ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа №340/1928/19
адміністративне провадження № К/9901/5204/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя: Брегей Р.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №340/1928/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправних дій і зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності і настанням інвалідності;
зобов`язати відповідача розглянути питання щодо нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2019, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, позов задовольнив:
визнав протиправним і скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 №69, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 27.08.2018 про виплату грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності;
зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності від 27.08.2018 з урахуванням правового висновку суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з січня 1986 року по лютий 1989 рік проходив військову службу в республіці Афганістан в складі 40 Армії, приймав активну участь в бойових діях, які проходили в цій країні.
12.07.1987 приймаючи участь в бойовій операції отримав черепно-мозкову травму, травму правого плеча, позвоночника, вогнепальне поранення м`яких тканей голені, у зв`язку із чим знаходився на стаціонарному лікуванні військової частини ПП НОМЕР_1 з 12 по 23 липня 1987 року.
11.10.1987 приймаючи участь в бойовій операції отримав поранення (контузію) струс головного мозку і касательні осколочні поранення голеней обох ніг. Був освідчений військово-лікувальною комісією військової частини ПП НОМЕР_2, що підтверджується інформацією, зазначеною у протоколі № 112 від 25.10.1987.
13.03.1995 ОСОБА_1 звільнився з військової служби.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці МСЕ серії 2-18 АВ №074192 від 04.03.1997, позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності.
За результатами чергового переогляду, позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з виконанням військового обов`язку, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕ серії 2-18 БР №041367 від 20.09.2002.
З 21.09.2004 позивачу 2 групу інвалідності встановлено безстроково, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці МСЕ серії 2-18ВБ №071781.
27.08.2018 позивач через військкомат звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності.
За результатами розгляду порушеного у заяві від 27.08.2018 питання, комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 31.05.2019 №69, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення первинної інвалідності у 1997 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення 2 групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату гарантованої державою соціальної виплати.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дійсно на час встановлення позивачу інвалідності, стаття 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) не містила визначення "одноразова грошова допомога". Натомість стаття 16 цього Закону визначала, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум визначалися постановою Уряду від 19.08.1992 № 488 (далі - Постанова №488). Одночасно апеляційний суд констатував, що "обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Апеляційний суд зазначив, що у позивача відбулася зміна групи інвалідності (з 3 та 2), проте відповідач не встановив, тієї обставини та часу, що у разі встановлення позивачу більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення іншої групи інвалідності, та чи дає вона право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, чи виникло право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги та чи було здійснено виплату суми обов`язкового особистого державного страхування з урахуванням того, що пунктом 3 Постанови Уряду №499 визначено порядок виплат страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Постанови № 488.
За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу ОГД.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Наполягає, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. В контексті наведених вище доводів, скаржник зазначив, що чинне, на момент встановлення позивачу інвалдіності, законодавство не містило порядку та умов виплати особам з інвалідністю одноразової грошової допомоги. Інших обставин, з якими Закон № 2011-XII пов`язує виникнення права на призначення одноразової грошової допомоги (встановлення більшого відсотка втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі), Міноборони України не встановлено.
Стверджує, що висновки судів у цій справі суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній з аналогічних правовідносин у справах №127/12394/17 (постанова від 14.03.2019), №759/5707/16-а (постанова від 09.11.2018).
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначив, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, що спрямований на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також інших випадках, передбачених законом. Правовою підставою для призначення особі грошової допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975 є відповідний висновок МСЕК.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами, встановленими частинами першою, другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.