ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/26868/21
адміністративне провадження № К/990/8421/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 (суддя Горбалінський В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 (судді: Божко Л.А. (головуючий), Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі №160/26868/21 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, Товариства) звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2016 року у сумі 1 014 887,20 грн та пеню в розмірі 1 299 109,27 грн за порушення строків відшкодування ПДВ за квітень 2016 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконали свого обов`язку по бюджетному відшкодуванню ПДВ за квітень 2016 року у строки, встановлені статтею 200 Податкового кодексу України. У зв`язку з зазначеним та з посиланням на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України позивач зазначає про наявність у нього права на пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ за час затримки відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року та просить стягнути таку пеню на його користь у розмірі 1 299 109,27 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ за квітень 2016 року у сумі 1 014 887,20 грн та пеню в розмірі 1 299 109,27 грн за порушення строків відшкодування ПДВ за квітень 2016 року.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що оскільки позивачу не повернуто бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період за квітень 2016 року, право на яке підтверджено судовим рішенням, то наявні підстави для стягнення такої заборгованості, а також нарахування та стягнення на користь Товариства пені у розмірі в розмірі 1 299 109,27 грн за порушення строків відшкодування ПДВ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано податкову декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) де визначено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2016 року на суму на суму 98 801 186,00 грн.
Також судами встановлено, що позивачу відшкодовано ПДВ в розмірі 94 484 597,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №132 від 08.07.2016.
Позивач, вважаючи безпідставним відсутність вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на відшкодування решти заявленої суми ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 4 316 588,34 грн, звертався до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №804/5734/16, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, позов Товариства було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України щодо не вчинення дій по здійсненню на користь Товариства автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн та зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на рахунок Товариства за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн.
31.03.2017 постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від у справі №804/5734/16 була частково виконана, а саме відшкодовано з бюджету на рахунок позивача суму ПДВ у розмірі 3 301 701,14 грн, проте сума ПДВ в розмірі 1 014 887,20 грн залишилась не відшкодованою, що підтверджується відомостями з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Також судами встановлено, що 28.10.2020 Товариство звернулось з листом №52-70/6945 до Офісу великих платників податків ДПС та листом №52-70/6944 до Державної податкової служби України щодо надання роз`яснень про причини не повернення бюджетного відшкодування ПДВ та вимогою повернути відповідні узгоджені суми ПДВ, які належать Товариству, на його рахунки.
Листом від 09.11.2020 Державною податковою службою України №32079/6/99-00-04-01-02-06 було надано відповідь про неможливість здійснення перерахунку сум, що підлягають відшкодуванню Товариству на підставі того, що останнім були неправильно зазначені рахунки, на які необхідно здійснити відшкодування ПДВ.
У зв`язку з зазначеним позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення невідшкодованої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість квітень 2016 року, а також з посиланням на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу просив стягнути пеню в розмірі 1 299 109,27 грн за час затримки бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року за період з 04.07.2016 по 14.02.2022.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що до спірних правовідносин щодо стягнення бюджетної заборгованості та пені має бути застосований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, а саме, що в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з позовними вимогами, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ та вимогами про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України.
Проте, у цій справі судами попередніх інстанцій взагалі не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, що призвело до не застосування судами правових висновків, що сформовані Верховним Судом, а саме положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить відмовити в задоволені такої, зазначає, що висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 не могли бути враховані судами першої і апеляційної інстанції, з огляду на те, що така постанова ухвалена вже після прийняття рішень судами у цій справі. Крім того, на думку позивача, висновок у зазначеній справі не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки така стосується вимог про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, проте позивач з вимогою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень не звертався. Крім того, позивач вважає помилковими доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування, а також відрахування шестимісячного строку саме з дати узгодження суми бюджетного відшкодування.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку порушеному контролюючим органом питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з наступного.
З обставин цієї справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №804/5734/16, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2016 року у сумі 4 316 588,34 грн, з яких на рахунок позивача було відшкодовано суму ПДВ у розмірі 3 301 701,14 грн, решта суми ПДВ в розмірі 1 014 887,20 грн залишилась не відшкодованою.
У зв`язку з невідшкодуванням підтвердженої в судовому порядку суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 014 887,20 грн позивач звернувся 24.12.2021 до суду цим позовом про стягнення з Державного бюджету зазначеної заборгованості з відшкодування ПДВ, а також з посиланням на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України просив стягнути на його користь пеню в розмірі 1 299 109,27 грн за час затримки бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року за період з 04.07.2016 по 14.02.2022.
Контролюючий орган в касаційній скарзі, зокрема вказує, що згідно сформованого висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з позовними вимогами і в цій справі, на переконання відповідача, строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем порушено, що у відповідності до вимог частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Проте судами попередніх інстанцій строку звернення до суду не перевірено.
Колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу підставними з огляду на наступне.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно вимог пункту п`ятого частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).