Постанова
Іменем України
25 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 761/37438/20
провадження № 61-7450св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо",
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану його представником Савченко Тетяною Вікторівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року
у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від
19 липня 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О.,
Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК "Інвест-Кредо"), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В.,про визнання зобов`язань виконаними.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та Публічним акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (далі - ПАТ "Інноваційно-промисловий банк") були укладені кредитний договір від 11 січня 2008 року № 05-2008; договір від 11 січня 2011 року про внесення змін до кредитного договору від 11 січня 2008 року№ 05-2008; договір від 11 квітня
2011 року про внесення змін до кредитного договору від 11 січня 2008 року
№ 05-2008, відповідно до яких банк надав йому кредити з лімітом кредитування
у розмірі 162 343,00 дол. США строком до 11 жовтня 2011 року зі сплатою 15 % річних.
05 вересня 2011 року між ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" і ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунка № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 9.1 цього договору він укладений на невизначений строк.
Постановою Правління Національного банку України від 29 лютого 2012 року
№ 72 з 02 березня 2012 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Інноваційно-промисловий банк".
22 травня 2014 року ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" відступило права вимоги за кредитним договором, договорами іпотеки, застави, поруки новому кредитору - Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк").
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.
Позивач зазначав, що поточний рахунок № НОМЕР_1 був відкритий
05 вересня 2011 року за ініціативою ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. Згідно з нормами вказаної Інструкції погашення клієнтом кредиту в іноземній валюті готівкою іноземної валюти здійснюється банком (філією, відділенням) із використанням поточного рахунка клієнта відповідно до укладених між ними договорів.
Керуючись нормами законодавства України, умовами укладених договорів та роз`ясненням працівників банку, ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту шляхом внесення коштів на вказаний поточний рахунок. Зокрема, 05 вересня 2011 року позивач сплатив 7 201,00 дол. США і банк самостійно зараховував ці кошти на позиковий рахунок та на погашення відсотків за кредитним договором.
Позивач вказував, що 17 серпня 2012 року на його поточний рахунок було зараховано кошти на загальну суму 153 000,00 дол. США, і така сума була достатньою для погашення заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 наголошував, що він виконав своє грошове зобов`язання з погашення заборгованості у сумі, яка перевищує розмір кредиторських вимог. Проте ні ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", ні ПАТ "Дельта Банк" вказані грошові кошти на відповідний банківський рахунок для погашення кредиторських вимог не зарахували.
Крім того, позивач зазначав, що 05 червня 2020 року і 04 серпня 2020 року він направив до ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібна ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. листи, в яких просив використати грошові кошти в розмірі 153 000,00 дол. США, що знаходяться на спільному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", для погашення кредиторських вимог у повному обсязі.
На переконання позивача, відносини, які склались між ним і банком, свідчать про поєднання боржника і кредитора в одній особі, що є підставою для припинення зобов`язання.
09 жовтня 2020 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист із вкладенням - заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до статті 442 ЦПК України, згідно з якою 20 липня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. і ТОВ "ФК "Івест-Кредо" укладено договір про відступлення права вимоги № 2291/к, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. за реєстровим номером 851. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "ФК "Івест-Кредо" набуло від ПАТ "Дельта банк" права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зокрема і право вимоги до ОСОБА_1 як до боржника щодо повернення заборгованості за кредитним договором від 11 січня 2008 року
№ 05-2008.
ОСОБА_1 просив визнати його зобов`язання за кредитним договором від
11 січня 2008 року № 05-2008, укладеним з ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", виконаними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 липня
2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводам та аргументам позивача уже надано оцінку судом під час розгляду іншої справи, нових обставин позивач не навів.
Посилання позивача на те, що 17 серпня 2012 року на його поточний рахунок було зараховано кошти у сумі 153 000,00 дол. США, а ця сума була достатньою для погашення заборгованості за кредитом і могла бути списана банком, тому правовідносини за вказаним договором припинені, суд першої інстанції вважав необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вказав, що обставини, за яких ОСОБА_1 просить визнати виконаними його зобов`язання за кредитним договором від 11 січня 2008 року № 05-2008, були предметом розгляду у справі № 2602/4592/12, а тому доказуванню в цій справі не підлягають. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми закону, які регулюють спірні відносини, та зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема щодо поєднання ОСОБА_1 як боржника і кредитора у правовідносинах з банком в розумінні статті 606 ЦК України, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Норма статті 606 ЦК України застосовується у разі, коли до сторони, яка
є боржником, переходить зобов`язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі зникає, а з двох самостійних суб`єктів залишається (утворюється) один, у якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому випадку підстава припинення цивільно-правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін. Така правова позиція викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15, так і у постановах Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі № 757/31762/14, від 11 липня 2018 року у справі
№ 334/10417/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц, від
20 грудня 2019 року у справі № 501/1268/17, від 24 червня 2020 року у справі
№ 640/18592/15 та є сталою.
Оскільки правовідносини між банком і ОСОБА_1 не зникають, більш того, йдеться про подальше відступлення прав вимоги за кредитним договором, новим кредитором є ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", то ОСОБА_1 не може бути поєднаний як боржник і кредитор у одному зобов`язанні. За таких обставин зобов`язання ОСОБА_1 не можуть вважатись припиненими.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Судове рішення, на яке послались суди попередніх інстанцій, не містить встановлених преюдиційних фактів, в них лише надана правова оцінка певним фактам. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не має сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Таким чином, суд повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм;
суди безпідставно не взяли до уваги той факт, що ОСОБА_1 повністю виконав зобов`язання за кредитним договором. Норми законодавства дозволяють будь-якому банку здійснювати списання грошових коштів з рахунка клієнта без його додаткового розпорядження, якщо договором між банком та клієнтом це передбачено. Вказане є звичайною практикою в банківській діяльності.Позивач надав банку згоду (розпорядження) у встановленій законодавством формі здійснювати примусове списання коштів з його поточного рахунка, і повторне надання такої згоди не є необхідним. Тому банк мав підстави для примусового списання коштів з рахунка позивача. Станом на 01 березня
2012 року заборгованість позивача за кредитом становила 1 338 955,94 грн, отже, сума в розмірі 153 000,00 дол. США, внесена на розрахунковий рахунок, була достатньою для погашення заборгованості за кредитом. Ці кошти не лише могли, а й мали бути списані на погашення кредитних зобов`язань, оскільки цей поточний рахунок відкривався з ініціативи банку саме для цілей погашення заборгованості за кредитом. Більше того, ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту шляхом внесення коштів на поточний рахунок. Зокрема, 05 вересня
2011 року він здійснив оплату в розмірі 7 201,00 дол. США. Відповідно до виписки з поточного рахунка банк самостійно зарахував на поточний рахунок грошові кошти у розмірі 7 201,00 дол. США, одночасно перерахував їх частково на позиковий рахунок у розмірі 4 968,78 дол. США - як погашення кредиту та частково у розмірі 2 232,22 дол. США - як погашення відсотків за кредитним договором;
після зарахування грошових коштів у сумі 153 000,00 дол. США на рахунок
№ НОМЕР_1 в ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" у ОСОБА_1, виникло право вимоги до банку на вказану суму. Водночас у банку було право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 січня 2008 року
№ 05-2008. Таким чином, ОСОБА_1 одночасно був як кредитором банку, так одночасно боржником цього ж банку. Отже, правовідносини, які виникли між ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" іОСОБА_1, свідчать про поєднання боржника і кредитора в одній особі;
у разі якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку, грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань цього боржника перед банком за кредитними договорами, при цьому вимоги підлягають обов`язковому взаємозарахуванню. Оскільки на дату початку процедури виведення банку
з ринку кошти ОСОБА_1 перебували на банківському рахунку, умовами кредитного договору було передбачено можливість списання банком з цього рахунка коштів на погашення заборгованості за кредитом, зобов`язання однієї сторони перед іншою за договорами банківському рахунка та кредиту не виконані, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, сума заборгованості за банківським рахунком перевищує суму заборгованості за кредитом, тому підстав, за яких банк не міг провести списання на дату закінчення договору, немає.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня
2021 року у справі № 754/14503/16-ц, від 23 червня 2021 року у справі
№ 279/2993/19, від 09 червня 2021 року у справі № 347/1073/19, від 07 червня 2018 року у справі № 317/725/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі
№ 759/12425/18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18.
Крім того, вказано про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі № 757/31762/14 (провадження № 14-662цс18), від 11 липня 2018 року у справі № 334/10417/14-ц (провадження № 61-17019св18), від 20 грудня 2019 року у справі № 501/1268/17 (провадження № 61-8543ск19) та від 24 червня 2020 року у справі № 640/18592/15 (провадження № 61-44269ск18) та застосованих судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні. Також зазначено про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що між ОСОБА_1 і ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" були укладені: кредитний договір від 11 січня 2008 року № 05-2008; договір від
11 січня 2011 року про внесення змін до кредитного договору від 11 січня
2008 року № 05-2008; договір від 11 квітня 2011 року про внесення змін до кредитного договору від 11 січня 2008 року № 05-2008, відповідно до яких ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" надало йому кредити з лімітом кредитування
у розмірі 162 343,00 дол. США строком з 11 січня 2008 року до 11 жовтня
2011 року зі сплатою 15 % річних.
У пункт 4.1 кредитного договору від 11 січня 2008 року № 05-2008 внесено зміни, відповідно до яких сторони домовились викласти його в такій редакції: "Забезпечити повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів готівкою у доларах США в строк до 11 жовтня 2011 року (включно)".
05 вересня 2011 року між ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" і ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунка № НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 9.1 цього договору він укладений на невизначений строк.
22 травня 2014 року ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" здійснило відступлення своїх прав вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки, застави та поруки новому кредитору - ПАТ "Дельта Банк", в результаті чого ПАТ "Дельта Банк" стало єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами (включаючи, без обмеження, права на всі платежі за кредитними договорами, всі права іпотекодержателя за договорами іпотеки, всі права заставодержателя за договорами застави та всі права кредитора за договорами поруки).