ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа № 820/10305/15
адміністративне провадження № К/9901/42211/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (головуючий суддя Дюкарева С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом Комунального підприємства "Жовтневе трамвайне депо" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Комунальне підприємство "Жовтневе трамвайне депо" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року було замінено відповідно на Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Інспекція, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000922203 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства при віднесенні до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, коштів, що сплачувались контрагенту, - Комунальному підприємству "Міськелектротранссервіс" за надані на виконання укладеного між ними договору послуги, оскільки господарські операції з останнім мали реальний характер, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, касаційний суд вказав, що судами не з`ясовано всіх обставин справи, зокрема, не встановлено мети діяльності Підприємства та чи пов`язаний предмет спірного договору із його господарською діяльністю, не досліджено умов договору щодо переліку первинних документів, якими повинно підтверджуватись його виконання, а також обставин щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000922203 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування показників податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про господарські операції позивача із Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку фактичного понесення витрат належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що посадовими особами Інспекції у період з 04 серпня 2015 року по 17 серпня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 липня 2011 року по 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт №204/20-33-22-03-07/37765988 від 01 вересня 2015 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення, зокрема, вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України в частині завищення витрат на загальну суму 6 760 709,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року - 450 000,00 грн., 2014 рік - 6 310 709,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на 94 500,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік на 6 310 709,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки Інспекцією 15 вересня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 310 709,00 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.