ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/11033/19
адміністративне провадження № К/9901/15402/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 (головуючий суддя: Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №640/11033/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), третя особа: Київський міський військовий комісаріат (далі - Київський МВК), в якому просив:
зобов`язати відповідача розглянути питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 20.11.1987 по 28.11.1989 проходив строкову військову службу в Збройних Силах. З 03.06.1988 по 12.02.1989 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується інформацією, зазначеною у військовому квитку від 20.11.1987 серії НОМЕР_1, виданим Смілянським об`єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області, а також у довідці №137 від 11.12.2018, виданій ТВП військового комісара Дарницького району у м. Києві військового комісаріату.
За інформацією, зазначеною у витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2352 від 28.08.2018, у рядового запасу ОСОБА_1 1969 року народження: "Гостре порушення мозкового кровообігу (23.07.2018) за ішемічним типом в басейні СМА праворуч у вигляді вираженого лівобічного геміпарезу, вираженим порушенням функції лівих кінцівок, вираженого порушення статики та ходи, вестибуло-атактичного синдрому, стійкого церебростенічного синдрому, з синдромом лікворної гіпертензії, з частими (3-4 рази на тиждень) лікворо-гіпертензивними кризами (кризи 25.07.2018, 30.07.2018). Енцефалопатія ІІІ ст., прогресуючий перебіг, мнестичним зниженням, емоційно-вольова нестійкість, інтелектуально-мнестичне зниження, психоорганічний синдром, двобічною органічною симптоматикою, синкопальними станами, вегето-судинною дисфункцією. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступінь 2, ІXC. Дифузний кардіосклероз. СН ІІА. Часткова атрофія дисків зорових нервів", що підтверджується виписними епікризами за 2017-2018 - захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно відомостей, зазначених у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.09.2018 серії АВ 0973971, виданій Голосіївською м/р МСЕК м. Києва, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, внаслідок захворювання, що пов`язане із виконанням обов`язків військової служби та перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У зв`язку із встановленням з 20.09.2018 ІІ групи інвалідності, позивач 26.03.2019 через Київський МВК звернувся до відповідача із заявою та доданими до неї документами про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.
В подальшому, листом від 16.04.2019 за вих.№ВСЗ/1557 Київський МВК направив документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо виплати ОГД.
Судами обох інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що за результатом розгляду заяви позивача від 26.03.2019, згідно із протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 №69, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення зі строкової військової служби.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, останній набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У встановленому законодавством порядку позивач звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням Міністерство оборони України позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовило у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги. З огляду на те, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, відсутні підстави для обмеження права на отримання ОГД тримісячним строком. Просить врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-135а15, від 10.03.2015 у справі №21-563а14, від 18.04.2017 у справі №806/94/16.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що інвалідність позивачу встановлена понад 29 років з моменту звільнення зі строкової військової служби.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент встановлення позивачу інвалідності (20.09.2018), право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Також суди зазначили, що обов`язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому інвалідності, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України. Одночасно суди обох інстанцій констатували, що позивачем на розгляд питання про призначення та виплату ОГД подано вичерпний пакет документів.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що визначальною обставиною для даної справи є вид військової служби - строкова військова служба. Так, з 01.01.2017, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Водночас, у разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Зазначає, що позивач проходив строкову військову службу, що також встановлено судами попередніх інстанцій. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Інвалідність позивачу встановлена через 29 років після звільнення зі строкової військової служби.
Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 20.09.2018, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XIІ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то позивач відповідного права не набув.
Також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 20.11.2018 у справі №820/1835/18 та від 12.02.2019 у справі №816/1458/18.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Наполягає, що набув право на призначення та виплату ОГД. Також повідомив суд про те, що станом на серпень 2020 року питання щодо виплати йому ОГД відповідачем не розглянуте.