 між відповідачем та ДП "Антонов" підписано звіт комісіонера, яким відповідно сторони погодили, що залишок коштів комітента на рахунку комісіонера для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов комісії станом на 25.05.2020 складає 8 827,00 дол. США, не узгоджена сума витрат комітента складає 49 250,00 дол. США.