ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/11313/19
провадження № К/9901/30257/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
Секретар судового засідання - Романова А.В.
за участі представників сторін:
від позивача: Зозуля В.М.
від відповідача: Колесник І.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Асоціації виробників та постачальників газового обладнання
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді Василенко Я. М., Шурко О. І.)
у справі № 640/11313/19
за позовом Асоціації виробників та постачальників газового обладнання
до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
про визнання протиправним та нечинним наказу.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року Асоціація виробників та постачальників газового обладнання звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, у якому просила визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 листопада 2018 року № 305 "Про затвердження ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання".
2. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що затвердження ДБН 2018 належить до компетенції Міненерговугілля, а не Мінрегіону, а відтак відповідач не мав правових підстав для видачі спірного наказу. На думку позивача, оскаржуваний наказ підписаний неуповноваженою на це особою, що є порушенням вимог статті 19 Конституції України, статей 8, 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади". Також, позивач стверджував, що відповідач не залучав базову організацію, яка не є розробником ДБН 2018 для перевірки проекту ДБН на відповідність вимогам технічного завдання, законодавства та інших будівельних норм, що є порушенням пунктів 13-15 Порядку розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 року №543 (далі - Порядок №543).
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, у позові відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Асоціація виробників та постачальників газового обладнання звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Асоціація виробників та постачальників газового обладнання.
5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення.
6. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року замінено відповідача у справі Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15 листопада 2018 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до законів України "Про будівельні норми", "Про регулювання містобудівної діяльності", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про центральний фонд будівельних норм та Типового положення про фонд галузевих будівельних норм" від 23 червня 2010 року №483 (далі - Положення №483), Порядку №543, та враховуючи рішення Науково-технічної ради Мінрегіону від 09 листопада 2018 року №32, видано наказ №305 "Про затвердження ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання".
8. На переконання позивача, затвердження ДБН 2018 належить до компетенції Міненерговугілля, а не Мінрегіону, а відтак відповідач не мав правових підстав для видачі спірного наказу. Вказане й стало підставою для звернення до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У заступника Міністра Парцхаладзе Л.Р. були наявні законні підстави на підписання оскаржуваного наказу.
10. Суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що оскаржуваний наказ не встановлює прав та обов`язків у сфері виробництва, імпорту та обігу газового обладнання, сировини, матеріалів і послуг для виробництва цієї продукції. Окружний адміністративний суд наголосив, що ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання" не порушує та не може порушувати в майбутньому прав та законних інтересів позивача, адже останній не є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
11. Суди вважали, що технічні норми та стандарти безпеки, що поширюються на газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, установку, затверджуються Міненерговугілля, в свою чергу ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання" застосовується при проектуванні нового будівництва, реконструкції, капітальному ремонті житлових будинків. Тобто, вказані нормативно-правові акти мають різну сферу регулювання правовідносин.
12. На думку судів першої та апеляційної інстанції, відповідачем не порушено вимог Порядку №543.
13. Додатково суди вважали, що ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання" не встановлює ні правових норм, ні технічних норм, які б стосувалися виробництва, імпорту та обігу газового обладнання, сировини, матеріалів і послуг для виробництва цієї продукції, а відтак не порушують та не можуть порушувати в майбутньому прав та законних інтересів позивача, адже останній не є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, зокрема, про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та приписи наказу від 28 березня 2018 року № 773 "Про розподіл обов`язків та повноважень між Віце-прем`єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, першим заступником Міністра, заступниками Міністра та заступником Міністра з питань європейської інтеграції", оскільки спірний наказ був підписаний особою, що не мала повноважень його підписувати - заступником міністра Парцхаладзе Д.Р., тоді як такий наказ мав бути підписаний самим міністром. Додатково скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 8 Закону України "Про ринок природного тазу", який був чинний на момент прийняття спірного наказу, внаслідок чого дійшли хибного висновку про те, що сфери регулювання ДБН 2018 та статті 8 Закону України "Про ринок природного газу" є різними.
15. Позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій з приводу того, що позивач не є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний акт, мотивуючи це тим, що члени Асоціації є суб`єктами, на яких поширюються ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання".
16. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували у спірних правовідносинах норми пункту 13 Порядку №543, пункти 3, 5, 9 Положення про базову організацію з науково-технічної діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2010 року №589.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, наголошує на тому, що позивач не може оскаржувати вказаний наказ, оскільки він не стосується виробництва, імпорту та обігу газового обладнання, сировини, матеріалів і послуг для виробництва цієї продукції, а відтак не порушує та не може порушувати в майбутньому прав та законних інтересів позивача.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
19. Правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм визначає Закон України "Про будівельні норми".
20. Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
21. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про будівельні норми" застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.
22. За змістом статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
23. Таким чином, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити відповідне рішення.
24. Підхід щодо можливості оскарження Асоціацією нормативно-правового акта в інтересах своїх членів висловлений у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №826/1500/16. При цьому у вказаній справі аналізувалися положення Статуту Асоціації задля встановлення наявності такого права в Асоціації.
25. У позові зазначено, що представники Асоціації виробників та постачальників газового обладнання входили до робочої групи з розробки ДБН 2018, однак усі наші зауваження щодо невідповідності вказаних ДБН положенням законодавства України, порушення компетенції відповідачем, порушення процедури розробки та затвердження спірних ДБН та прийняття спірного наказу були проігноровані службовими особами відповідача, що призвело до прийняття нормативного акту з порушенням законодавства.
26. Відповідно до пункту 3.3 Статуту Асоціації предметом діяльності Асоціації є здійснення координації діяльності її членів у тому числі з наступних питань:
налагодження комунікації з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань формування та реалізації державної політики у сфері, дотичній до бізнес- діяльності членів Асоціації (пункт 3.3.2. Статуту);
розповсюдження досягнень науки, технічних знань, передового досвіду про ефективні технології, впровадження заходів зниження витрат, екологічно чистих технологій (пункт 3.3.9. Статуту Асоціації).
27. Позивач посилається на те, що представники Асоціації виробників та постачальників газового обладнання входили до робочої групи з розробки ДБН 2018, однак стверджує, всі їх зауваження щодо невідповідності вказаних ДБН положенням законодавства України, порушення компетенції відповідачем, порушення процедури розробки та затвердження спірних ДБН та прийняття спірного наказу були проігноровані службовими особами відповідача, що призвело до прийняття нормативного акту з порушенням законодавства.
28. Рішенням загальних зборів членів Асоціації у формі протоколу від 06 червня 2019 року № 06-06/19 останній було надано право на звернення до суду з метою представлення інтересів членів Асоціації та захисту їх прав у вигляді оскарження наказу та надано права, що передбачені відповідним процесуальним законодавством України.