ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/21598/18
касаційне провадження № К/9901/14888/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федотов І.В.; судді: Губська Л.В., Сорочко Є.О.)
у справі № 640/21598/18
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; позивач; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; відповідач; платник) про стягнення податкового боргу в сумі 34258131,55 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючому органу достеменно було відомо про зміну місця проживання відповідача, а відтак податкова вимога від 27 серпня 2018 року № 159808-17 не є належно врученою в розумінні Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те що, судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 826/13307/18. Крім того зазначає, що ним до матеріалів справи з метою підтвердження правомірності направлення податкової вимоги відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, надавалися відомості з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України.
Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий борг платника в розмірі 34258131,55 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0004341740, правомірність якого підтверджена за наслідками судового контролю у справі № 2а-12060/12/2670.
У зв`язку з цим, ГУ ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 27 серпня 2018 року № 159808-17, яку скеровану відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Поштовий конверт із зазначеним відправленням повернувся до контролюючого органу з відміткою підприємства поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи-платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.