ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/12087/21
Провадження № 5558/2022
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,
за участю представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Хромеєва Д.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022
у складі колегії суддів: Грека Б.М., Полякова Б.М., Гарник Л.Л.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Ю-Бейс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту"
про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення аукціону,
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання правильності застосування положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України щодо залишення позову без розгляду через неявку позивача (його представника) у судове засідання, а також відповідно питання належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання (статті 120, 242 ГПК України).
Подача позовної заяви у справі.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі - ТОВ "Львівські автобусні заводи") подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Фінанс" (далі - ТОВ "Капітал-Фінанс") про визнання недійсним електронного аукціону та його результатів, а саме електронного аукціону № UA-PS-2021-06-03-000090-2*60b7935ff3364f9eb3e10a558783ee92 з продажу права вимоги за договорами, результати якого оформленні протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-06-03-000090-2 від 05.07.2021; визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону від 05.07.2021 № UA-PS-2021-06-03-000090-2.
Розгляд справи судами.
3. 09.06.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва позов ТОВ "Львівські автобусні заводи" до АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Капітал-Фінанс", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товарна біржа "Ю-Бейс", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту" про визнання недійсним електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення аукціону залишено без розгляду. Вчинено інші процесуальні дії.
4. Суд в частині залишення позову без розгляду керувався положеннями пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив; про день, час та місце судового засідання позивача повідомлено належним чином ухвалою від 19.05.2022, яку позивачем отримано 01.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492092718.
5. 03.10.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/12087/21, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що поштове відправлення (ухвала господарського суду) було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення без позначки "Судова повістка", у зв`язку із чим таке поштове відправлення було вкладено до абонентської скриньки позивача, а передбачене інформування позивача про надходження на його адресу рекомендованого поштового відправлення не здійснювалося.
7. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача об`єктивно не міг бути обізнаним про надходження на його адресу поштового повідомлення, оскільки господарським судом використано для надсилання поштової кореспонденції іншу поштову адресу, ніж було зазначено представником; інформування абонента шляхом повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення здійснювалося органом поштового зв`язку за адресою, яку помилково використав господарський суд.
8. Тому апеляційна інстанція дійшла висновків, що неотримання позивачем від суду першої інстанції листів із відповідними процесуальними документами перебувало поза межами контролю позивача, та відповідно про передчасність застосування господарським судом першої інстанції положень статті 226 ГПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
9. 08.11.2022 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/12087/21.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статей 120, 242 ГПК України, та не взято до уваги, що позивача було належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
11. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у цій справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
12. Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього у судовому засіданні учасника справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, виходив з того, що поштове відправлення (ухвала господарського суду) було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення без позначки "Судова повістка", у зв`язку із чим таке поштове відправлення було вкладено до абонентської скриньки позивача, а передбачене інформування позивача про надходження на його адресу рекомендованого поштового відправлення не здійснювалося.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача об`єктивно не міг бути обізнаним про надходження на його адресу поштового повідомлення, оскільки господарським судом використано для надсилання поштової кореспонденції іншу поштову адресу, ніж було зазначено представником; інформування абонента шляхом повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення здійснювалося органом поштового зв`язку за адресою, яку помилково використав господарський суд. Також зазначено, що неотримання позивачем від суду першої інстанції листів із відповідними процесуальними документами перебувало поза межами контролю позивача.
14. Судова колегія не погоджується з цими висновками з огляду на таке.
15. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
16. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
17. Насамперед слід відзначити, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 цього Кодексу). Тобто саме цією сукупністю процесуальних правил керується господарський суд при здійсненні господарського судочинства.
18. Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
19. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
20. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
21. За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.
22. Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
23. Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
24. Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).
25. Відповідно до частин першої-другої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою, або ж повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
26. Крім того, за змістом частини третьої статті 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
27. Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.
28. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
29. Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
30. У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
31. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
32. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
33. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
34. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 905/458/21).
35. Тобто, для правильного застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України насамперед слід перевірити, чи належно повідомлявся судом позивач про час і місце судового засідання.
36. Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 ГПК України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 ГПК України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 120-122, 242 ГПК України (судова колегія бере до уваги аналогічний висновок, викладений у п. 8.5 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 905/458/21 - при цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду не робила висновки про необхідність направлення повідомлень про дату, час і місце судового засідання з відміткою "судова повістка").